Як відомо, 12 листопада 2015 року уряд скерував до Верховної Ради проект закону, який скасовує необхідність подальшого ведення трудових книжок. Про це тоді повідомив міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус. Законопроект зокрема передбачає, що з часу набрання ним чинності — 1 липня 2016 року — інформацію про місце роботи людини і роки відпрацьованого стажу більше не дублюватимуть одночасно і на папері, і в електронній формі. Її збиратимуть і зберігатимуть лише в електронній базі даних Пенсійного фонду.
Від паперу до комп’ютера
Отже фактично паперові трудові книжки переведуть в електронний вигляд. Фахівці сподіваються, що там інформація не загубиться і не зникне, і також буде захищена. А ще міністр тоді повідомив, що за потреби будь-яка людина зможе замовити витяг із цієї бази даних. Для цього потрібно буде лише звернутися до Пенсійного фонду. Послугу планують надавати безкоштовно.
Коли Рада розглядатиме і голосуватиме за цей законопроект, поки що не відомо. Проте вже нині чимало фахівців переконані, що рано чи пізно ми все одно до цього прийдемо, адже за кордоном це вже давно усталена практика.
Тому логічно виникає запитання: якщо це станеться найближчим часом, як діяти далі? Чи справді готові до цього фахівці Пенсійного фонду? Як працедавець дізнаватиметься про попередні місця роботи людини, яка має намір до нього працевлаштуватися? Та найбільше стурбовані самі працівники. До редакції «УК» часто телефонують читачі із запитанням: як у такому разі їм зараховуватимуть трудовий стаж? Особливо переймаються ті, кому незабаром іти на заслужений відпочинок. Адже не розуміють, як тоді мають доводити у Пенсійному фонді, де працювали, скільки років і яку зарплату отримували, якщо на руках не буде звичної трудової книжки, де поки що усе це чітко фіксують.
Тож чи є якийсь алгоритм, за яким люди далі мають діяти? Із цим запитанням «УК» звернувся до фахівця — заступника міністра соціальної політики Віктора Іванкевича.
— Щодо згаданого вами законопроекту, то фахівці нашого міністерства вже неодноразово висловлювали застереження про те, що не можна вводити його в дію з якоїсь чітко визначеної дати. Навіть через запропоновані півроку — 1 липня 2016 року — ще буде зарано. Обов’язково має бути певний перехідний період. Щоб люди не розгубилися і не нервували, а до роботи без паперового носія призвичаїлися усі: роботодавці, працівники, фахівці Пенсійного фонду. Трудові книжки як документи, що засвідчують попередню трудову діяльність, залишаться у людей. Вони зможуть і далі використовувати їх для підтвердження трудового стажу, — зазначив посадовець.
Має бути перехідний період
І додав, що у Пенсійного фонду є алгоритм для призначення виплат, коли не стане паперових трудових книжок. Дані про працівника з 2000 року фіксують на електронних носіях, де обліковуються сплачені ними внески. Звісно, людина, яка нині виходить на пенсію, має право заявити, що хоче, щоб врахували стаж роботи і заробітки, з яких сплачено внески й до 2000 року. Саме для цього має бути перехідний період. В цей час людина зможе подавати до ПФ паперову трудову книжку, дані з якої відсканують, внесуть в електронну систему, а паперовий документ повернуть власникові.
Отже, в перехідний період паперові трудові книжки залишатимуться, та мають бути не документами суворого обліку, як нині, а відкриватися роботодавцем виключно на прохання працівника. Адже, на переконання заступника міністра, мине ще не менш ніж 10 років до того, як працівники стануть лише зрідка звертатися до даних про свою трудову діяльність до 2000 року.
Щодо працедавця. Коли людина шукає нове місце роботи, завжди хоче себе вигідніше показати. Тож у резюме зазвичай розповідає про попередні місця роботи, особливо якщо її там справді цінували як доброго фахівця. Звісно, потенційний працедавець може просто повірити на слово. Але досвідчений завжди може перевірити, звернувшись до попереднього роботодавця людини і попросивши докладно розповісти про її здібності, здобутки, відповідальність тощо.
А ось сам працівник, який вирішив змінити місце роботи, може попросити роботодавця написати йому рекомендаційний лист, який би для нового керівника представив шукача роботи як фахівця і людину. Віктор Іванкевич висловив переконання, що якщо працівник справді був сумлінним і відповідальним, жоден роботодавець йому в такому проханні не відмовить.
Саме такі методи вже давно застосовують у європейській спільноті, до якої Україна прагне долучитися. Проте не слід робити занадто різких кроків. Корисний досвід слід вивчати й опановувати його поступово, м’яко адаптуючи до наших реалій. І тоді він справді буде корисним.