Добре, що місцеві вибори вже завтра. І зовсім не тому, що вкотре сподіваюся, що до влади оберемо депутатів-патріотів, які нарешті подбали б про інтереси громади, а через те, що кандидати в депутати перестануть вигадувати, як заохотити виборця поставити галочку в бюлетені в потрібному місці. Адже вигадки дійшли до маразму.
Не думала, що цьогорічна передвиборча гонка позбавить деяких претендентів на тепле крісло здорового глузду. Зазвичай агітаційний період у моїй рідній Калинівці, що на Київщині, не виходив за межі виставляння агітаційних наметів, розповсюдження газет, у яких розхвалювали претендентів. На ура розходилися ручки, календарики, інший дріб’язок. Іноді за кандидатів у місцевому Будинку культури витанцьовували та виспівували різні колективи. А ось синців та дітей, що тремтіли від холоду, ще не було до четверга, 22 жовтня 2015 року.
Цього дня як завжди поверталася з роботи. Але, вийшовши з автобуса, який зупиняється недалеко від центрального парку селища, звернула увагу на неувімкнені ліхтарі, що трапляється дуже рідко. Завдяки магазинним вікнам та вікнам фойє Будинку культури навіть здалеку не можна було не помітити чималої кількості селян, більшість із них були з дітьми, які під парасольками юрмилися перед БК. Цікавість узяла гору і, хоч не було парасольки, підійшла, дізнавшись, що всі чекають на фаєр-шоу. Ось чому ліхтарі заважали!
Прийшовши додому, обидва сини — дошкільня і школярик — теж торочили про шоу. Отож тепло вдяглися і вирушили на захід. Розмістилися під ганком БК навпроти тих, хто мок під парасольками, хоч імпровізована сцена виходила саме на них. На цій сцені лежало спеціальне покриття, де мали показувати ще й акробатичні номери, а згодом — з тридцять дощечок на двох цеглинках, бетонні плитки, які мали розбивати каратисти. Усе це теж рясно накривав дощ, тож промайнула думка: чи безпечним буде шоу? І таки не було.
Шоу затрималося хвилин на 15, хвилин із п’ять троє хлопців 14—16 років виконували різні сальто (один з них, на жаль, тричі ковзав на мокрому покритті й падав на різні частини тіла, тож фінального потрійного сальто вже виконувати не міг), ще півгодини хлопці зі смолоскипами тішили глядачів фігурами, які вимальовував вогонь, хоч дощ час від часу змушував фаєристів зупинятися й підживлювати свої інструменти запалювальною сумішшю, тож шоу також затягувалося. Але найгірше те, що весь цей час на ∂анку БК стояли каратисти, серед яких були й 7-, 8- і 12-річні діти у відповідному білому одязі з короткими рукавами. А в цей час зал БК, який вмістив би всіх охочих, ще й місця були б вільними, і де можна було б провести хоч виступи каратистів, був порожнім.
Не знаю, що мотивувало матерів дати дозвіл на участь дітей у цьому агітаційному заході. Їм би зауваження зробити, але вони з гордістю стояли позаду чад, і одна з них навіть накинула на дитячі плечі, що тремтіли від холоду, кофтинку. А самі, як і всі глядачі, одягли теплі куртки, і ще хвилин із п’ять спостерігали, як їхні діти стоять колінцями на бетонних плитах, чекаючи, доки під дощем таки розгоряться политі запалювальною сумішшю дощечки. Мого зауваження про стояння на колінцях і про те, що дощечки можна вже розбивати й без спецефектів, ніхто не почув: очевидно, заважала музика.
Маю надію, що хтось, хто стояв ближче до організаторів, також намагався зарадити ситуації, бо зрештою організатори зрозуміли, що дощ таки не дасть повністю виконати сценарій, і дітям дозволили показати свою майстерність. Не всім вдавалося розбити дощечки руками, тож заробивши синці, діти успішно добивали їх ногами, насамперед на радість мамам. Дуже сподіваюся, що дітлахи, яких дбайливі матусі потім повели одягатися, не заробили в пана та й на лікарняне. Кінця шоу довелося чекати через дітей, яким ще не відомі батьківські почуття. Завершували його босоногі дядьки-каратисти, які з першого разу розбивали бетонні плитки, серед них і та, яку поклали на живіт одному з них.
Звісно, на таких агітаційних заходах не обходиться без представлення спонсорів. І на цьому заході засвітили обличчя депутати — претенденти на місце в районній раді, яким було байдуже до техніки безпеки під час виконання трюків, до чужих дітей. Але слухати спонсорів, одягнених за погодою і з відгодованими обличчями, я вже не захотіла, хоч люди аплодували за шоу і пропозицію повторити його при нагоді.
Не хочеться, щоб такі збайдужілі люди проходили в райраду. Їм місце у відділку міліції з поясненням, на підставі чого знехтували технікою безпеки та ризикували здоров’ям дітей. Сподіваюся, що поголос про ці небезпечні прорахунки піде селом, райрада не матиме таких кадрів, а майбутні претенденти таки дбатимуть про людей із першого кроку на шляху до кар’єри депутата.