Винесене у заголовок твердження у багатьох викличе недовіру чи й скептицизм: мовляв, а це що за нісенітниця? Адже тролейбус — то тролейбус, а ресторан — то ресторан. Це так, але в Сумах, схоже, найближчим часом можуть спростувати ці усталені поняття. Тут ініціювали щось на зразок «два в одному»: тролейбусний ресторан або ресторанний тролейбус. Щоправда, ідея, навіть ще не втілена, викликала опір у значної частини городян, хоч знайшлися і такі, які підтримали починання, побачивши в ньому очевидну перспективу на благо громади міста. А збурили містян у комунальному підприємстві «Електроавтотранс», де запропонували альтернативний варіант використання тролейбусів як розважального закладу. Тобто щось на кшталт ресторану.
Приміром, хочете відсвяткувати весілля яскраво, неповторно, цікаво? Замовляйте не ресторан, а… тролейбус, у якому все облаштують за сучасними мірками і ви з усією ріднею та гостями зможете проїхати містом, повеселитися настільки ексклюзивно, що багатьом закортить повторити вашу неповторність. Чи, наприклад, у вас ювілей, вечірка із друзями, захист дисертації або якийсь інший урочистий захід. Звісно, можна піти усталеним шляхом і почимчикувати до ресторану чи покликати друзів на природу. Але якщо запропонуєте тролейбусний варіант, то… Бо що там, що там платити треба, а різниця в коштах якщо і буде, то не настільки істотна, щоб відмовляти собі в такій забаганці.
Таку новацію транспортники мотивують гострим браком коштів у підприємства, через що пасажири і насамперед пільговики доволі часто нарікають на низьку якість обслуговування: інколи тролейбуси переповнені, бо курсують рідко, а охочих їхати більше, ніж уміщують салони. Отож і вирішили не чекати додаткових коштів із міського бюджету, а самим заробляти їх і завдяки цьому поліпшувати обслуговування містян.
Отут і почалося. Обурені пасажири не добирали слів і суджень, в основі яких одне: то хоч якось можна було проїхати, а тепер тролейбуси познімають із рейсів і доведеться пересідати на маршрутки по 5 гривень. Особливо занервували пенсіонери та інші пільговики, що цілком зрозуміло. На їхню думку, незабаром вони годинами гибітимуть на зупинках громадського транспорту, тоді як тролейбуси з веселими компаніями, насміхаючись і глузуючи, проїжджатимуть повз них.
А ось інша частина городян сприйняли ініціативу схвально. Мій сусіда, до слова, пенсіонер з невеликими статками, підтримав такий крок. Серед прихильників чимало молоді, бо колись-таки, за їхніми словами, треба розмикати фінансове коло. Бо воно ось уже стільки років замкнене: транспорт ходить погано, бо немає грошей, а грошей немає, бо тролейбусів обмаль і виручка мізерна.
Одне слово, найшла коса на камінь. Та хоч би скільки дискутували обидві сторони, вихід треба шукати, а істина, як завжди, посередині. Але чи не найголовніше — транспортники навіть не встигли деталізувати свій задум, а вже отримали шалений опір і гостре несприйняття. Бо ніхто не знає, скільки тролейбусів, на який час і пору доби будуть задіяні під «ресторан на колесах», як це узгоджуватиметься з наявним графіком руху, який набір послуг передбачено і чи не суперечитиме він вимогам і правилам і чи прийнятний такий варіант сервісу?
Якщо ж карта лягатиме прихильно до обох сторін дискусії, тоді й запроваджуватимуть новацію, бо шкурка завжди варта вичинки, коли слугуватиме не комусь одному чи окремій групі, а в цьому разі всім городянам та гостям міста.
Не зайвим буде власне спостереження пасажира, який часто користується громадським транспортом. Так ось: останніми роками, сідаючи у тролейбуси, майже вдалось уникати штурмівщини, хоч і не повністю. На щастя, давно не бачив тролейбусів із дверима, крізь які визирають чиїсь сумочки, піджаки, сукні, підбори.
Про ініціативу транспортників поки що зарано робити остаточні висновки, бо немає чітких і конкретних розрахунків-підрахунків. Зате вистачає обурення, несприйняття, критики того, чого ще немає. Майже як в анекдотичній ситуації, коли чоловік підійшов до учасників одного з мітингів і поцікавився, проти кого/чого вони виступають. Дізнавшись, що не проти, а за, скрушно зітхнув: якби проти, то приєднався б, а так — не для нього.