ПРОГНОЗ
Представники ЄС непокояться, що «з’ясування стосунків» у питаннях ціни на вуглеводні може відрикошетити по їхніх країнах
Припущення експертів про те, що переговори з російською стороною відносно зниження ціни на газ можуть бути результативними лише після того, як Володимир Путін стане главою держави, виявилися хибними. Ніяких зрушень у цьому питанні, по суті, не відбувається. А судячи з активності української сторони у пошуках альтернативи російському газу та перших реальних кроків по збільшенню видобутку власних вуглеводнів, наша влада вже й не дуже сподівається на те, що «стратегічні партнери» можуть піти на поступки.
Те, що в найближчому майбутньому Україні доведеться і надалі тягнути на собі ярмо кабальних газових угод 2009 року, підтвердили, зокрема, і керівники російського газового монополіста наприкінці червня.
Так, заступник голови «Газпрому» Олександр Медведєв у ході щорічних зборів акціонерів цієї компанії зазначив, що ціна на російський газ для України може бути знижена лише на підставі міжурядових домовленостей. Підкресливши при цьому, що на сьогодні підстав для цього немає, і переговори про перегляд цін «Газпромом» не ведуться. Буквально за два дні до цього його шеф — голова правління ВАТ «Газпром» Олексій Міллер висловив ідентичну думку: «Ми не бачимо підстав для перегляду ціни на газ для України. Ціна для України на газ абсолютно нормальна, вона ринкова і вона нижче, ніж для багатьох інших країн». При цьому він не забув нагадати незгоду його компанії з позицією української сторони, яка почала знижувати обсяги закупівлі вуглеводнів у «Газпрому» і планує це робити в майбутньому.
Газовий батіг Кремля
Нинішній глава російського уряду Дмитро Медведєв теж не налаштований іти назустріч Україні. По суті, він ухилився від обговорення газового питання з главою нашої держави, зазначивши: «У мене за останній час теж було багато контактів на різних рівнях, і всі вони свідчать про те, що простого економічного майбутнього у нас зараз немає. Нам доведеться приймати рішення, може, іноді жорсткі, надзвичайні рішення, для того, щоб підтримувати наші економіки».
Свого часу і Володимир Путін, будучи ще в іпостасі глави російського уряду, та провідні російські політики неодноразово заявляли, що Україна може сподіватися на знижки у випадку входження в Митний союз. Оскільки ж українська влада відстоює європейський вектор руху, що, звичайно, не подобається Кремлю, то ставлення до нашої країни з його боку як до заклятих друзів. Стосовно ж того, що газ до країн ЄС постачають за цінами нижчими, ніж для України, керівник «Газпрому» Олексій Міллер нещодавно ще раз повторив вже не раз почуте від нього: «Газпром дає споживачам у Європейському Союзі знижки за рахунок спільних проектів із ними, а з Україною таких спільних проектів немає». Іншими словами кажучи, якщо хочете іншої ціни на газ, то віддайте нам свою газотранспортну систему, або погоджуйтесь, за висловом Жириновського, стати Малоросійською губернією під протекторатом Москви.
Хоча, коли бути об’єктивним, то зниження ціни для великих європейських компаній, які закуповують російський газ, було аж ніяк не доброю волею «Газпрому». Зокрема, він погодився змінити методики розрахунку ціни після того, як компанії пригрозили, а деякі навіть звернулися з позовом до Стокгольмського арбітражного суду. Зокрема, знижок домоглися грецька DEPA, італійська Edison і німецькі RWE і E.On вже після звернення до суду. В підсумку «Газпром» уклав з цими компаніями мирову угоду, але арбітраж устиг винести кілька проміжних рішень, які були не на користь російського газового монополіста. Щодо України, то Москва не йде нам на поступки суто з прозаїчних причин: наша країна є одним із найбільших споживачів російського газу. І кошти, виручені за нього, дають змогу «Газпрому» будувати різні «потоки» та вкладати їх у розширення газовидобування, оскільки, як засвідчила минула зима, Росія змушена була скоротити транспортування вуглеводнів у Європу через нестачу газу для обігріву своїх громадян.
У кожного свій інтерес
Довготривала суперечка між українською і російською стороною щодо приведення ціни на газ до цивілізованого, а не нинішнього здирницького рівня, врешті занепокоїла і європейські структури. Днями Президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу та Високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Кетрін Ештон застерегли Україну і Росію від можливої «газової» кризи внаслідок довготривалої дискусії щодо ціни на газ. В інтерв’ю, оприлюдненому Центром Разумкова, вони зазначили: «Важливо, щоб поточні переговори України та Росії щодо зниження ціни на газ не завадили виконанню Україною зобов’язань згідно з Договором про Енергетичне Співтовариство та не загрожували постачанню газу до Європи. Ми звертаємо на це особливу увагу. Комісар Оттінгер вже заявив про нашу готовність до тристоронніх переговорів з Україною та Росією. Енергетичні відносини ЄС—Україна—Росія були темою нашого останнього саміту з Росією у грудні 2011 року. Ми дали зрозуміти, що нинішні дискусії Росії та України щодо ціни та обсягів газу не повинні призвести до ситуації, яка загрожуватиме поставкам газу до ЄС».
При цьому вони нагадали про «газову» кризу, що виникла між Росією та Україною у 2009 році. Хоча знову ж, якщо бути об’єктивним, то свої погляди представники європейських структур мали б звернути передусім в бік Кремля. Адже в 2009 році «Газпром» скоротив постачання газу в Європу на чверть, через що сталися перебої з газом у Болгарії, Італії, Угорщині, Польщі та інших країнах Східної Європи. Тоді європейські компанії виставили «Газпрому» претензії на загальну суму понад $1,1 млрд, і російська компанія була змушена задовольнити більшу частину з них. Тобто вже тоді, не кажучи про минулу зиму, стало очевидним, хто насправді «морозить» Європу. Тож логічним було б передусім апелювати до Газпрому, оскільки Україна неодноразово підтверджувала свою роль надійного транзистера вуглеводнів.
Окрім того, в ЄС мають думати про те, як рятувати взимку одну зі своїх країн, якщо вона… виграє в Стокгольмському арбітражі позов до Газпрому. Йдеться про Польщу, яка споживає до 14 млрд кубів вуглеводнів, 70 % яких — російські. Головний постачальник газу до цієї країни компанія PGNiG зажадала наприкінці минулого року від «Газпрому» десятивідсоткової знижки і зміни формули ціни газу. Це сталося після того, як російський газовий монополіст відмовився переглядати формулу ціни для неї, хоча надав 15-відсоткові знижки Естонії та Латвії. Не знайшовши порозуміння, польська компанія звернулася в Стокгольмський арбітражний суд, вимагаючи змінити цінові умови довгострокового контракту на поставку газу від 25 вересня 1996 р. між PGNiG і «Газпромом».
У свою чергу, як повідомляють ЗМІ, в «Газпромі» заявили, що знижувати ціни для PGNiG не будуть, щоб не створювати прецеденту, яким могла б скористатися Україна. А у випадку виграшу суду польською компанією взагалі припинять подачу газу в цю країну. Мовляв, хай спробують підписати тоді з нами більш вигідну угоду. По суті, така позиція — ніщо інакше, як шантаж і не має нічого спільного з цивілізованими відносинами.
Тож ЄС варто заздалегідь готуватися до такого розвитку подій і подбати про енергетичну безпеку однієї зі своїх країн. Щодо України, то ми одержали ще одне підтвердження необхідності покладатися на власні сили при забезпеченні енергетичної, а отже й національної безпеки. Сподіватися на чиюсь милість у цьому чи допомогу, найпевніше, не варто.