Отже, те, чого чекали люди зі здоровим глуздом, сталося — Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) повинен повернути свою автономію в межах Міністерства освіти і науки. А це значить, що порядок у царині ЗНО, нехай і не так швидко, як би нам усім хотілося, але буде наведено. В усякому разі, діалог з усіма зацікавленими громадянами — на особистій сторінці у Фейсбуці — новий-старий директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук уже розпочав.
Річ у тім, зазначає І. Лікарчук, що «за 10 років від початку існування системи ЗНО не змінилися ні технологія його проведення, ні технологія формування тестів, ні технологія визначення результатів, тобто ця система не розвивалася. Тому абсолютно справедливо вишівські викладачі кажуть: неякісний абітурієнт, немає якісного відбору тощо. Тож доведеться думати, що змінювати у системі зовнішнього оцінювання». А для цього потрібно визначити, чого хоче від цієї системи суспільство.
Таємне вийде на суд громадськості
Зважаючи на ситуацію в країні, дехто почав сумніватися, а чи відбудеться ЗНО цього року. Ігор Лікарчук у своєму інтерв’ю, яке «УК» надрукував 4 квітня ц.р., запевнив, що зірвати його не вдасться, кому б цього не хотілося. «Проте дати оцінку якості тестів, які були в 2011-му, 12-му й минулому роках, я не можу, — зазначив він. — Тож тестові завдання для нього використовуватимуться ті, що були підготовлені раніше: на те, щоб їх вивчити й змінити, банально немає часу». А щоб українські абітурієнти отримали якісні тести наступного року, робота розпочата вже зараз. Щороку, за словами І. Лікарчука, для формування банку тестових завдань виділяли чимало бюджетних грошей. Проте на запитання, наскільки ефективно вони використані і якої якості матеріал туди закладений, ще потрібно дати відповідь. Це має зробити громадський аудит Банку тестових завдань.
Хто відслідковує тему, знає, що до 2011 року УЦОЯО після завершення тестування публікував детальний звіт про його результати, де зокрема були й такі речі, як психометричні характеристики тестових завдань, тож будь-який фахівець міг проаналізувати цей звіт і висловити власну думку щодо якості тестів. Проте 2011 року цю інформацію МОН віднесло до категорії «для службового користування», фактично зробивши з неї державну таємницю. Тож цілком логічним виявився наступний крок директора УЦОЯО: «Сьогодні, — пише він на ФБ 9 квітня, — я підписав наказ, яким значно скоротив перелік документів, котрі раніше мали гриф «для службового користування». Тепер цей перелік має погодити міністр. Після чого ми нарешті опублікуємо на порталі психометричні характеристики тестових завдань ЗНО 2012 і 2013 років».
Цей крок дасть змогу запустити процес громадського аудиту Банку тестових завдань, без чого реально модернізувати систему ЗНО не можна. До речі, роботу зі створення експертної групи з представників громадськості фактично вже завершено. Ось одне з найсвіжіших повідомлень на сторінці І. Лікарчука: «Дякуючи зусиллям друзів по ФБ, ми визначилися із фахівцями, що увійдуть до складу експертної групи, котра проводитиме громадський аудит Банку тестових завдань. Із розголошенням їхніх прізвищ поспішати не будемо, але, очевидно, після завершення роботи повідомимо» (на момент, коли я спілкувалася з Ігорем Леонідовичем, зародок цієї експертної групи уже нараховував 15 чоловік — усіх їх директор Українського центру оцінювання якості освіти знайшов через соцмережу).
УЦОЯО — не лише Центр вступних іспитів
Та аудит, про який говорить директор Українського центру, — тільки перший щабель на шляху до модернізації системи зовнішнього оцінювання. Загальною ж проблемою тестів з усіх предметів без винятку він вважає те, що наші тести орієнтовані на відтворення знань, а не на вміння застосовувати їх на практиці. Окрім того, є проблема тестів з іноземної мови: досі під час ЗНО перевіряють тільки теоретичну частину, й ніхто не з’ясовує, як людина спілкується іноземною.
Що ж до української мови й літератури, то вже не один рік освітяни дискутують, чи, з одного боку, повинні бути тести з цих предметів однаковими для фізиків і ліриків, тобто філологів і математиків, а з другого — чи варто розділяти їх на два окремі предмети: мову й літературу. Накульгує і якість тестових завдань з історії України, що відзначають передусім фахівці-історики. Щоправда, політично неоднозначних тем (а «любов» попереднього керівництва МОН, яке затверджувало навчальні програми, зокрема і з історії України, до відомих діячів українського національно-визвольного руху Степана Бандери й Романа Шухевича загальновідома), на думку керівника Українського центру, краще уникати взагалі, щоб не дратувати суспільство.
«Усі ці проблеми, — підсумовує І. Лікарчук, — давно можна було вирішити: й запровадження дворівневих тестів, і тестів на загальні навчальні компетенції, й тих, які дозволяють прогнозувати». Тож уже цими днями, коли йде підготовка до ЗНО-2014, УЦОЯО замислився «над перспективою запровадження тесту з інформатики. Напрацювань немає, фахівців — також. Але є бажання запустити його в експериментальному режимі уже в 2015 році». Долучитися до розробки специфікації цього тесту, підготовки завдань та участі в інших, не менш важливих діях, щоб такий задум став реальністю, просто — через Фейсбук.
Як бачимо, роботи у цій царині — непочатий край. Приміром, чи є нині потреба зберегти тестування на паперових носіях? Це дорого, клопітно й дуже ризиковано з точки зору захисту конфіденційності. Чи, можливо, краще перейти на комп’ютерне тестування? Це також не дешево, але набагато вигідніше з точки зору вкладання коштів, збереження конфіденційності, оперативності... І головне — зручності для абітурієнтів: комп’ютерне тестування дасть змогу кожному складати тест не один, а кілька разів і обирати найкращий результат.
Окрім того, громадськість усе гучніше заявляє про запровадження зовнішнього оцінювання для випускників бакалаврату. «Врахуймо й те, що на УЦОЯО нормативними документами покладено таку функцію, як моніторинг якості освіти, чим насправді в Україні ніхто не займається, — каже наостанок мій співбесідник. — Тому що той моніторинг, який проводило торік у жовтні — листопаді Міністерство освіти і науки, за всіма елементарними мірками можна назвати хіба що моніторингом батьківських гаманців. Ну, і псуванням нервів учителям. Натомість Україні потрібно запропонувати модель моніторингу якості освіти. І це має робити Український центр оцінювання якості освіти, який таким так і не став, перетворившись на Центр вступних іспитів».
Ми в Google+