Вина, які виробляють в Одеському регіоні, мають гарну якість і цілком заслуговують на довіру. Це готовий засвідчити голова громадської організації «Комітет народного контролю — Захист прав споживачів» Борис Капустін. Громадський контролер каже, що знає це як за досвідом роботи у виноградних Білгород-Дністровському та Овідіопольському районах, так і за даними своєї громадської фундації — скарги на готове, розлите у пляшки вино сюди не надходили. Претензії часом стосувалися тільки якихось дешевих сортів горілки. Про таке явище, як «порошкове вино», тут також не чули.
Під тиском штрафів
Завідувач лабораторії ДП «Одесастандартметрологія» Людмила Гвоздецька каже, що «бум порошкових вин спостерігався 7 — 8 років тому. Фахівець розкриває технологію цього диво-напою: «За кордоном купували порошковий сік — сублімований, випарений до стану порошку. Для бродіння він не придатний — там убито все, залишався тільки смак, колір, трішки цукру і кислоти. Наші виробники розводили цей порошок водою, додавали лимонну кислоту, барвники, ароматизатори та доводили етиловим спиртом — не завжди якісним — до потрібної міцності».
Фахівець підкреслює, що навіть не так важливо, у який саме спосіб виготовлено фальсифікат — лабораторія має виявити самий факт фальшування. Щойно в країні налагодили процес контролю за натуральністю вина, недобросовісні виробники під тиском цілком заслужених штрафів мусили відмовитися від свого нечесного бізнесу.
Власне, виробляти якісь слабоалкогольні напої у спосіб, подібний до наведеного, закон не забороняє. Він забороняє називати їх вином.
«Закон України про виноград і виноградне вино» однозначно встановлює, що вино — це алкогольний напій, виготовлений з винограду, міцність якого утворюється внаслідок спиртового бродіння розчавлених ягід чи свіжовіджатого соку», — каже начальник відділу сертифікації харчової продукції ДП «Одесастандартметрологія» Антоніна Дахіна. Іншими словами, ні воду, ні спирт, ані цукор до справжнього вина не додають. Те саме з барвниками та ароматизаторами. Останніми, щоправда, нерідко послуговуються винороби-кустарі, але чи варто зв’язуватися із їхньою продукцією — кожен уже вирішує сам.
«Напої з фруктів та ягід можна називати вином умовно, — продовжує фахівець, — з обов’язковим уточненням, що це малинове, яблучне або інше плодово-ягідне вино». Порошкове чи подібне до нього пійло можна називати хіба що винним напоєм.
Зверніть увагу на маркування!
Натомість експерти вважають за доцільне спростувати деякі підозри прискіпливих споживачів. Приміром, використання виноградних вичавок під час виготовлення дешевих ординарних вин є цілком припустимим. Не має насторожувати й картонна тара — у ній продають таке саме вино, як у пляшках, тільки дешевше. А запроваджене деякими виробниками нетипове для України коркування вин — гвинтовий ковпак — ніяк не позначається на якості вин, а просто дає змогу споживачеві обирати між традицією та зручністю, його давно використовують світові бренди.
Не має відлякувати і та обставина, що виробник вина часом розташовує свої потужності зовсім не у виноградних регіонах — у Києві, приміром, та його околицях. Вони просто використовують матеріали, завезені з інших областей, зокрема Одеської. Закон вимагає вказувати походження виноматеріалів.
Загалом фахівці зауважують, що нині в Україні винограду цілком вистачає для того, щоб виготовляти достатню кількість натурального вина різних типів та гатунків. Один із великих виробників вина нещодавно повідомив, що на власних виноградниках займається проріджуванням кетягів — унаслідок такої процедури грон меншає, проте підвищується якість ягід. До речі, цей виробник сам замовив перевірку якості свого вина органам держстандарту, щоб засвідчити, що його продукція, виставлена вже на полицях різних супермаркетів, є нічим іншим, як справжнім вином. Що метрологи, власне, і засвідчили.
Зі слів Антоніни Дахіної, щоб пересвідчитися, що купуєш саме натуральне вино, слід просто звернути увагу на маркування, де має бути чітко зазначено, з якого винограду зроблено напій і хто є його виробником. Отже, придбати у нашій торговельній мережі відвертий фальсифікат — річ доволі малоймовірна. Тож наразитися на щось шкідливе для здоров’я — ризик мінімальний. Тим більше, фахівці кажуть, що корисні властивості вина притаманні й найдешевшим його сортам — аби лиш вино було натуральним. А далі вже — справа смаку, престижу та фінансових можливостей. Утім, ці питання перебувають уже поза компетенцією метрологів та контролерів.