Кілька днів тому одесити перекрили на якийсь час дорогу до селища Котовського. Рукотворний транспортний колапс припав на вечірню годину пік, коли городяни поверталися з роботи до свого спального району на понад 300 тисяч місць. Що змусило протестувальників вдатися до такого відчайдушного кроку, який зачепив, ймовірно, не стільки їхніх кривдників, скільки інших співгромадян? З’ясувалося, відімкнення Інтернету. Близько 10 тисяч абонентів інтернет-провайдера «Норма+» залишились без звичного для них блага цивілізації.
Наче не хтозна-яка трагедія, особливо на тлі нинішніх кривавих реалій. Імовірно, до дієвого протесту спонукало те, що відімкнення це було вже не першим, і ще більшою мірою те, що зумовлено воно було не якимись технічними причинами, а судовими діями. На «Нормі+» кажуть про спробу рейдерського захоплення їхнього майна. Обладнання в офісі провайдера вилучили в межах кримінального провадження за статтею 191 КК України (привласнення, розтрата майна чи заволодіння ним через зловживання службовим становищем). Була б довіра до судів вищою — градус пристрастей, можливо, був би нижчим.
Утім, у цьому разі, припускаю, рушієм протесту стало не обурення несправедливими діями правоохоронців, а те, що люди не отримали послуг, які, виявилося, для них значущі. Не думаю, що для них так уже принципово було, кому зрештою належатиме майно тієї «Норми». А ось безперебійне надання послуги, з якою у них пов’язане і дозвілля, і спілкування, а нерідко й робота чи бізнес, — це вже питання критичне.
Чи можна було тут не виводити ситуацію на точку кипіння? Хтось закидав провайдерові: чому той не подбав про резервні потужності? Як на мене, ця претензія надумана: не існує в природі арештостійкого обладнання. А ось закид у бік правоохоронців більш об∂рунтований. «Що вони в дідька шукатимуть на тих серваках?» — хтось з одеської інтернет-громадськості сумнівається, що інформація, принципова для того, щоб розібратися у питаннях власності, містилася саме на серверах провайдера. Навіть коли у правоохоронців й були б підстави припускати таке, то невже перевірити цю версію не можна було інакше, як через тотальне і одночасне відімкнення потужностей? Невже процедура такої перевірки унеможливлювала будь-які варіанти, крім як вимкнути Інтернет тисячам одеситів? Коли так, то слід переглянути цю процедуру, щоб не порушувати інтереси громадян.
І стосується це, звісно, не лише Інтернету. Вже давно непохитна даність для нас те, що багато соціально значущих речей перебуває в руках приватників. Це і транспорт, і електропостачання, й різні комунальні послуги. Кожен із таких приватників може втрапити в судову тяганину. Чи має держава подбати про механізми, щоб навіть і за цих обставин під удар не потрапляли звичайні громадяни? Тисячі, десятки й сотні тисяч звичайних громадян, яким у межах вимог судової процедури проти власників сьогодні відімкнули Інтернет, а завтра можуть відімкнути світло, воду чи позбавити можливості пересуватися містом?
Зважайте, що нині люди знервовані, і є чим. У грудні в Котовську (райцентр на Одещині) пожбурили «коктейлем Молотова» у будівлю РЕМ. Подякували за відімкнення. У Кривому Розі (Дніпропетровщина) боєць АТО кинув в енергетиків гранату. Цього разу — муляж. Прийшовши додому, дізнався, що йому вимкнули світло. За борг 20—30 гривень із вимогою додати ще 50 до боргу, щоб світло ввімкнули. Процедура, до речі, стандартна і законна. Але по-людськи й бійця можна зрозуміти.
Не дратуйте людей тоді, коли можна цього не робити. Бо нині, коли сама людина не знайде виходу своєму роздратуванню (як-от у Котовську чи Кривому Розі), то знайдуться терті люди, котрі зможуть використати це роздратування у власних політичних чи бізнесових справах. Вони ж бо знають, як грати на больових точках суспільства, а їх нині ой як багато. До їхнього переліку, як бачимо, слід додати ще й послуги Інтернету.
Та хотілося б застерегти звичайних користувачів від невиправданих скандалів. Так, легкозаймисті шини та пляшки з бензином у нас все ще йдуть на ура. Ймовірно, до цього арсеналу додадуть й «сувеніри» із зони АТО. І треба мати громадянську мужність визначити межу, за якою можна вдатися й до таких аргументів. І поставити її якомога вище.
У ситуації з Інтернетом стільці можна було і не ламати. Якщо він потрібен для ігор і розваг, то кілька днів спокійно можна перебитися. Якщо ж це необхідний інструмент, то просто і порівняно недорого можна підстрахуватися швидким мобільним Інтернетом — його послуги в Одесі надають аж троє провайдерів. Це виручить не лише у разі рейдерського захоплення, а й звичайних технічних збоїв, яких останнім часом через загальні проблеми в економіці аж ніяк не поменшало.
Інакше кажучи, проблема із «Нормою» — ще не край.
Припускаю, у нас за певних обставин може бути виправданим і третій, і четвертий, і п’ятий Майдан. Ось тільки не хотілося б, щоб точкою відліку бодай одного з них стала неможливість погодувати свинок на віртуальній фермі. Саме з цього приводу, кажуть очевидці, бідкалися якісь блокувальниці шляху на селище Котовського.