ЧИТАЧІ ЗВЕРНУЛИСЯ ПО ДОПОМОГУ

Жителі поліського села
не можуть дістатися навіть до лікарні

Де таке видано, щоб у нашому технологічному світі загубилося ціле село? Та не якийсь там хутір на дві хати у глибині поліських лісів, а повноцінний населений пункт із п’ятсотрічною історією, 150 дворами та 300 жителями, розташований, можна сказати, в центрі області. І зветься він Домашлин.

Незручне географічне розташування цього села за 5 км від траси на межі трьох районів — рідного Корюківського, а також сусідніх  Менського і Сосницького — місцеві мешканці називають «апендиксом». Через нього й виникли транспортні проблеми: від Корюківки посилати автобус — далеко й невигідно, а ті, що ходять повз, теж не хочуть «робити гак». Отак і сталося, що «апендикс» відрізали, що було б абсолютно правильно з медичної точки зору, але ніяк не із соціальної.

— З минулої осені автобуса немає, — розповідає бухгалтер Домашлинської сільради Галина Петрикай. — Той, хто молодший, до траси може дійти, а як бути пенсіонерам? Комусь у лікарню треба, комусь у районні державні установи. Приходять до сільради, плачуть. А що ми можемо зробити? Зверталися до Корюківського АТП-17445, а там відповідають, що рейс нерентабельний. Органи влади теж нічим не допомогли. Водієві наполовину заповненого шкільного автобуса, який щоранку курсує в бік траси, категорично заборонили брати «на борт» дорослих — навіть у надзвичайній ситуації…

А якщо хто знайде змогу дістатися до зупинки, то не завжди може поїхати далі, адже переповнені маршрутки мчать собі повз, можна півдня простояти марно, розповідають до?машлинці.

І не лишилося жителям села нічого іншого, як спорядити «ходока» по допомогу до столиці, в редакцію «Урядового кур’єра». Разом з  відповіддю на їхнє звернення щодо відсутності автобуса начальника  головного управління економіки Чернігівської обласної державної адміністрації Леоніда Подоляка. У тому тексті зокрема написано, що згідно з договором, укладеним з облдержадміністрацією, автобус має ходити в село двічі на тиждень, а ще таке: «Після попередження, надісланого підприємству, про можливе розірвання вищезазначеного договору… за наявною в облдержадміністрації інформацією, автопідприємство у липні ц. р. поновило перевезення пасажирів по даному маршруту».

—Та не було автобуса жодного разу! — божаться в селі. — Більш того, нещодавно АТП звернулося до сільради із зустрічною пропозицією: видати документ-зобов’язання, що на кожен рейс буде… куплено квитків на 180 грн. Ну як можна це гарантувати, коли одного дня набереться пасажирів на вдвічі більшу суму, а іншого — на її половину?

На прохання прояснити ситуацію із рейсом голова Корюківської районної державної адміністрації Олександр Довгаль відповів:

— Проблема зумовлена географічним положенням села. Зрозумійте: коли автобус іде на Чернігів, то заїзд у Домашлин пасажири, які поспішають якомога швидше прибути до кінцевого пункту, не сприймають. Але вимога справедлива, і ми найближчим часом це питання врегулюємо.

Після тієї розмови минув не один тиждень. Телефоную на Корюківську автостанцію:

— Скажіть, будь ласка, як можна доїхати до села Домашлин?

— Ніяк, — відповідає жіночий голос. — Туди автобуси не ходять…

Чисто тобі Бермудсько-Домашлинський  трикутник, у якому незбагненно зникає не тільки «відновлений рейс», а й розуміння чиновників, що велика Україна складається з переважно невеликих населених пунктів. І проблеми Домашлина — такі самі державні, як і будь-які інші.