Генерал-майор
Петро
ЖИТАР
Торік на Буковині книгою року стало видання "З Української старовини". Ідея перевидання цього стародруку 1900 року належить генерал-майорові Петрові Житарю. А втілило в життя його задум чернівецьке видавництво "Букрек".
- Петре Івановичу, знаю, це не перший ваш культурологічний проект. Що надихає вас у цій справі?
- Ще під час служби, а я вже 5 років у відставці, бачив, наскільки важливо, щоб люди у військовій формі були високоосвіченими, свідомими патріотами. Коли працював начальником управління СБУ в Чернівецькій області, трапилась книга "Буковина" 1899 року видання. Матеріали до неї з нагоди ювілею правління кайзера і короля Вільгельма зібрали працівники 13-ї крайової жандармерії, якою керував підполковник Георг фон Катарджі. Так офіцери показали Європі цей мальовничий куток тодішньої Австро-Угорської імперії.
Це стало добрим прикладом для нашого управління. Задумали видати історичний альбом для туристів та жителів краю. "Буковина: неповторними місцями" вийшла до 10-річчя утворення служби безпеки в області. Про нього письменниця, уродженка Буковини Марія Матіос сказала: "Справляє приємне враження цей продукт, що вийшов з надр служби безпеки. Книга на столі - то не "Toshіba" (диктофон. - Авт.) під диваном".
- Другий ваш літературний проект зі старовини зацікавив послідовністю...
- Історичний нарис російською мовою
Дмитра Яворницького, виданий 1900-го в Санкт-Петербурзі, зберігався
десятиліттями в батьків моєї дружини, яка теж, як і я, уродженка Тернопільщини.
Хтось із добре поінформованих людей, побачивши цей неформат-стародрук у сімейній
бібліотеці, запропонував через Інтернет-мережу 70 тис. грн. Батьки винесли
питання на сімейну раду. Як вирішили - знаєте і бачите.
Підбадьорило й те, що в Україні було оголошено акцію повернення до життя стародруків. Сьогодні особливо важливо, щоб кожен юнак збагнув, що таке люди, сильні духом.
Таким присвячено основні розділи історичного нарису. Ці захисники своєї віри і вітчизни свідомо відмовлялись від щонайменших благ життя, сім'ї, приймаючи за сенс буття актуальний для своєї землі заклик:"Хто хоче за віру християнську бути посадженим на палю, бути четвертованим, колесованим, хто ладен стерпіти усілякі муки за святий хрест, хто не боїться смерті - приставай до нас. Не треба боятися смерті, від неї не втечеш!"
У розділі, присвяченому Сковороді, важлива відповідь на одвічне питання, яке кожна мисляча людина рано чи пізно задає собі: "Що таке щастя?" Григорій Савич відповів: "Щастя - це обмеження бажань, приборкання волі й працелюбне виконання обов'язків". Чи завжди ми заради державних справ можемо поступитися власними амбіціями?
- Петре Івановичу, я бачила подарункове двомовне перевидання - російською й українською...
- Власне те, яке й здобуло приз Держтелерадіо "Кришталева книга" в 2010-му. Було відзначено й видавництво "Букрек", що взялося за такий неформат, де багато ручної праці. Я тоді звертався до багатьох підприємств, але проект взявся реалізувати тільки "Букрек" завдяки творчій інтуїції директора Дарини Туз-Максимець.
Презентація книги відбулася на кількох міжнародних виставках - у Франкфурті-на-Майні, Москві, Ашгабаті. Кілька примірників з півторатисячного тиражу потрапили в Санкт-Петербург, у місто свого народження, і отримали там захоплюючі відгуки. Вийшов тираж українською й польською мовами. До його видання долучилися, надавши матеріали та ілюстрації, ректори й професори Волинського і Чернівецького університетів. Передбачається переклад англійською і німецькою.
Українсько-польське, яке вже потрапило до української діаспори Польщі, присвячене 390-й річниці Хотинської битви і славній перемозі над 400-тисячним турецько-татарським військом 70-тисячного королівського Речі Посполитої та 40-тисячного козацького під керівництвом великого гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Йому в нарисі присвячено цілий розділ. Розраховуємо, що українсько-польське видання завдяки таким меценатам, як Олег Бровін, у подарунковому варіанті буде цікавим для туристів та гостей Євро-2012.
На мою думку, дуже важливо, щоб книга Дмитра Яворницького "З Української старовини" була видана в зручному сучасному форматі й була в кожній бібліотеці, шкільній у тому числі.
- Що для цього треба?
- Кошти. Вже маємо сигнальні примірники, які спільно з видавництвом пропонуємо до реалізації за державною програмою "Українська книга". Можливо, одержимо часткове фінансування Кабміном з коштів, передбачених на книговидання до відзначення 390-річчя Хотинської битви.
- І на завершення, Петре Івановичу, культурологічні проекти - це основне ваше заняття сьогодні?
- Це моє хобі. Я серйозно займаюся садівництвом.
ДОСЬЄ "УК"
Петро ЖИТАР. Народився 18 березня 1951 року в с. Великий Глибочок на Тернопільщині. Закінчив Тернопільський педінститут. Працював на комсомольській та партійній роботі.
З 1979 року - на військовій службі в органах державної безпеки. Пройшов шлях від оперуповноваженого до начальника обласного управління СБУ на Волині та Чернівеччині. З 2005-го - генерал-майор у відставці. Нагороджений орденом "Богдана Хмельницького"та "За заслуги", відомчими відзнаками.