Міністр енергетики
та вугільної промисловості України
Юрій БОЙКО
Ні для кого не таємниця, що паливно-енергетичний комплекс нашої держави — один із найскладніших та водночас найпотужніших. Про перспективи його розвитку та проблеми, пов’язані з енергобезпекою, — наша розмова з міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Бойком.
У пошуку компромісу
— Сьогодні тривають переговори між Україною і Росією щодо ціни газу. Що нас чекатиме взимку?
— Ми ведемо діалог з російськими партнерами і ретельно зважуємо всі умови, які обговорюються.
Прийняття попереднім урядом невиважених рішень за одну ніч у 2009 році поставило нас у невигідне становище. Ціна імпортного газу з урахуванням вартості транзиту у нас більша, ніж у європейських країнах. У Німеччині газ коштує 412 доларів, транзит від нас до Німеччини — 80 доларів. Тобто в нас газ повинен коштувати 330 доларів.
У січні Президент України зібрав нараду і сказав, що досить у когось щось просити і потрібно робити державу енергетично незалежною. Глава держави визначив такі пріоритети: збільшення власного видобутку, заміщення імпортного газу вітчизняним вугіллям і диверсифікація джерел і маршрутів постачання газу. За всіма цими напрямами проводять успішну роботу.
Навесні ми підписали контракт з німецькою RWE на 5 млрд кубів газу, а з листопада почали його транспортувати з Європи. Вартість цього газу значно нижча, ніж російського.
26 листопада розпочинається реалізація Національного проекту «LNG-термінал», який дасть можливість отримувати 10 млрд кубометрів зрідженого газу щорік.
Нещодавно я проводив переговори у Туреччині щодо участі України у проекті «Трансанатолійського газопроводу». Ми подали офіційну заявку консорціуму «Шах-Деніз», де показали переваги нашої газотранспортної системи, і працюємо над тим, щоб каспійський газ пішов через нашу ГТС і наші газосховища до Європи.
В цілому, Україна успішно реалізовує політику, спрямовану на забезпечення власної енергетичної незалежності.
Держава належно підготувалася до осінньо-зимового періоду і створила умови для надійного транзиту російського газу до Європи. Готуючись до опалювального сезону, ми накопичили у підземних сховищах ДК «Укртрансгаз» понад 20 млрд кубометрів газу. Запаси газу сформовані на торішньому рівні. А ресурс вугілля — приблизно на мільйон тонн більший, ніж у 2011 році.
Торік держава пройшла один із найважчих опалювальних сезонів в історії. Проте ми не зупинили жодного підприємства і забезпечили їх у повному обсязі всіма видами енергії.
У період екстремальних холодів Україна на прохання Туреччини надала їй додаткові обсяги газу з власних сховищ. Це вкотре засвідчило ефективність використання українських газосховищ для надійного постачання російського газу в європейські країни.
— На які поступки готова піти Україна в переговорному процесі за ціною на газ, і чи готова захищати свої права у міжнародних судах?
— Є принципова позиція керівництва держави, яка міститься в основі всіх переговорів. По-перше, ми готові створювати модель із партнерами на паритетних умовах і з урахуванням наших національних інтересів. По-друге, будемо вести переговори скільки потрібно, аби державні інтереси відстояти.
Переговори тривають: є моменти, за якими ми зблизилися, є моменти, за якими у нас є принципові розходження.
Україна закуповуватиме газу стільки, скільки потрібно для нашої економіки. У цьому році ми купимо 26 млрд куб. метрів, наступного року плануємо ще знизити обсяги.
Ми будемо діяти відповідно до національних інтересів і готові їх відстоювати в Лондоні, Парижі чи Стокгольмі. До речі, нещодавні судові процеси між «Газпромом» і європейськими компаніями закінчилися тим, що суд визнав правоту європейських компаній.
Моделювання ситуації і власні можливості
— Створення тристороннього нафтогазового консорціуму ще актуальне?
— Розглядаємо різні варіанти і зважуємо, наскільки вони вигідні для України. Обговорюємо прагматичні питання, пов’язані з роботою нашої газотранспортної системи, обсягом закупівлі газу, управлінням ГТС.
Я вважаю, що буде знайдено комплексне рішення, пов’язане з гарантіями транзиту і вартості газу. Україна є одним із найбільших споживачів російського газу в Європі, тому вони зацікавлені у нашому ринку.
— Видобуток вуглеводнів в Україні. Ви задоволені показниками?
— Ми збільшили видобуток вуглеводнів, це пріоритет № 1, оскільки, хоч де б ми купували газ, це означає, що кошти з нашої економіки йдуть в чужу.
Уряд веде активну роботу для збільшення власного видобутку вуглеводнів. Продовжуємо освоєння Одеського та Безіменного родовищ на морських шельфах. Проводимо конкурси на реалізацію проектів з видобутку нетрадиційних ресурсів газу, зокрема сланцевого, газу ущільнених колекторів, метану вугільних пластів.
Торік Україна вперше за п’ять років збільшила видобуток газу. Цього року ми продовжуємо нарощувати видобуток, а наступного року обженемо Румунію за обсягами видобутку на шельфах. У 2015 році, добуваючи 3 млрд кубометрів газу в акваторії Чорного моря, ми будемо видобувати на шельфі більше, ніж інші країни в акваторії Чорного моря загалом.
Також збільшуємо обсяги видобутку вуглеводнів на існуючих родовищах, використовуючи інтенсифікацію і впровадження інноваційних методів експлуатації родовищ; розширюємо обсяги проведення геологорозвідувальних робіт. Ще одне з пріоритетних завдань — видобуток енергоносіїв з нетрадиційних джерел.
— Що робить уряд для збереження стабільності на ринку нафтопродуктів?
— Ми постійно відслідковуємо ситуацію на ринку нафтопродуктів, щоб забезпечити стабільність для споживачів та учасників ринку.
Для цього здійснюємо низку як тактичних, так і стратегічних кроків. Зокрема діє плаваюча акцизна ставка на пальне, провадимо заходи щодо закриття нелегальних мінізаводів із виробництва нафтопродуктів. На законодавчому рівні прийнято рішення з впровадження додавання біоетанолу в бензин. Найближчим часом заплановано налагодити газифікацію вугілля для виготовлення світлих нафтопродуктів і заходи із збільшення власного видобутку нафти.
Окрім того, серйозно зайнялися відновленням робіт вітчизняних НПЗ та їх модернізації.
Атомні станції і вугільні шахти. Перспективи?
— За чиї гроші добудовуватимемо атомні енергоблоки на Хмельницькій АЕС?
— Спорудження третього й четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС має велике значення для української економіки та в цілому для енергозабезпечення країни.
Парламент прийняв закон, яким передбачено спорудження двох однотипних енергоблоків встановленою потужністю 1000 МВт кожен. Виробництво електроенергії на цих енергоблоках становитиме понад 15 044 млн кВт?год на рік (приблизно стільки ж виробляють усі наші електростанції за місяць).
У проекті враховано і важливий соціальний аспект: додатково буде створено приблизно 1900 робочих місць, а на період будівництва чисельність будівельного персоналу становитиме майже 5000 осіб. Також 100 млн гривень буде направлено на спорудження об’єктів соціального призначення.
Угодою між урядами України та Росії передбачено, що за умови часткового співфінансування з української сторони російська сторона забезпечує організацію фінансування. Використовуючи залучення кредитів, заплановано забезпечити фінансування 80% вартості будівництва.
У грудні 2010 року було прийнято рішення про продовження терміну експлуатації двох енергоблоків Рівненської АЕС. Україна отримала практично два нових сучасних енергоблоки з терміном експлуатації до 20 років.
Один із пріоритетів нашої енергетичної незалежності — підвищення безпеки атомних станцій. Ми були однією з трьох країн, які після трагедії на Фукусімі ініціювали проведення стрес-тестів АЕС і повністю їх виконали. У кінці року ми підпишемо кредитну угоду з «Євроатомом» і приблизно мільярд доларів вкладемо в підвищення безпеки наших АЕС.
— Чого чекати від виробництва власного ядерного палива?
— Нещодавно в Кіровоградській області було почато спорудження заводу з виробництва ядерного палива у співпраці з російським «Росатомом». Після введення в дію завод дасть можливість повністю забезпечити всі енергоблоки на вітчизняних АЕС українським паливом.
Україна отримає найсучасніше виробництво і технології, що дадуть змогу забезпечувати потреби власних АЕС в тепловиділяючих збірках та експортувати це паливо.
— Що треба зробити, аби вугільна галузь запрацювала на повну потужність?
— Україна взяла курс на заміщення імпортного газу власними енергоносіями, зокрема вугіллям, обсяги видобутку якого активно нарощують. Цього року ми розраховуємо видати на-гора 85 млн тонн вугілля. Тобто ще 3–4 млрд кубів імпортного газу зможемо замістити вітчизняним вугіллям. Отже, збережемо для країни приблизно 1,5–2 млрд доларів. Також ми плануємо побудувати три підприємства з газифікації вугілля з використанням новітніх технологій, які вже випробувані в Європі й Китаї.
Відновлювана енергетика
— Яка нині ситуація з гідроенергетикою в країні?
— Серед найбільших проектів у гідроенергетиці, які будуть реалізовані найближчим часом, — будівництво першої черги Дністровської ГАЕС у складі трьох гідроагрегатів. Уже завершено будівництво верхньої водойми на цій гідроакумулюючій станції. Наступного року буде введено в експлуатацію другий гідроагрегат першої черги Дністровської ГАЕС, а у 2014 — третій. Ця ГАЕС стане найбільшою у Європі та ввійде до п’ятірки найбільших у світі.
До кінця року буде завершено розробку ТЕО Каховської ГЕС-2, а наступного року почнеться будівництво Канівської ГАЕС. Її перший гідроагрегат заплановано ввести в експлуатацію у 2015 році.
Крім того, ми залучили значні кошти від міжнародних фінансових організацій ЄББ та ЄІБ на реабілітацію українських ГЕС.
— З лютого 2011 року наша країна є членом Енергетичного співтовариства. Як просувається наша співпраця в галузі енергетики в рамках цієї організації?
— З 1 лютого 2011 року Україна набула повноправного членства в Енергетичному співтоваристві. Незважаючи на короткий термін членства, ми можемо говорити про відчутні успіхи в адаптації законодавства України до стандартів ЄС.
Однак нам незрозуміла позиція європейських колег, які підписали домовленості про будівництво газопроводу «Південний потік», що суперечить енергетичному законодавству ЄС і є загрозою енергетичній безпеці України.
Водночас ми повною мірою використовуємо свої права як члена Енергетичного співтовариства, зокрема це засвідчили перемовини про постачання газу з Європи в Україну.
Віталій ЧЕПІЖКО,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Юрій БОЙКО. Народився 9 жовтня 1958 р. у Горлівці Донецької області. Має дві вищі освіти. 1999 р. — червень 2001 р. — голова правління ВАТ «Лисичанськнафтооргсинтез». Червень 2001-го — серпень 2001 р. — гендиректор ДП «Укрвибухпром». Серпень 2001-го — січень 2002 р. — голова правління ВАТ «Укртатнафта». Січень 2002 — березень 2005 рр. — голова правління НАК «Нафтогаз України». Тоді ж призначений держсекретарем Міністерства палива та енергетики. Червень 2003 — березень 2005 р р. — перший заступник міністра палива та енергетики. Серпень 2006 — грудень 2007 рр. — міністр палива та енергетики України. З 11 березня 2010-го — міністр енергетики та вугільної промисловості України.