Історія з арештом у 2011 році заступника начальника УБОЗ в Івано-Франківській області Сергія Гунди та порушення кримінальної справи проти його спільника-підлеглого набула широкого розголосу.  І хоч у часи керівництва МВС Захарченка  сміття з хати не виносили,  а розпихали по кутках,  про перевертнів у погонах завдяки ЗМІ дізналася вся країна. Відтоді минуло понад три з половиною роки, але справа ця, виявляється, не має логічного завершення ще й досі. Крім того, вона набула нового парадоксального звучання: ті, кого звинувачували  у злочині, вирішили перейти в наступ проти того, хто потерпів від їхніх злочинних дій.

Ретроспектива

Не секрет, що за Януковича  і «сім’я», і наближені до неї клани не гребували нічим для самозбагачення. Ті, хто сидів на вершині цієї  піраміди клептоманів, перетворили держбюджет на дійну корову,  а дрібніші сошки  обдирали, мов липку, бізнесменів на місцях. Із тими, хто відмовлявся платити за «дах», не церемонилися, а просто «пресували».  Лише замість рекетирів цим займалися представники силових структур з їхніми набагато більшими можливостями і вірою у безкарність. Усе це сповна відчув на собі й колись успішний, добре знаний не лише на Прикарпатті  підприємець Юрій  Марченко.

Юрій Анатолійович — людина, яку добре знають у світі спорту і в бізнесі. Він після завершення кар’єри професійного футболіста у львівському клубі «Карпати» тренував любительську футбольну команду великого підприємства з переробки шкіри в Італії. У цю країну переїхав разом з дружиною — тренером зі спортивної гімнастики, яку Олімпійський комітет Італії  запросив до співпраці.  І саме керівництво підприємства,  футбольну команду якого він тренував, запропонувало Юрієві Марченку стати, так би мовити, його партнером в Україні. Так одинадцять років тому Юрій Анатолійович зайнявся новою для себе справою — заготівлею та переробкою до напівфабрикату вет-блу шкур ВРХ і постачанням цієї продукції за кордон.

Створене Марченком приватне підприємство «Маррос» спершу орендувало, а потім викупило занедбані приміщення на території Тисменицької хутрової  фірми неподалік Івано-Франківська. Почавши з нуля, без жодної допомоги держави, «Маррос» поступово виріс до лідера серед споріднених підприємств у країні. Про це переконливо свідчить те, що за п’ять років воно сплатило до держбюджету лише митних зборів на суму 1 мільйон 380 тисяч доларів США, а були ще й інші податки і збори.  У 2011 році Міжнародне економічне рейтингове агентство  визнало фірму «Маррос» лідером галузі в Україні.

Жодних серйозних претензій до ПП не було також у фіскальних та силових органів, хоч його перевіряли неодноразово. Тому Юрій Марченко працював на перспективу. З італійським інвестором узгодили проект спорудження в Тисмениці сучасного заводу з переробки шкіри, виготовили технічну документацію і вже почали демонтаж старих споруд. Однак усі плани на майбутнє перекреслив прихід до влади клану Януковича, який повернув країну в бандитські 90-ті минулого століття.

Правоохоронці чи рекетири?

Зміну влади передусім відчули успішні бізнесмени, які намагалися працювати прозоро. Оскільки у звітності вони відображали реальні цифри, то новоявлені рекетири у погонах вираховували своїх майбутніх жертв без жодних зусиль. Очевидно, до числа останніх записали і власника «Марросу». Першим із пропозицією надати «дах» до Юрія Марченка через підлеглого звернувся  високопоставлений чин з обласного  фіскального відомства. Однак підприємець відмовився від цієї послуги, оскільки вважав, що працює без порушення законодавства. Але високопосадовець податкової міліції, який піймав облизня, не збирався відступати. Тому незабаром силовики зупинили вантажівку із продукцією «Марросу» під приводом того, що ветеринарний сертифікат на неї викликав у них сумнів. Згодом заарештували готову до відправлення на експорт продукцію підприємства — 3161 шкуру ВРХ, перероблену до напівфабрикату вет-блу, порушили кримінальну справу проти його власника.

Щоправда, не врахували бійцівського характеру Юрія Марченка і того, що він не збирається схиляти голову перед знахабнілим фіскалом. З ініціативи Юрія Анатолійовича підприємство звернулося до ветеринарної установи, щоб та дослідила і надала висновки щодо відповідності продукції даним, які зазначено в сертифікаті. При цьому задля об’єктивності дослідження провела установа, яка до видачі сертифіката стосунку не мала. Після підтвердження експертизою  відповідності якості продукції даним, вказаним у сертифікаті, працівники Тисменицького райвідділу міліції за погодженням із районною прокуратурою кримінальну справу проти Марченка закрили за відсутністю складу злочину.

Але ще під час розслідування цієї справи із заарештованою продукцією, яка за нинішніми цінами коштувала не менш як 2,5 мільйона гривень, відбувалися дивні речі. Спершу на завод, де її зберігали, приїхав   колишній правоохоронець — цивільний чоловік бухгалтерші «Марросу» Василь Федасюк. Він  намагався вивезти заарештовану продукцію за фіктивною довіреністю, видаючи себе за…  Юрія Марченка. Однак Юрія Анатолійовича на заводі знали не перший рік і одразу ж телефоном повідомили про ситуацію. У відповідь почули прохання негайно викликати міліцію. Що й було зроблено. Слідчий опечатав  усі піддони зі шкірою. З огляду на те, що завод мав озброєну охорону, за збереження продукції — речового доказу можна було начебто не турбуватися. 

Але виявилося, що охорона безсила проти «джентльменів»  у погонах. Коли після закриття кримінальної справи настав час повертати продукцію підприємству, виявилося, що вона зникла «завдяки» діям працівників Івано-Франківського УБОЗ, які вели оперативне супроводження розслідування кримінальної справи під постійним керівництвом заступника начальника цієї структури підполковника Сергія Гунди. Підлеглим його, до речі,  був  і син високопоставленого працівника податкової міліції, що свого часу пропонував Юрієві Марченку «дах» й від послуг якого Юрій Анатолійович не дуже дипломатично відмовився.

З борців — у творці злочинного угруповання

Далі — цитата з обвинувального висновку прокуратури Івано-Франківської області: «Досудовим слідством у справі встановлено, що Королихін Валерій Іванович у березні 2011 року, діючи за попередньою змовою з працівниками правоохоронних органів, а саме: виконувачем обов’язків заступника начальника УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області підполковником міліції Гундою С. М. та оперуповноваженим УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області лейтенантом міліції Строїчем О. В., кримінальна справа щодо яких виділена в окреме провадження у зв’язку з тим,  що їх місцезнаходження не відоме, вчинив розкрадання чужого майна в особливо великих розмірах на загальну суму 899 672,3 грн. При цьому Королихін В. І. особисто підбурив працівників правоохоронного органу Гунду С. М., а через нього і Строїча О. В. до вчинення зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу та інтересам окремої юридичної особи — приватного підприємства «Маррос». 

У цьому висновку також зазначено, що Королихін у присутності свого адвоката стверджував: за передачу йому шкірсировини, яка належала ПП «Маррос», він особисто згідно з попередньою домовленістю з Гундою С. М. начебто передав йому 30 тисяч доларів США. Загалом же в цій детективній історії достатньо фактів підроблення та фальсифікації документів, беззаконня, які чинили ті, хто мав охороняти закон, і навіть обман колеги-слідчого задля фактичного викрадення продукції та вивезення її за межі регіону. І лише завдяки тому, що Юрій Марченко не здався, домагався торжества справедливості й законності, звертався зі скаргами в різні інстанції, проти головних героїв цієї історії обласна прокуратура нарешті порушила кримінальну справу. Адже  факт  пограбування підприємства, яке так і не діждалося відшкодування коштів за зниклу продукцію, був, так би мовити, на поверхні.

У 2011 році прокуратура спрямувала до Івано-Франківського міського суду обвинувальні висновки про притягнення до кримінальної відповідальності Василя Федасюка та Валерія Королихіна за кількома статтями Кримінального кодексу України.  За однією з них підсудним «світило» від 7 до 12 років позбавлення волі.

Із другої спроби прокуратурі вдалося домогтися санкції суду і на арешт Сергія Гунди. Однак підполковника із залу суду забрали в лікарню. Там він обвів навколо пальця свою охорону і зник в невідомому напрямку. Його підлеглий зробив це ще раніше. Тому справу щодо убозівців виділили в окреме провадження.

За результатами розгляду справи Івано-Франківським міським судом під головуванням судді О. Лазаріва Федасюка та Королихіна  було визнано винним у скоєнні саме тих злочинів, які їм  інкримінувала прокуратура. Але після того як вирок було оскаржено в апеляційному порядку, справу передали на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Апеляційний суд фактично встановив правильність кваліфікації органом досудового слідства дій засуджених.

Найгуманніший у світі

Але вже під час нового розгляду справи в Івано-Франківському міському суді під головуванням судді І. Болюк дії засудженого Королихіна перекваліфікували з особливо тяжкого на злочин невеликої тяжкості.  Замість фактичного розкрадання чужого майна у складі групи, до якої входили правоохоронці,  йому визначили покарання за втрату довіреного майна. Такий вердикт став одночасно своєрідною індульгенцією для колишніх убозівців. Оскільки, за версією суду, міліціонери правомірно передали на зберігання  Королихіну  продукцію «Марросу» на мільйони гривень, а він її втратив. Хоч слідство довело, що підсудний вступив у злочинну змову з правоохоронцями задля заволодіння майном Марченка.

Якщо цей вирок залишиться чинним, то правоохоронці можуть уникнути покарання. Чи не з розрахунком на це після кількох років «підпільного» життя в Івано-Франківськ повернувся екс-оперуповноважений УБОЗ Олександр Строїч і добровільно вирушив у прокуратуру? Якщо так буде й надалі, то, можливо, на обрії незабаром вирине постать його колишнього шефа. З  огляду на те, що наші суди найгуманніші у світі.

Щоправда, в цьому разі постає просте запитання: до кого має апелювати потерпілий Юрій Марченко, якого обікрали на мільйони гривень? І невже ті, від кого залежить торжество законів і справедливості, не усвідомили, що безкарність породжує відчуття вседозволеності? Адже нині ті, хто фактично пограбував Юрія  Марченка, починають мстити йому за пережитий переляк. Як стало відомо з компетентних джерел, фігуранти справи докладають максимум зусиль, щоб за їхніми заявами було сфабриковано кримінальні справи проти підприємця. Мета цього однозначна: залякати тих, хто не хоче, щоб перевертні у погонах та різні аферисти знову топталися по їхніх долях. А заразом завадити Юрієві Марченку боротися за відновлення справедливості. Але їхня перемога в такому разі означатиме одне: ми повертаємось у трясовину корупції й беззаконня. Хіба за це віддали свої життя ті, хто  обстоював право на краще майбутнє держави у дні Революції гідності? І хіба про це мріє абсолютна більшість нашого народу? 

Володимир  ВИННИЧУК 
для «Урядового кур’єра»