Як і більшість зіткнень останнього часу, цей конфлікт був явно з тих, котрих могло б і не статися. Важко збагнути, що змусило керівника Одеської держтелерадіокомпанії саме в цей період політичної напруги перевести новини на російську мову. Спроби з’ясувати щось із цього приводу у керівника обласного радіо і телебачення Марини Аксьонової виявилися марними. Два дні спілкування з працівниками її приймальні зрештою закінчилися заявою, що «цього тижня Марина Віллівна надто зайнята, аби щось повідомити, а взагалі краще було б підготувати офіційний запит». Найцікавіше, що в довгу путь чиновники посилали нас уже тоді, коли предмет непорозуміння був усунутий. Сьогодні Одеська ОДТРК веде свої новини, як і більшість програм, українською мовою. Але сталося це лише після того, як компанія вже мала під своїми дверима і пікет — три десятки обурених активістів, і пакет — свинячі вуха, «щоб почути одеситів», свинячий язик — «щоб говорити правду», і підручник української мови.
Хоча протестувальники закидали Одеській ОДТРК ще й упереджене подання новин, ймовірно, без оголошеного на початку січня переходу на російську мову усього цього перфомансу можна було й уникнути. Одеські активісти, крім ОДТРК, мають претензії ще до багатьох місцевих мовників. Деякі з них українською у своєму ефірі практично не послуговуються.
Мовне рішення керівництва ОДТРК викликало здивування й у працівників місцевого радіо і телебачення: «Невже важко було передбачити, яку реакцію воно викличе? Який сенс був у тому, щоб чинити так саме зараз?» Марина Аксьонова, котра очолює Одеську ОДТРК лише кілька місяців, мовну «реформу» у спілкуванні з пікетувальниками пояснила тим, що ця мова регіональна в Одеській області. Хоча відповідні рішення були ухвалені міською та обласною радами ще позаторік, попередниця нинішньої директорки на таке в ефірі не наважилася.
Закид пікетувальників, що перехід ОДТРК на російську суперечив вимогам ліцензії, насправді не був слушним. У серпні 2012-го Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, керуючись Законом «Про основи мовної політики», вилучила графу «мова» з ліцензії на мовлення. Тож аби не мати жодних проблем з боку цієї організації, достатньо було залагодити лише деякі формальності. Могло йтися хіба про порушення вимог держзамовлення, які формує вже згаданий Держкомтелерадіо. В такому разі питання спокійно вирішується в межах виконавчої вертикалі.
Згодом, як бачимо, мовне статус-кво в ефірі Одеської ОДТРК відновили. Як і раніше, ще з радянських часів, ефір радіо і телебачення ведуть тут переважно державною українською, а також мовами нацменшин — болгарською, молдавською та гагаузькою. Тож сподіваємося, що скороминуча мовна новація була просто необережним кроком нового керівника, кроком, який за спокійнішої політичної ситуації або зовсім не трапився б, або був би скасований без особливого розголосу.