Безперешкодно кордони між Кримом і Херсонщиною долають нині лише птахи і хмари. Людям же, та й навіть звірині куди складніше: небезпека натрапити якщо не на мінну розтяжку, то на який-небудь «багнет» у руках наспіх рекрутованого удегейця чи алеута — не теоретична…
Води Дніпра, що десятиліттями поспішали рятувати посушливий півострів від спраги, наче забули у Крим дорогу. Залізничні перевезення між материковою Україною і тимчасово загарбаною автономією не пожвавилися навіть улітку. І тільки 12—14-кілометрові автомобільні черги на Чонгарі та в Армянську свідчать: кордон кордоном, а «мала земля» без великої (України) жити не може і нині.
Новоросія — не Росія
Назву «Новоросія», яка ще весною, мов залітна бджола, дзижчала над безперервно протестуючою площею Свободи, нині мало хто згадує. Обласний центр одностайно нагадує: «Херсон — це Україна!» Патріотично налаштовані вчителі не втомлюються повторювати учням, що Новоросія — всього лиш історична назва частини території Північного Причорномор’я, що ця територія — це землі Вольностей Війська Запорозького Низового та Кримського ханства. І лише у XVIII столітті їх прибрала собі Російська імперія.
Місцеві краєзнавці нагадують, що після укладання в 1774 році Кючук-Кайнарджійського миру Росія остаточно заволоділа турецькою фортецею Кінбурн та всіма запорозькими землями і з тих пір ці землі стали називатися Новоросією. Про цей край, точніше — про історичних осіб, із ним пов’язаних, йдеться в щойно виданій книжці Олексія Паталаха та Сергія Дяченка «Новоросія». До речі — українською мовою.
Із неспотворених політичною заангажованістю життєписів Григорія Потьомкіна, Олександра Суворова, Джона Говарда, Федора Ушакова, Антона Головатого та інших постає й досі як слід не вивчена минувшина краю. Так, у нарисі «Фельдмаршал, князь, гетьман Григорій Потьомкін» Олексій Паталах привернув увагу до ролі цієї історичної постаті у відродженні… запорозького козацтва на новій основі — у Чорноморському козацькому війську.
Усе це говорить про те, як мало ми знаємо про нашу минувшину і як легковажать нею ті, хто «вогнем і мечем» реалізовує сьогочасний проект «Новоросія», розроблений недругами України.
Нові будні Червоного Чабана
Півні, що виспівують удосвіта у Червоному Чабані, будять і жителів кримського Армянська. Від цього села, що у Каланчацькому районі, до окупованого Криму зовсім близько.
Раніше визначальною прикметою цих місць були передовсім величезні отари, що перекочувалися по випаленому степу від обрію до обрію. Нині ж — інша картина. Головна прикмета прибережжя Перекопської затоки — блокпости, рови, бронемашини, прикордонники… І розмови інші. Про літаки-безпілотники, провокаторів, диверсантів…
Чи звикли степовики прикордоння до такого повороту в їхньому життєвому укладі, їхній свідомості? Як сказати…
Старожили Червоного Чабана кажуть, що «навіть у війну з Гітлером не було таких розбитих доріг, як у війну з Путіним».
Відколи на кордоні материкової України з окупованим Кримом постали пропускні пункти, село стало нагадувати воєнний полігон. Щодня його вулицями проїжджає близько трьох сотень великовагових вантажівок. «Уявляєте? — запитує сільський голова Андрій Сучок. — Від цього напливу величезних фур уже й житлові будинки почали розвалюватися…»
Ніхто, звісно, збитків від цих руйнацій не компенсує. Ніколи, мабуть, не повернуть селянам оті 800 гектарів розпайованих сільгоспугідь, зайнятих блокпостами та іншими прикордонними об’єктами.
Окупація Криму відібрала у селян материкової України землю, застрашує забрати і роботу, адже десятиліттями кількасот жителів Червоного Чабана трудяться у цехах компанії «Кримський Титан». А тепер їх, схоже, просто виживають. Такої ж думки і сільський голова Андрій Сучок: «Віднедавна у громадян України, котрі працюють на півострові, почали утримувати 30% податку із зарплати. Тенденція там, на мою думку, така: поступово «видавити» всіх українських робітників із Криму і замінити їх російськими громадянами. Селяни говорять, що вже до кінця жовтня це може стати реальністю. Отже 300 жителів Червоного Чабана і 300 жителів сусідніх сіл із Каланчацького і Чаплинського районів, котрі працюють на «Кримському Титані», залишаться без роботи. Куди вони підуть?..»
Вода тривоги нашої
Восьмого травня Державне агентство водних ресурсів України повідомило: «Північно-Кримський канал працює в експлуатаційному режимі, який коригується відповідно до потреб водокористувачів Херсонської області, через відсутність конструктивних пропозицій з оформлення договірних відносин для забезпечення водними ресурсами потреб АР Крим на питне водопостачання й зрошення». Одне слово, на початку травня Північно-Кримський канал припинив подачу води до Криму.
Причиною такого непопулярного кроку стала проблема погашення заборгованості водокористувачами півострова перед управлінням каналу. Борг на той час сягнув 1,7 мільйона гривень. Сума начебто й не така вже значна. Та річ у тім, що самопроголошена кримська влада і не збиралася цей борг гасити, щедро «напуваючи» кримчан водою то з підземних джерел, то по трубах,? перекинутих через Керченську протоку,?із Дону та Кубані…
Крим без води — пустеля пустельна! До приходу дніпровської води на півострів у Джанкойський район воду привозили на волах, а ділили її між людьми цеберками. Великій родині — два цеберка, меншій — одне…
Знову повернення на круги своя?
І хто зна, що там в окупантів у голові — чи грандіозні проекти перекидання рік, чи, не доведи, загарбницьке захоплення унікальної гідротехнічної споруди під Новою Каховкою?
Кілька місяців тому на всіх режимних об’єктах прикордонної Херсонщини посилили заходи безпеки, а передовсім — на Північно-Кримському каналі і Каховській ГЕС.
Позаяк путінські диверсанти не дрімають і першою ж командою можуть десантуватися біля шлюзів. Канал, а також ГЕС цілодобово охороняють бійці Національної гвардії і бійці батальйону територіальної оборони. Підходи до важливих об’єктів ще й заміновані…
Поки що все спокійно. Але…
В ефірі «Шустер LIVE» у понеділок увечері колишній представник Президента України в Автономній Республіці Крим Сергій Куніцин вкотре наголосив: «Від Криму виходить військово-стратегічна загроза Україні».
Становище ускладнюється тим, що, за словами Сергія Куніцина, у водосховищах Криму залишилося води на півтора місяця, тому «сьогодні складається така ситуація, що росіянам потрібно або нам Крим віддати, або Херсонську область до Каховки захопити — оскільки там шлюзи».
Херсонці сподіваються на те, що «другого Донбасу» в них не буде, Крим, зрештою, визволиться від окупантів, а дніпровська вода потече знайомим їй руслом.
Сподіваємося. Бо віримо!
Біля входу в обласний військкомат, що у центрі міста, днями з’явилися недбало складені лантухи з піском. Блокпост чи муляж? І навіщо, кажуть городяни, ця «декорація»?
Що ж, у військових свої міркування.
Поки змокрілі солдати вивантажували лантухи, за квартал від обласного військкомату, на площі Героїв Сталінграда, звучав гімн України у виконанні учнів міських шкіл. При цьому були представники національної Книги рекордів. Вони нарахували, що славень виконували 2452 учасники, і зафіксували новий патріотичний рекорд. Рекорд присвятили 226-й річниці з дня народження міста корабелів і машинобудівників на Нижньому Дніпрі.
До речі, святкування Дня Херсона могло б закінчитися трагічно, якби не співробітники СБУ. Вони затримали місцевого жителя, котрий і планував цю диверсійну акцію. В автомобілі зловмисника були напоготові вибухові пристрої і тротилова шашка із детонатором. Далі — більше. За місцем проживання злочинця виявлено блокнот зі списком так званих «тітушок», яких у січні—лютому цього року автобусами возили до Києва для участі в Антимайдані. Встановлено, що саме ці пронумеровані «тітушки» розфарбовували у кольори російського триколору будівлі та паркани у центрі Херсона. Тепер, мабуть, не швидко за квачі візьмуться.
А тим часом у неділю, 21 вересня, сотні городян у вишиванках, із прапорами України, українською символікою, співаючи гімн нашої держави, пройшли маршем «Миру та єдності» центральними вулицями міста — від площі Свободи до парку Слави.
Люди сподіваються на мир і єдність.
…А з понеділка на вівторок десь зі сторони Каховки затуманений небокрай розтривожили спалахи і громовиці. Тривожний холодок пройняв груди: «Невже почалося?..»
…Після тривалої засухи на спраглу таврійську землю навідалася перша справжня осіння гроза…
Населення не панікує
ДО РЕЧІ. Як повідомляє прес-служба Херсонської облдержадміністрації, очільник області Андрій Путілов зауважив: «Головне завдання, яке на сьогодні стоїть переді мною як перед головою облдержадміністрації, — це забезпечення належної обороноздатності Херсонщини». І додав, що розпочавши виконання посадових обов’язків, одразу доручив провести аудит усіх районних та обласного військкоматів, щоб побачити реальну ситуацію у цьому питанні.
Андрій Путілов зазначив, що бойовий дух херсонських військовослужбовців — на високому рівні, прикордонники належним чином охороняють кордони Херсонщини, серед населення паніки немає.
«Я на власні очі побачив ситуацію на кордоні з АР Крим у Каланчацькому районі. У виїзному засіданні Ради оборони взяли участь керівники всіх силових структур області, військовослужбовці, голови райдержадміністрацій. Ми зібралися, щоб реально оцінити ситуацію в області стосовно кожного району. Більше того, вже протягом декількох тижнів мій радник Юрій Соловей особисто проводить інспектування районів області, зокрема військкоматів», — зазначив Андрій Путілов.
Він повідомив, що нині також проводиться аудит потреб української армії: «На Херсонщині дислоковано декілька частин. Щоб правильно розрахувати потреби нашої армії, будемо працювати системно. По-перше, треба дізнатися, яку допомогу вони отримали за 8 місяців 2014 року, по-друге,— з’ясувати, куди саме ця допомога пішла, і по-третє, яка допомога їм необхідна на сьогодні. Ми зробимо все для належного забезпечення кожного солдата Херсонщини, і я переконаний, що професія військовослужбовця найближчим часом стане почесною».
Василь ВАРЧИН
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+