Давно хотів висловити своє бачення подальшого поліпшення медичної освіти у вищих навчальних закладах України. Але почну з того, що під час приймання на роботу в органи внутрішніх справ претендент дає відповіді на багато психологічних тестів щодо відповідності тій чи тій посаді, абітурієнт мистецького вишу передусім складає іспит на профпридатність. Я особисто наполягаю на тому, щоб таке екзаменування проходили всі, хто обирає професію медика. Спочатку випробування психодіагностичними тестами, від результатів яких залежатиме допуск до іспитів з фахових дисциплін.
Зайве наголошувати, що професія лікаря дуже складна і відповідальна, тим більше сімейного. Такому фахівцю, крім професіоналізму, мають бути притаманні кращі людські якості: співпереживання чужому болю, безкорисливість, людяність, самовідданість своїй справі тощо. Саме психологічне тестування може виявити як позитивні, так і негативні риси абітурієнта.
Також вважаю за доцільне ввести до переліку обов’язкових дисциплін медичних вишів «Етику і деонтологію» в повному обсязі з наступним складанням іспиту. Її викладання слід починати з третього курсу, коли майбутній лікар починає вивчати клінічні дисципліни. Відомо, що більшість скарг у різні високі інстанції пов’язано з порушенням деонтологічних норм взаємин лікаря і хворого. На цьому слід зосередитися усім викладачам клінічних дисциплін, беручи за основу психологію хворої людини.
Ще одне не менш важливе і досить актуальне питання. Нині ми маємо великий арсенал параклінічних методів обстеження хворого, тож інколи забуваємо про клінічне мислення, яке не замінить жодне, навіть найсучасніше обладнання. Я прихильник високоінформативного діагностичного обладнання, але, вважаю, для точного діагнозу лікарське клінічне мислення вкрай потрібне. Зрозуміло, такі навички мають закладатися ще під час навчання. А його якість залежить і від професійного рівня професорсько-викладацького складу, і матеріально-технічної бази медичного вишу.
У свою чергу, засобам масової інформації слід більше розповідати як про кращих лікарів, так і про помилки в роботі медиків, бо замовчування завжди сприяє їхньому повторенню в усіх медичних закладах.
Ігор КУТЬКО,
доктор медичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України