Із 285,7 тисячі гектарів лісів, які ростуть на Полтавщині, 70%, або 230 тисяч гектарів, перебувають у підпорядкуванні Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства. Про те, з яким настроєм зустрічає Міжнародний день лісу півторатисячний колектив, які він вирішує завдання, розповідає начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій Тараненко.
.jpg)
Державного лісу побільшає!
— Юрію Миколайовичу, офіційна статистика стверджує, що працівники лісгоспів області тільки за період із 2005-го посадили майже 11 тисяч гектарів нових лісів. За останнє десятиріччя збільшили лісистість в області до 9,3%, або на 1,2%. І у ваших планах — наростити її до 11—12%. Ці плани не змінилися?
— Ні. Зустрічаємо Міжнародний день лісу з бадьорим настроєм. Нинішньої весни ми вже посадили більш як 600 гектарів нових лісів із 1500, запланованих на рік. Посівну кампанію намагаємося провести у стислі строки, щоб сповна використати запас вологи, яка є у грунті. Тому людям доводиться працювати в дощову і вітряну погоду, а на деяких площах навіть під лопату. Посадковий матеріал у нас власний, тільки сіянців лісових порід вирощуємо щороку до 15 мільйонів штук.
Але мало посадити. Щоб сіянці стали лісом, треба ще виконати величезний обсяг робіт з догляду за ними, витратитися на протипожежні заходи, захист від хвороб і шкідників. Власних коштів на це обмаль, а держава нині фінансово нас не підтримує. Тому велику надію покладаємо на обласну цільову програму «Ліси Полтавщини на період з 2016-го по 2025 рік», готовий проект якої винесемо на розгляд уже наступної сесії обласної ради.
— У чому її відмінність від програми, за якою ви працювали до цього?
— Завдання те саме: збільшувати лісистість краю. Але попередня програма зобов’язувала до цього тільки державні лісогосподарські підприємства, а нинішня — всіх лісокористувачів області. Нова програма передбачає відповідальність за невиконання її положень. А контроль за цим здійснюватимемо ми, представники держави.
«Ліси Полтавщини — 2015» ми виконали на 80%, бо торік нам не вистачило площ під заліснення, процедура передачі яких нам із земель запасу дуже складна, а держава поки що не напрацювала єдиного механізму, як це можна зробити за спрощеною схемою. Хоч ми й надавали свої пропозиції. У програмі «Ліси Полтавщини на період з 2016-го по 2025 рік» це враховано. Згідно з нею сільські ради зобов’язані будуть надавати нам землі запасу під заліснення.
— Торік восени багато говорили, що через адміністративно-територіальну реформу держава може втратити ліси.
— Справді, такі побоювання були і в нас. Але, на щастя, ми помилялися. У всякому разі, на цей момент у нас ліси не те що не відбирають — нам їх передають. Зокрема з цього питання до нас звернулися лісокористувачі Зіньківського, Котелевського, Великобагачанського районів. І допомогла в цьому саме реформа, згідно з якою до лісокористувачів тепер висунуто дуже жорсткі вимоги щодо захисту лісу та його відновлення. Найближчим часом підпорядкований нашому управлінню державний лісовий фонд збільшиться на 1,5 тисячі гектарів.
Коли влада і громада у згоді
— Як вам вдалося торік захистити полтавські ліси від пожеж?
— Завдяки постійному догляду за ними. Для цього в нас є все необхідне: спеціальна техніка, навчені лісопожежні команди, 14 сучасних камер відеоспостереження. Незабаром придбаємо ще 3 нові камери та 2 протипожежні модулі за кошти обласного екологічного фонду. Ми не киваємо на труднощі у державі й не посипаємо голову попелом, а працюємо. Бо що таке лісова пожежа? Це коли за 2—3 години згорає 100 гектарів лісу. А в нашій лісостеповій зоні, де постійний дефіцит вологи у ∂рунті, виростити ліс непросто.
Щоб не допустити пожежі, багато працюємо з населенням, проводимо роз’яснювальну роботу в школах. Цьогоріч проведемо в області щорічну акцію «Майбутнє лісу в твоїх руках», під час якої діти садитимуть дерева, братимуть участь в уроках знань про ліси, конкурсах малюнків і творів на тему «Людина і ліс». Розпочнеться вона 21 березня — у Міжнародний день лісу.
Дуже важливо, що в нашій повсякденній роботі допомагає обласна влада. Торік голова Полтавської обласної державної адміністрації Валерій Головко на кожній щотижневій апаратній нараді цікавився саме лісовими пожежами, зобов’язав усі гілки влади, всі служби відповідати за безпеку лісу. Адже ліс — народне багатство. Відповідним розпорядженням він заборонив відвідувати хвойний ліс улітку, коли в лісах України був 5 клас пожежної безпеки. Регулярно йшла відповідна реклама на телебаченні, в місцевих газетах. Натомість ми запрошували людей відпочивати в листяних лісах, де менше комах і не так душно. Обов’язкова складова цієї роботи — білборди, шлагбауми, мінералізовані смуги. Це все разом і забезпечило позитивний результат. Торік у нас загорання були, здається, тільки на 23 гектарах лісу.
— Ви ставите за мету серйозно розвивати лісокультурне виробництво. Але як цього досягти в нинішніх умовах, коли на елементарне не вистачає фінансів?
— При бажанні це можна робити на умовах співфінансування, тобто коштом обласного бюджету, лісогосподарських підприємств і держави. Це буде та сама децентралізація. Тому що ми сплачуємо податки і лісовий дохід у державну скарбницю, а вони звідти останнім часом не повертаються. І таке в усій Україні. Тому лісівники всіх областей і нашої також звернулися до парламенту країни із проханням внести відповідні зміни у закон про держбюджет, щоб держава надавала кошти на розвиток лісового господарства.
Наше прохання скромне. Поверніть нам для співфінансування зі сплачених нами більш ніж 3 мільярдів гривень податку хоч би 500—600 мільйонів. Кошти нам потрібні й на розвиток лісівничої науки, без якої нині не обійтися, на боротьбу зі шкідниками та хворобами лісу. Без цього не можна рухатися вперед. Народні депутати повинні це розуміти. Чого й кажу, що нашим лісівникам треба більше працювати із громадськістю. Розповідати про свою роботу, про те, куди ми йдемо і які ставимо завдання.
У програмі «Ліси Полтавщини на період з 2016-го по 2025 рік» ми детально, по роках, розписуємо все, що плануємо зробити за цей час із залученням громадськості.
Навіщо потрібна лісова наука
— Нині населення стало більше використовувати дрова. Для лісівників це додаткова стаття доходів.
— Так, перспектива тут є, але ліс — не пшениця, яка дає урожай уже цього року. Щоб рубати дерева, доведеться почекати кілька десятиліть, а то й століття. Вихід — садити дерева, які швидко ростуть. Наприклад гібриди тополь. Їх через 30 років уже можна рубати. Але це завдання для лісівничої науки. Треба створювати лабораторії, препарати, що сприяють росту деревини. Знову все впирається у фінанси, але це необхідно, і ми це робитимемо для того, щоб гарантувати енергетичну безпеку держави.
— У лісгоспах, що належать до сфери управління, зокрема Миргородському, активно розвивають глибоку переробку деревини.
— У Комишнянському лісництві є потужності з глибокої переробки дуба. З нього роблять дошки, заготовки, індустріальний паркет.
— Його потім відправляють за кордон?
— У Німеччину, Італію, Польщу, Туреччину, Китай. На ринку Європи ми вже понад 10 років. Але продаємо туди не дуб-кругляк, що й законом заборонено, а його похідні, тобто готову продукцію. У європейських підприємств-партнерів попит мають вироби з нашої сосни — дошки, європелетні заготовки тощо.
Ми вже привчені до європейських стандартів, усе робимо чітко, згідно із графіком, тому рівень довіри до нас високий. За минулий рік із загального обсягу реалізації 27% нашої продукції було реалізовано за кордон.
— Така співпраця на лісистість області не впливає?
— Перед вами течка з документами з підписами сільських голів і печатками сільських рад. Жодної рубки не проводимо без погодження із сільськими радами. Натомість зобов’язуємося цей ліс відновити і доглядати за ним. Ідеальний варіант, якщо нам ще нададуть землі запасу. Тоді на кожен зрубаний гектар лісу посадимо два.
— А як в області відбувається заліснення ярів, схилів, інших невгідь?
— Незабаром область передасть нам під заліснення 2,5 тисячі гектарів із земель запасу. Це і є невгіддя, не придатні для ведення сільськогосподарського виробництва. Багато ярів та балок ми заліснили у Диканському, Гадяцькому районах, на півдні та сході Полтавщини. Поблизу Полтави розташований Щербанівський яр, площа якого 30 гектарів. Там не можна було використати техніку для підготовки грунту і садіння лісу. Але ми його заліснили — вручну. Мине ще кілька років, і там можна буде збирати гриби.
— Чи Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства надає допомогу нашим бійцям у зоні АТО?
— За період, відколи операція триває, наші лісівники відпустили для будівництва фортифікаційних споруд та на інші потреби військових понад 5 тисяч кубічних метрів деревини. Надали допомогу в придбанні бронежилетів, військового спорядження тощо на загальну суму понад 3,5 мільйона гривень. Багато відправили туди продуктів харчування, техніки — ЗІЛів, УАЗів. Було мобілізовано 33 наших працівники, 12 з яких уже демобілізовано, а 5 найкращих на День Незалежності відзначено нагородами Державного агентства лісових ресурсів України.
Працюємо на оборону й надалі, адже люди віддають за наш спокій і спокій наших рідних найдорожче, що в них є, — життя. Цього тижня разом з активістами громадської організації «Батальйон небайдужих» відправимо у зону протистояння на сході трохи нашого лісового екологічно чистого березового соку, щоб воїни підтримали своє здоров’я в окопах.
Користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх українців. Наближається весняно-літньо-осінній період — період пожеж, масового відвідування людьми лісів. Перебуваючи наодинці з природою, поводьтеся достойно. Не руйнуйте малі архітектурні форми, таблички, білборди, шлагбауми і квартальні стовпи, цінуйте і поважайте працю лісівників. Повірте, вона нелегка. Не кидайте недопалків на лісову підстилку — вона суха, як порох. І ліс служитиме джерелом здоров’я і гарного настрою вам і наступним поколінням ще довгі роки.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Юрій ТАРАНЕНКО. Народився 31 березня 1967 року в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «лісове господарство». Працював у Миргородському лісгоспі інженером охорони та захисту лісу, мисливствознавцем, головним лісничим, 11 років — директором цього лісгоспу.
Із 2009-го — начальник Полтавського управління лісового та мисливського господарства.
Заслужений лісівник України, відмінник лісового господарства України.