Ось уже третій місяць поспіль ромська меншина Мукачевого не сходить зі шпальт, до неї звертаються журналісти і закарпатських обласних, і всеукраїнських ЗМІ. Аж ніяк не через тему виборів, під час яких роми завжди відіграють хоч і не першу, але й не останню роль.

Гарячу тему на тлі, здавалося б, приємної події розкрутили самі роми. 3 вересня в центрі міста відкрили пам’ятник їхньому одноплемінникові, який гордо стоїть із мітлою в руках. І вже три роки в Мукачевому стоїть монумент сажотрусу. Його прототип — реальна людина, яку зовуть Берталон. Він — угорець за національністю. Ніхто з представників цієї меншини не поскаржився на те, що їхній одноплемінник застиг у камені посеред міста у брудній одежі, такий простенький собі, з посмішкою на вустах.

На кшталт цьому задуму, але з іншого професійного середовища, втілено в пам’ятнику ромові — підмітальнику вулиць. Як стверджує його автор, скульптор Іван Бровдій, він керувався єдиним — увічнити людину, яка вичищає місто від бруду, а отже, займається благородною справою.

Але сталося неочікуване: цей новий постамент спричинив хвилю обурення серед ромів, і не лише Мукачевого. Представники цієї меншини розцінили появу «підмітальника» як глузування над ними. Не зменшили цієї хвилі обурення і посилання на те, що в європейських містах двірником влаштуватися нелегко, адже таку роботу довіряють сумлінним і відповідальним людям, незалежно від національності.

На думку багатьох, той факт, що в Мукачевому вулиці підмітають переважно роми, лише надає їм ваги і авторитетності. Адже труд, а не байдикування, завжди був і є в пошані. Представники ж меншини не зважали на жодні аргументи: протестували проти пам’ятника, фотографуючись із мітлами і масово викладаючи світлини у Фейсбук.

Через місяць хвилю негативних емоцій витіснила трагедія: кривава розбірка в ромському таборі, в якій звинувачують самопроголошеного барона Калмана Лакатоша. Вона закінчилася вогнепальним пораненням 18-річного юнака, який від втрати крові помер на лікарняному ліжку. Підозрюваних у злочині — батька й кількох його синів — затримали аж на кордоні. Вони перебуватимуть у СІЗО до завершення слідства.

У натовпу свої закони. Не очікуючи вердикту суду (а може, і не сподіваючись на справедливий вирок), роми мукачівського табору вчинили самосуд над… будинком Лакатоша. Ця розкішна будівля на кілька поверхів осявала іскрами довкілля протягом кількох годин. Роми оточили її кільцем і не підпускали пожежників, аж поки не згоріла вся. Залишилися зотлілі рештки речей і документи у сейфі. Кажуть, начебто були й чужі паспорти, які власник тримав у себе за надані кредити.

Акт помсти справедливий? Чи безглуздий? Додалося багато нових запитань правоохоронцям. Адже у вогні втрачено майна на мільйони.

Про героїв «помсти», їхню відповідальність перед законом стане відомо пізніше. Зворотній бік цієї медалі відомий: без житла, одежі залишилася 21 людина, яка мешкала в тому спаленому будинку. Серед них — 19 дітей від шести місяців до 11 років, про що заявив глава сім’ї Андрій Горват. Виявляється, в згорілій будівлі проживали аж три родини.

Помстившись одному, хай і ненависному Лакатошу, розгнівані роми позбавили елементарних умов для існування два десятки людей! Нині ці безхатченки добиваються від влади кроків, які убезпечать їх від замерзання під час холодів. Їхньою справою займається представник Уповноваженого з прав людини Верховної Ради. Можливостей створити прийнятні умови цим постраждалим — катма. До інтернату діти йти не хочуть, бо звикли до сім’ї.

Неймовірно складних наслідків вдалося б уникнути, якби тієї палаючої ночі знайшлися виважені голови і зупинили знавіснілий натовп, що прагнув розправи тут і негайно!

Кримінальна круговерть, яка панує останнім часом у середовищі мукачівських ромів, зобов’язує розглядати їхні дії в звичайному людському вимірі. Тобто слід назвати злочинців злочинцями, дурнів дурнями, жертв жертвами, а не розповсюджувати небилиці про «утиски і дискримінацію». Ніде правди діти: нерідко представники саме ромської громади грішать цим, спекулюючи на співчутті до них, ухиляючись від загальних громадянських обов’язків, зловживаючи довір’ям інших тощо.

Держава має однаково ставитися до всіх своїх підданих, не роблячи для когось винятків. За злочинні дії мусять за законом відповідати і убивця, і підбурювачі до помсти, і її виконавці. На тлі цих подій бліднуть недавні протести проти пам’ятника рому-підмітальнику. Тепер вони однозначно недолугі.

Якби пам’ятник умів говорити, то він про це також не змовчав би.