СПОГАД

На дні Ягорлицької затоки до цього часу лежать залишки монітора "Ударний", який восени 1941-го прийняв свій останній бій

Щороку у травні у насособливе, не схоже на інші свято - День Перемоги. Не можемо не відзначати - занадто дорогою ціною далася українському народові вікопомна страшна війна 1941-1945 рр. Саме тому перемога над фашистами не щезне з людської пам'яті, бо йдеться про великий подвиг і велику трагедію... І хоча до Великої Вітчизняної можна ставитися по-різному, забути полеглих у боях заради життя і щастя інших не маємо права.

"Урядовий кур'єр" започатковує серію публікацій, присвячених 66-й річниці Перемоги нашого народу.

Безліч таємниць зберігають води Чорного моря поблизу Кінбурнської коси. Під час весняних та осінніх штормів на березі можна знайти артефакти епохи давньогрецького міста-держави Ольвії, козацькі люльки та уламки кораблів. А про події сучасної історії нагадують міни, гільзи та снаряди часів Великої Вітчизняної. Наприкінці минулого року для обстеження акваторії Чорного моря в районі Кінбурнської коси біля села Покровка було організовано спеціальну експедицію. Тільки за один тиждень дослідники знешкодили три десятки артилерійських снарядів калібром 76 мм і гранату РГД-33 часів минулої війни. Боєприпаси свідчать, що і на цій території, відірваній від "великої землі", тривали жорстокі бої.

Утім, масштабом і значенням вересневі події 1941-го в районі Ягорлицької затоки не вражали серйозних істориків. Не "дотягувала" битва до рівня радянської героїки. Тож і залишилася ця сторінка минувшини маловідомою. Деякі дослідники вважали, що на території коси жодних бойових дій не велося. Про подвиг монітора "Ударний" не знайдеш вичерпної інформації в підручниках історії та монографіях, не присвячуються йому окремі експозиції в музеях чи виставки. Хіба що мемуари фронтовиків та матеріали експедицій аквалангістів допомагають відновити ті події. А ще - люди, які досі зберігають пам'ять про той бій.

Знахідки у морі і на суші

Ще в серпні 1957 року експедиція спортсменів-підводників Одеського морського клубу виявила на дні затоки каркас військового корабля. Характерні обводи вказували, що це монітор. Очистивши частину борту, прочитали і назву - "Ударний". Понад 20 років працювали тут пошукові експедиції. Щороку з'являлися нові безцінні знахідки. З глибин поставала історія героїчного флагмана легендарної Дунайської флотилії. Аквалангістам Одеси, Києва і Миколаєва вдалося не лише підняти з дна затоки особисті речі моряків, суднові документи, зброю, а й відновити список особового складу. Розшукали і тих учасників останнього бою "Ударного", хто залишився живим.

У 1977 році на морському березі в Покровці знайшли людські останки. Колишній голова сільради Павло Книга прийняв рішення перепоховати їх там, куди не дістає море. Поруч поставили дерев'яний хрест. Згодом про ту могилу дізнався директор місцевої школи Олександр Кучеренко. Взявся шукати інформацію і з'ясував, що на узбережжі поховано старшину другої статті з легендарного монітора "Ударний" Віктора Прокоповича Савченка. Відтоді учні Покровської школи листуються з тими моряками бронекатера, хто залишився живим. Поступово вдалося зібрати унікальний матеріал про монітор "Ударний".

Останній бій

На початку осені 1941 на півдні України тривали запеклі бої. Червона армія відступала. У Миколаєві, Херсоні і Очакові -німці, Одеса оточена. Фашисти відрізали кораблі Дунайської флотилії і Тендрівську бойову ділянку від головних сил. Розташований між оточеними Одесою і Севастополем острів Тендра став ключем до морських воріт Одеси. Саме тому сюди були стягнуті всі допоміжні частини флотилії. Зайнявши оборону на рубежі Збруївка - Чулаківка і Залізний порт, вони забезпечували евакуацію військ і бойової техніки на Тендру. Моряків-дунайців, що оборонялися на косі, підтримували артилерійським вогнем монітори "Ударний", "Железняков", мінна база "Колгоспник" і бронекатери.

Ось так розповідає про останній бій "Ударного" багаторічний керівник експедицій по місцях бойової слави Вадим Ларін: "Під прикриттям туману стягувалися до села Іванівка на березі Ягорлицької затоки добірні частини фашистів. Ревли вантажівки, повзли, продавлюючи глибокі колії, танки і бронетранспортери; петляли маршові колони піхоти. І раптом розмірений гуркіт моторів перекрили гарматні постріли - в затоці з'явився силует радянського військового корабля. Фонтани вибухів розбивали колони, розносили на шматки бойову техніку. Ворог змушений був зупинитися, а потім і відійти від Іванівки".

"Ударний" безперервно вів вогонь по фашистах. Але до полудня з моря подув вітер, туман розсіявся, і в атаку на монітор посунули бомбардувальники. На кораблі підняли повітряну тривогу. Перший літак, що спікірував на корабель, збили, але за ним на монітор заходили другий, третій... п'ятий. Позбавлений на мілководді можливості маневрувати, "Ударний" став доброю мішенню для німецьких пілотів. Після однієї з атак корабель втратив хід - бомба влучила в машинне відділення.

Поранених посадили в шлюпку, а ті, хто залишився на кораблі, продовжували вести вогонь. Знешкодили ще один літак. Але невдовзі з прапором на щоглі непереможений "Ударний" затонув. Більшість екіпажу загинула, декого врятували місцеві рибалки. Моряки дісталися берега і воювали вже на суші.

Чи буде пам'ятник на воді

Утім, і до сьогодні відновити всю картину останнього бою "Ударного" (за стійкість його ще називають дунайським "Варягом") складно. Нечисленні джерела по-різному описують ті події: виявляються розбіжності щодо кількості і німецьких літаків, яких збив монітор, і самого екіпажу. У 1970-ті після того, як аквалангісти з дна підняли залишки монітора, до села приїхали члени екіпажу, які залишилися живими, рідні тих, хто загинув. За їхніми спогадами частково відновлено історію цього бронекатера. Хтось привіз із собою матеріали та фотографії, разом намалювали карту бою. Ці безцінні експонати передали до Покровського шкільного музею.

У 1971 році в Покровці відкрили пам'ятник героям-морякам. А на місці, де були знайдені останки старшини Савченка, звели обеліск.

Перед музеєм історії суднобудування в Миколаєві встановили гарматну башту "Ударного", яку підняли аквалангісти. Крім неї, учасники експедиції по місцях бойової слави дістали з дна затоки кормовий державний герб легендарного монітора. Головні реліквії зберігаються в музеях Одеси, а все інше - фотографії, листування з моряками "Ударного" - дбайливо береже директор місцевої школи Олександр Кучеренко, який сподівається, що коли-небудь хтось зацікавиться цією історією. І експонати знайдуть своє місце в майбутньому музеї Кінбурнської коси. А ще Олександр Григорович мріє звести на місці загибелі корабля, прямо на воді, пам'ятник. Аби видно було його і з берега, і з моря: щоб пам'ятали люди про героїзм моряків.