Кілька років тому сільський учитель Володимир Лопатін захопився новою для себе справою — на занедбаних землях Новопетрівки посадив плодові дерева. Перший фруктовий сад з’явився біля школи. Згодом ідею Володимира ошляхетнити село садами підхопили учні та вчителі, місцеві жителі. Нині в Новопетрівці вже кілька садків і скверів, які висадили небайдужі односельці, а чи не в кожному подвір’ї є фруктові дерева, саджанці яких подарував Володимир Лопатін.

Смородиновий бум

Ідея вирощувати сади і ягоди в нинішнього аграрного волонтера Лопатіна виникла випадково. Якось його дружина, вчителька біології, поскаржилася чоловікові на занедбану ділянку біля школи, де учні займалися практичними роботами. Володимир запропонував посадити тут сад — і школі користь, і діти зможуть долучитися до праці.

Вибір впав на кущі золотистої смородини — рослини невибагливої, плоди якої більші й солодші, ніж у звичайної смородини. Не минуло й трьох років, як ділянка істотно перевтілилася і стала окрасою села і школи. А смородина дала небачений урожай.

Однак щороку купувати саджанці для вчителя задорого. Тож Володимир Вікторович вирішив спочатку самостійно опанувати смородинову науку, шукав інформацію, як розмножувати кущі відводками та щепами. Його завзятість, копітка праця й величезне бажання мали успіх. Він придбав земельну ділянку, яку засадив власними саджанцями смородини. Нині тут ростуть і плодоносять 350 кущів смородини золотистої.

Цей вид завезли в Європу зі США. Золотисту смородину вирощував ще Іван Мічурін, який вивів кілька нових сортів.

Як запевняє Володимир Лопатін, виростити золотисту смородину нескладно. Рослина морозо- і посухостійка, її не вражають хвороби, вона невибаглива до ґрунту, щорічно плодоносить — по 5—20 кілограмів з куща. Завдяки всім цим перевагам багато новопетрівців почали розводити смородинові чагарники. А садівництво стало не лише задоволенням, а й можливістю істотно поповнити сімейний бюджет.

«Тут буде містосад»

Завдяки Володимирові Лопатіну біля школи висаджено вже два садки. Один з них вишневий, а в другому, що займає площу 48 соток, плодоносять кілька сортів груш і яблук, вишня, смородина, персики, мигдаль, виноград. Працюють у саду учні та вчителі, односельці. Ніхто їх не змушує — допомагають самі, розуміючи важливість праці та очікуючи на гарний урожай. Адже зібрані фрукти підуть до їдалень школи і дитячого садка. Славним помічником Лопатіну став його учень Родіон, який настільки захопився основами догляду за деревами, що бачить себе в майбутньому агрономом.

Щиросердний і скромний Володимир Лопатін став гордістю села, його обрано депутатом Широківської об’єднаної територіальної громади. Ірина Васильєва, начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Широківської ОТГ, розповідаючи про Лопатіна, зазначає: «Цим хобі він захопив багатьох наших односельців та своїх колег, учнів. У всьому селі ростуть його дерева — роздає саджанці безоплатно. Усім, хто цікавиться, намагається допомогти, навчити. Навіть я захопилася і вмовила чоловіка посадити сад».

Володимир Лопатін переконаний, що сад — перспективна справа для об’єднаної територіальної громади: «На території ОТГ є занедбані землі й ділянки, що заросли бур’яном. Чому б їх не використовувати для наповнення бюджету громади, підвищення добробуту села? Наприклад, посадити громадський сад, заробляти на продажу власноруч вирощених фруктів і ягід. Витрачати зароблене є куди — дороги, комунікації, інша інфраструктура».

Для можливого заробітку громади та впорядкування села Володимир Лопатін планує посадити горіховий сад.

Лопатін виступає за те, щоб у всіх сільських школах викладати ази агрономічних наук — факультативно або ввести спеціальний курс чи гуртки.

Учитися ніколи не пізно

Володимир Вікторович не лише навчає всіх того, до чого дійшов самотужки завдяки власній практиці. Він охоче навчається сам. 39-річним вступив до Миколаївського національного аграрного університету на факультет агрономії, який успішно закінчив 2015-го.

— У якийсь момент зрозумів, що книжкових та інтернет-відомостей недостатньо, тож вирішив здобути другу вищу освіту, — ділиться вчитель-агроном. — Ніколи не підозрював, що наука про землю може так захопити. Прочитав всю університетську бібліотеку. Роки навчання пролетіли непомітно, хоч здобуття освіти і доводилося поєднувати з роботою та сімейними турботами.

А ще Володимир Лопатін вдячний Українському проекту бізнес-розвитку плодоовочівництва UHBDP, який працює на півдні України для фермерів і дрібних виробників за підтримки уряду Канади. По дрібках збирав цінну інформацію українських та ізраїльських агрономів, маркетологів, психологів, що спеціалізуються на бізнес-психології. Згодом став поступово вибудовувати лінію власного майбутнього бізнесу.

— Ніколи не думав, що займатися бізнесом настільки важко, — зазначає він. — Бізнес в Україні — це, по суті виживання, постійна боротьба за свій сегмент на ринку збуту, а виживають, як відомо, найсильніші. Мало просто займатися улюбленою справою і вкладати всі сили у вирощування плодів, важливо ще вміти реалізувати продукцію за найкращою ціною.

Ланцюжок «виробництво — маркетинг — просування — продаж» вже вибудовується у вчителя фізики. Хтозна, за якою формулою фізики чи життя складеться подальша доля новатора-садівника. Він вивів власну: якщо у своє дітище вклав душу й сили, і рослина, і дитина завжди відповість вдячністю.