ЄСВ на зарплату працівників-інвалідів
Фізична особа — підприємець нараховує єдиний внесок на заробітну плату працівників-інвалідів у розмірі, встановленому залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого його зараховано.
Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників і пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначаються ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — закон про ЄСВ).
Платники-роботодавці нараховують ЄСВ із суми нарахованої зарплати за видами виплат, які містять основну та додаткову заплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 р. №108 «Про оплату праці», залежно від визначеного класу професійного ризику виробництва, до якого зараховано платника ЄСВ, з урахуванням видів його економічної діяльності (від 36,76 до 49,7%).
Згідно з ч. 13 ст. 8 закону про ЄСВ, єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлено в розмірі 8,41% їхньої зарплати.
Звертаємо увагу, що фізосіб-підприємців не зараховано до платників ЄСВ, які мають право здійснювати нарахування ЄСВ на зарплату для інвалідів, які у них працюють, в розмірі 8,41%. Отже, такі роботодавці нараховують ЄСВ із суми нарахованої заробітної плати залежно від визначеного класу професійного ризику виробництва.
Розміри та умови сплати внеску
Базою нарахування ЄСВ фізичній особі — підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. Водночас сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), і підлягає сплаті щомісяця. Розмір внеску становить 34,7% мінімальної заробітної плати, що з початку 2014 року дорівнює 1218 гривень. Отже, сума місячного мінімального страхового внеску з ЄСВ — 422,65 гривні, максимальний розмір бази нарахування ЄСВ — 20 706 гривень, а місячна максимальна сума ЄСВ — 7184,98 гривні (20 706 гривень х 34,7%).
Підприємець на загальній системі сплачує ЄСВ авансовими платежами протягом року — до 15 березня, 15 травня, 15 серпня і 15 листопада (щокварталу 25% річної суми ЄСВ, обчисленої від суми, визначеної контролюючими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб). Остаточна сплата ЄСВ, нарахованого за календарний рік, здійснюється до 10 лютого наступного за звітним року.
Операції з продажу земельної ділянки, отриманої нерезидентом у спадщину, оподатковуються
Відповідно до пп. 163.2.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.
При цьому відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 172—173 цього кодексу.
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна регламентується статтею 172 ПКУ.
Відповідно до п. 172.1 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення і за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане таким платником у спадщину.
Згідно з п. 172.2 ст. 172 ПКУ дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього кодексу (5%).
Водночас відповідно до п. 172.9 ПКУ дохід від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості, що здійснюються фізичними особами — нерезидентами, оподатковується згідно із ст. 172 в порядку, встановленому для резидентів, за ставками, визначеними в п. 167.1 ПКУ (15% та 17%).
Отже, якщо фізична особа — нерезидент продала нерухоме майно за умови дотримання вимог п. 172.1 ст. 172 ПКУ, то такий продаж не підлягатиме оподаткуванню, а у разі недотримання зазначених вимог підлягатиме оподаткуванню за ставками 15% та 17%.
Головне управління Міндоходів у м. Києві