Дата 14 червня 2014 року для України, і особливо для українських десантників, назавжди залишиться чорною. Рік тому в літню ніч із Дніпропетровська на Луганщину за наказом високих армійських начальників вилетіли три літаки Іл-76 гвардійської військово-транспортної бригади повітряних сил ЗСУ з військовослужбовцями на борту. Перший успішно приземлився, другий із цих літаків під час посадки в аеропорту Луганська розстріляли терористи із переносного зенітно-ракетного комплексу. Третій — повернув назад. Іл-76 загорівся у повітрі й розбився. Загинули 40 військовослужбовців зведеного підрозділу військової частини А1126 25-ї Окремої парашутно-десантної бригади та 9 членів екіпажу. З них 32 — родом із Дніпропетровської області.
«Перший літак сів, другий — зазнав катастрофи, третій — своєчасно відлетів у безпечну зону і здійснив посадку. Українські військові одразу вирушили в район падіння літака, сподіваючись, що хтось вижив. Але, на жаль, ніхто не вцілів», — згадує в. о. командира 25-ї повітряно-десантної бригади полковник Артем Лучніков.
Минулої суботи у військовій частині в селищі Гвардійському Дніпропетровської області відбулося вшанування пам’яті загиблих десантників і членів екіпажу. Загалом 2014 року в АТО 25-та бригада втратила 108 військовослужбовців, 2015-го — 16.
«Дніпропетровщина пишається мужністю, стійкістю та подвигами героїв. Ця трагедія вразила серця не лише жителів Дніпропетровщини, а й усієї України. Всі кажуть: «Десантники не вмирають — вони йдуть на небо». Ми завжди пам’ятатимемо хлопців, які пішли на небо», — сказала радник голови Дніпропетровської ОДА Тетяна Губа і зазначила, що сім’ї загиблих отримали соціальну допомогу, тривалий час із ними працювали психологи.
Серед тих, хто був на борту збитого літака, і 26-річний рядовий стрілець-зенітник, політолог Дніпропетровського національного університету Павло Левчук, який пішов захищати Україну добровольцем (про нього «Урядовий кур’єр» писав 25 червня 2014 року в статті «Орденом «За мужність» нагороджений посмертно»).
«Павло був ініціативним, відповідальним. Людиною, обдарованою різними талантами, — розповідав політолог викладач ДНУ Віктор Пащенко, який приїхав пом’янути друга. — Напевно, саме цього дня торік ми зрозуміли, що це насправді війна. Тому що такої кількості жертв до того не було. Вперше стало відомо, наскільки все серйозно. До того здавалося, що все завершиться протистоянням із поодинокими жертвами, а не такою повномасштабною трагедією».
За словами Віктора Пащенка, Павло — не єдиний його знайомий, який загинув у цю війну, але ця втрата вразила найбільше.
На честь бійців, які розбилися у літаку під Луганськом, у Дніпропетровську на Алеї Героїв з ініціативи Дніпропетровської єпархії Української православної церкви Київського патріархату та Штабу національного захисту Дніпропетровської області заклали меморіальні плити із вкарбованими іменами загиблих. А одну із гранітних плит присвятили бійцям 20-го батальйону територіальної оборони Сергієві Демиденку та Олегові Ейсманту, які загинули торік 9 травня під час штурму міського управління міліції в Маріуполі. Вони були першими дніпропетровцями, яких забрала війна на Донбасі.
Рідні й близькі загиблих, волонтери і побратими, інші небайдужі городяни поклали квіти до меморіалу, вшанували пам’ять героїв хвилиною мовчання, священики відслужили панахиду. Зібралися на Алеї Героїв і демобілізовані бійці 25-ї бригади, які перебували у першому літаку, що тримав курс на Луганськ. Тепер щороку 14 червня десантники зустрічатимуться тут і згадуватимуть загиблих побратимів.
Біля портретів бійців, що пішли на небо, люди вивісили наче закривавлені тільняшки, облиті червоною фарбою, і фотографії тих військових керівників, які, на думку родичів загиблих, винні у трагедії і їх слід покарати. Адже й досі, через рік, ніхто не відповів за те, що відправив хлопців на певну загибель. Прокуратура повідомила про підозру заступникові командира Генштабу ЗСУ. Розслідування цієї катастрофи, яке досі не закінчено, врешті повинно притягти до відповідальності й бойовиків терористичної організації «ЛНР», які розстріляли літак із ПЗРК «Ігла».