Ольга МИХАЙЛЮТА
для «Урядового кур’єра»
ВИСТАВА. В театрі оперети «Сорочинський ярмарок» починається вже у фойє, де глядачів вітають працівники у вишиванках. А на возі продають «тематичні» сувеніри: ручки, тарілки, попільнички, магніти. У коридорі перед входом у залу — український тин.
Весела розповідь про любов на сцені Національної оперети у постановці художнього керівника театру Богдана Струтинського — річ колоритна. Це Україна зі смаком, без вульгарного реготу козаків і вересків червонощоких молодиць. Власне ярмарок — це і є оперета, тут і співи, й танці, і веселощі, й спілкування.
Музику вистави написав у 30-х роках минулого століття Олексій Рябов. Нинішні творці вистави включили до неї ще й композиції М. Мусоргського і Б. Кривопуста. А також безпомилково підібрали акторський склад. Після кожного монологу ексцентричної Хіврі зал аплодував. Цей образ у виконанні Людмили Бєльської дуже нагадує тітку Секлету (матір Галі зі старого фільму «За двома зайцями»).
Найбільше смішив публіку піп Афанасій Іванович. Його залицяння до Хівронії Никифорівни запалювали глядачів добрим сміхом. Романтичний Гриць — класичний українець з неперевершеним вокалом. Знахідка постановників — Дмитро Шарабурін у ролі цигана. Здалося, що він більш позитивний, ніж його гоголівський прототип. Молодий, харизматичний актор справді вміє заворожувати глядачок. Акробатичні трюки, до речі, він виконує сам.
Цікаві декорації — міст, під ним корчма, яка у другій дії перетворюється на будинок. На задньому плані, у центрі — церква, обабіч — вітряки, які справді крутяться. На першому плані колодязь, біля нього гніздо лелек, праворуч — дупло, де живуть цигани. Відтворено все у найменших подробицях.
Ярмарок розпочався, коли музики і продавці, співаючи та «рекламуючи» свій товар, несподівано вийшли з глядацької зали і піднялися на сцену. У такий спосіб вдало створено атмосферу сорочинського дійства.
Українську ніч творці-постановники показали таємничою. Для цього використали синє освітлення і сумний дівочий спів за сценою. Просто- таки романтична гоголівська Полтавщина. Містична лінія супроводжується червоними кольорами. Таким був початок і кульмінація вистави — у демонічному танці кружляють хлопці та дівчата, з ними — свиняче рило, потім співають три півні, і раптово все зникає. Дві дії проходять на одному диханні. Потім ритми сорочинського свята ще довго не полишають пам’ять.