Нині оприлюднено для обговорення проект закону «Про ветеринарну медицину». Оновлення нормативної бази давно потребували не лише ветеринари, а й тваринники, підприємці, що працюють у галузі переробки тваринницької продукції та харчовій промисловості. Тож цей законопроект стосується ширшого кола суспільства, ніж здається.
Проект опубліковано на офіційному сайті Держпродспоживслужби в рубриці «Обговорення проектів документів». Він покликаний з’ясувати багато питань. Зокрема створення системи, що міститиме інформацію про ветеринарні препарати — компанію-виробника, офіційного представника в Україні, можливі побічні реакції, показники ефективності тощо.
Адже досі збирання інформації про фальсифіковані та не зареєстровані в Україні препарати ведуть кілька профільних установ із власної ініціативи, ця інформація має радше інформаційний характер і не є підставою для притягнення до відповідальності. Тобто якщо тваринник вирішив використовувати у господарстві препарати сумнівного походження — це лише питання його особистої порядності, покарати його нема законної підстави.
Після того як новий закон стане чинним, препарат, шкідливість чи фальсифікованість якого доведено, можуть заборонити до використання. Крім того, слід забезпечити простежуваність використання того чи того препарату, щоб мінімізувати ризики для здоров’я тварини та споживача тваринницької продукції. Зокрема йдеться про обмеження використання антибіотиків із профілактичною метою, чим у нас часто зловживають.
Такі системи вже давно функціонують на державному рівні в розвинених країнах (США, Британія, Німеччина тощо). Недавно ЄС оновив своє ветеринарне законодавство, і тепер ми, щоб не втратити набутих позицій на зовнішніх ринках нашої тваринницької продукції, маємо гармонізувати нашу ветеринарну нормативну базу з європейською і зробити це до 2021 року. Часу не так багато, як здається, адже ухвалення закону — лише перший крок. Слід ухвалити ще багато підзаконних актів задля його практичного виконання.
Та й до самого законопроекту є вагомі зауваження. Попри пафосні заяви, мовляв, бізнес підтримує оновлений законопроект про ветеринарну медицину, насправді підтримує саму його появу. А щодо змісту — не стільки підтримує, скільки вказує на суттєві недоліки пропонованого документа.
Зокрема, фахівці асоціації «Свинарі України», що й самі брали участь у розробленні пропозицій до законопроекту, зазначають: «Щоб документ став робочим, він потребує доопрацювання. Недостатньо перекласти й адаптувати вимоги ЄС. Треба розуміти, як вони вплинуть на систему функціонування галузі ветеринарії в Україні, наскільки їх можна реалізувати і чи в підсумку забезпечать підвищення її ефективності, а не стануть, як це часто буває, черговою перепоною».
Основне зауваження від підприємців галузі: документ не системний. У ньому нема вагомої складової — положення щодо приватної ветеринарної практики, послуг якої конче потребують тваринники.
Також обмежені функції органів державного управління в галузі ветеринарної медицини. Наприклад, у Мінагрополітики вони зводяться до написання інструкцій щодо профілактики та боротьби з інфекційними захворюваннями, вимог до центрів збирання та переміщення тварин, а також збирання, переробки, зберігання, маркування і транспортування репродуктивного матеріалу.
При цьому найголовнішого — розроблення вимог щодо утримання тварин — немає. Саме це турбує тваринників передовсім: вони згодні виконувати правила, якщо вони існують. Нині ж, нарікають в асоціації «Свинарі України», тваринники вже впродовж чотирьох років не можуть погодити з Регуляторною службою ветеринарно-санітарні правила з утримання свиней, які б передбачали обов’язкові мінімальні вимоги щодо біобезпеки для господарств різних форм власності. Це могло б істотно поліпшити ефективність контролю АЧС в Україні, проте повноважень розробляти такий документ у центрального органу виконавчої влади немає, зазначають в асоціації.
Ще одна спірна інновація проекту закону — необхідність отримання експлуатаційних дозволів на ферми, хоч такі документи нині передбачено лише для операторів ринку, що займаються виробництвом та/або зберіганням харчових продуктів тваринного походження. Ми вже добре знаємо: поява необхідності отримувати новий дозвіл означає для суб’єкта економічної діяльності, якого це стосується, у кращому разі зайву біганину, а в гіршому — корупцію. Крім того, документ містить положення, які регулюють інші закони, суперечачи їм, наприклад, у разі із Законом «Про побічні продукти тваринного походження, не передбачені для споживання людиною».
Тому говорити, що бізнес у захваті від законопроекту, м’яко кажучи, трохи зарано. Те, що на проблему вдосконалення нормативної бази тваринництва звернули увагу — вже добре, однак хочеться, щоб це справді було вдосконалення.
Ми в Google+