ПРОЕКТИ
На думку експертів, «економічний спецназ» може погіршити інвестиційний клімат і збільшити рівень корупції
Економісти й політики продовжують жваво обговорювати законопроект про створення Служби фінансових розслідувань, яка б об’єднала функції шести контролюючих структур, включаючи податкову службу, економічні підрозділи МВС та СБУ, а також УБОЗ та відділ боротьби з контрабандою митниці. Попри те, що Прем’єр-міністр Микола Азаров заборонив міністерствам розглядати цей документ узагалі, більшість фахівців припускають, що автори ідеї так легко від неї не відмовляться і вже найближчим часом презентують нову редакцію. Якою може бути модель такої структури з огляду на світовий досвід, кореспондент «УК» намагалася з’ясувати разом з експертами.
У багатьох країнах світу фінансова поліція працює досить ефективно. Фото з сайту bmf.gv.at
Хто налякав міністрів
«Вихід на сцену» законопроекту, яким фактично планувалося створити потужну структуру з необмеженими повноваженнями, збурив суспільство не на жарт. Тим паче поява документа була обставлена певними «спецефектами» й більше нагадувала злив інформації. Спочатку в деяких засобах масової інформації частково з’явився його текст, де йшлося про те, що в країні можуть створити потужний «силовий» орган, який буде підпорядкований виключно Президенту. При цьому працівники такої структури можуть отримати максимально широкі повноваження — від безперешкодного входу на будь-яке підприємство, вилучення документів і арешту рахунків до контролю над громадським порядком. Крім того, фінансові поліцейські зможуть використовувати фізичну силу, носити і застосовувати кийки, сльозогінний газ, а також вогнепальну зброю.
Документ був поданий на експертизу в МВС, СБУ, Міндоходів і зборів, НБУ, Держфінмоніторинг, Мінфін, Мінекономіки та Державну фінансову інспекцію. Але будь-яких відвертих коментарів з цього приводу високопосадовці уникали. Особливої пікантності ситуації надавало те, що ніхто не хотів визнавати себе його автором. Тому інтрига навколо особи автора, а також те, що документ не був оприлюднений для широкого загалу, щоб його могла оцінити громадськість, спричинили досить різку й негативну оцінку з боку політиків та експертів. «Якими будуть функціональне призначення й правовий статус такої структури, незрозуміло, — зазначає президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий. — Можна зробити щось дуже хороше, а можна — дуже погане. Нам потрібно реорганізувати всю систему Податкової й Митної служб, тому без перетворень не обійтися. Та зважати на те, з якою метою це робиться, чиїми руками і якими методами. Це ключові питання, на які поки що немає відповідей. На жаль, сьогодні кожен чиновник думає про свій вплив, свої повноваження, а не про те, щоб зробити щось на користь держави».
На думку директора економічних програм Українського центру економічних та політичних досліджень Разумкова Василя Юрчишина, сьогодні потрібно орієнтуватися не на бажання тих чи інших чиновників щось вдосконалити на свій лад, а на ті обіцянки, які давав бізнесу Президент країни. «Коли представляли програму Президента на п’ятиріччя, там зовсім інакше ставили і формулювали завдання. Йшлося про лібералізацію економічного простору, зниження контролю, зменшення планових і непланових перевірок, концентрація уваги повинна бути тільки на окремих аспектах несумлінності, а не на тотальному розширенні повноважень контролю?ючих структур, — зазначає Василь Юрчишин. — Якщо говорити про захищеність бізнесу чи інвестора, наша країна — наприкінці довгого списку міжнародних рейтингів. Тому створення окремої Служби фінансових розслідувань — не той інструментарій, який може допомогти Україні прискорити економічні перетворення й зробити економічне середовище прозорішим, прогнозованішим і безпечнішим».
Два в одному
Коментуючи ідею створення фінансової поліції, більшість експертів визнавали, що разом з органами, які безпосередньо забезпечують збір податків, питаннями фінансової безпеки в більшості країн світу займається цілий ряд спеціалізованих організацій. «Сьогодні дуже складно розмірковувати, хто і як бачить фінансову поліцію, або Службу фінансових розслідувань, оскільки громадськість виявилася усунутою від цього процесу і ніхто не бачив цей документ, — додає віце-президент Асоціації транспортно-експедиторських організацій України «Укрзовніштранс» Олег Платонов. — Якщо враховувати світовий досвід, було б ідеально, щоб така служба реагувала на проблемну ситуацію вже за результатами аудиторської перевірки, яку проводять спільно податківці з митниками. Фінансова поліція повинна займатися аналітикою вже з точки зору контролю за порушеннями законодавства».
При цьому експерти припускають можливість створення фінансової поліції на базі податкової міліції, але наполягають, що потрібно ретельніше прописати її повноваження. По-перше, тоді на реформування піде значно менше часу, ніж створювати все з «нуля». По-друге, сьогодні податківці, що наділені правом проводити оперативно-розшукову діяльність, фактично виконують левову частину тих функцій, якими хочуть наділити Службу фінансових розслідувань.
«Якщо ж при створенні нової структури до її повноважень планують включати ще частину функцій Митної служби, це потрібно робити цивілізованішими методами, вибудовуючи модель, яка відрізняється від тієї, що нині обговорюється. Для того, щоб реалізувати програму детінізації економіки, набагато важливіше було б надати митниці статус правоохоронного органу й право в повному обсязі займатися оперативно-розшуковою діяльністю та проводити дізнання, щоб розбиратися з епізодами нелегального ввезення продукції на територію України, мати можливість перекрити контрабандні канали та канали так званого «сірого імпорту», — вважає віце-президент Асоціації «Український національний комітет Міжнародної торгової палати» Сергій Свистіль. — Основна проблема сьогодні полягає не в тому, щоб створити нову структуру та надати їй повноваження, яких раніше не було. Насамперед треба розв’язати іншу проблему, яка вже існує. Йдеться про існування так званого внутрішнього офшору по імпорту, коли до ланцюжка поставки товарів включаються певні суб’єкти, що мають переваги при сплаті податків».
Чи буде взагалі створено Службу фінансових розслідувань, чи її замінить якась інша структура, поки сказати важко. Та щойно Прем’єр-міністр Микола Азаров наказав міністерствам і відомствам не розглядати названий законопроект, оскільки «він не відповідає вимогам часу», в ЗМІ поширилася інформація, що документ просто вирішили переписати, щоб цього разу вже врахувати побажання бізнесу та громадськості.
ТОЧКА ЗОРУ
«Потрібне правило без винятків»
Оксана КАЛЕТНИК,
перший заступник голови
парламентського Комітету
з питань бюджету:
— Перш ніж створювати єдиний орган у сфері фінансових правопорушень, необхідно зрозуміти його доцільність та ефективність, а також можливі наслідки діяльності. Реальні мотиви можна буде зрозуміти тоді, коли ми зрозуміємо реального ініціатора. З одного боку, це ініціатива виконавчої влади, але ніхто персонально не хоче пояснити, чому вона з’явилася, з огляду на які процеси і що повинна врегулювати. Справді, такі органи в інших державах створювали, щоб навести порядок тоді, коли було повне неприйняття закону, непрозорі процеси. Згодом вони довели, що працюють досить ефективно, тому що не зважали на посади, соціальний статус осіб, які вчинили злочини.
Тож якщо щось подібне створювати в нас, потрібно забезпечити і єдиний підхід до тих, хто створює тіньові схеми, розкрадає бюджетні кошти, ухиляється від сплати податків. Щоб ця сильна рука держави не використовувалася виключно за принципом: «Ворогам — закон, а друзям — виняток». Зрозуміло, що люди, в яких є гроші і влада, мають і більше можливостей, щоб відхреститися від тих чи інших звинувачень. У таких випадках сила дії повинна дорівнювати силі протидії. Тому в багатьох країнах світу і створюються підрозділи з посиленими функціями й широкими повноваженнями, щоб ті, хто зараховує себе до класу привілейованих, розуміли, що будь-який злочин буде розкрито — і їм доведеться відповісти перед законом і нести покарання.
А ЯК У НИХ?
Під наглядом суспільства
ДОСВІД. Як приклад експерти наводять такі країни, як США, Великобританія, Італія, де для боротьби з ухиленням від оподаткування створені служби фінансової розвідки й фінансової поліції, і за роки роботи вони довели свою ефективність. Між цими службами існують певні відмінності, пов’язані з характером їхньої діяльності, основними функціями й повноваженнями.
Так, фінансова розвідка — це зазвичай аналітичний центр зі збирання й обробки інформації. Вона використовується для інформаційного забезпечення і координації зусиль правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу зі злочинами фінансового характеру. Наприклад, у складі Міністерства фінансів США з 1990 року працює Служба протидії фінансовим злочинам, яка й виконує функції фінансової розвідки. Співробітники служби здійснюють розвідку й аналіз інформації для виявлення злочинів, пов’язаних з відмиванням грошей на національному й міжнародному рівнях, а також інших фінансових злочинів. Інформація та аналітичні дані доступні для державних установ і національних правоохоронних органів.
А ось у Великобританії Митна й Податкова служба Її Величності займається розслідуванням правопорушень, пов’язаних з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, а також проводить розслідування, пов’язані з прямими і непрямими податками, включаючи мінімізацію суми оподаткування та підозри на шахрайство у великих розмірах. У складі Служби слідчих повноважень, яка й займається розкриттям таких злочинів, працює і відділ внутрішньої розвідки та управління ризиками, який відповідає за аналітику й внутрішню розвідку.
Представники служби справді наділені досить широкими повноваженнями і займаються виявленням фактів зловживань та корупції серед чиновників вищого ешелону влади. Вони мають право конфісковувати майно або накладати арешт на будь-які ліквідні активи, також можуть самостійно затримувати підозрюваних, але рішення про те, скільки вони перебуватимуть під вартою та чи можна їх відпустити під заставу, вже за межами їхньої компетенції. Крім того, діяльність служби завжди під пильним оком громадянських інституцій, серед яких незалежна комісія з розслідування зловживань поліції, омбудсмен та третейський суддя.