ПРЕСТИЖНО

Київський обласний музично-драматичний театр став успішним завдяки сучасному менеджменту

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»        

Буває, що мерія дбає про місцевий театр за залишковим принципом і, м’яко стелячи, згадує про нього лише у Міжнародний день театру.

А ночами директор пише підручник

Сім років тому В’ячеславу Ускову в міській державній адміністрації Білої Церкви запропонували очолити Київський обласний музично-драматичний театр імені Панаса Саксаганського, в якому він грав молодим. Заклад перебував у критичному стані за всіма напрямами: приміщення, трупа, репертуар… Тодішній міський голова пан Шуліпа сподівався, що Усков стане тим емоційним революціонером, який відбудує храм для Мельпомени, Талії, Терпсихори. В’ячеслав покладався на дієву підтримку голови облдержадміністрації, на порозуміння з колективом і знання культурної ситуації в рідному місті.

На початку перебудови театру В’ячеслав збирався поставити «Холстомера» Льва Толстого. Тепер «История коня» в режисурі Володимира Петренка — одна з кращих у репертуарі саксаганців. Щоб не було порівнянь з грою Євгена Лебедєва у виставі Толстоногова, кінь у їхній виставі «молодой и ретивый». До речі, деякі постановки тут ідуть російською, приміром «Последний срок» за Валентином Распутіним. Двомовність, зазначу, відчувається у словесній дії акторів, підриваючи довіру до психологізму.

Колись генеральний директор — художній керівник театру у здійсненні амбітних планів зіткнувся з ворожістю трупи. Та переконав усіх скептиків, що він не тільки продюсер шоу, а й театральний діяч. У підсумку йому вдалося неймовірне: міністерство культури, зваживши на всі чинники роботи театру, надало йому у 2010 році статус академічного.

Театр відзначається сучасним менеджментом: цільові вистави, спецавтобуси для глядачів, «соціальні вистави» вдень у суботу, анкетування глядачів. Більш своєрідні секрети директор тримає для підручника театрального менеджера, який пише ночами не перший рік.

 

Одна з кращих вистав театру «Історія коня». Фото з сайту театру www.bc-teatr.com

Кредо молодого режисера В’ячеслава Стасенка, що поставив «Пізанську вежу» та одну з недавніх прем’єр «Так закінчилося літо», таке: «Люди людям про людей». І це діє на глядача. Мені довелося використати авторитет видання, бо перед виставою не міг купити квитка. Найдешевший коштує 20 гривень.

Отож перейдімо до мови цифр. Нині в театрі працює 216 чоловік. Протягом 2012 року зіграно 340 вистав  та театрально-концертних програм. Їх переглянули 91 313 глядачів. Торік трупа поповнилася 20 спеціалістами. Переважно, молодими. У колективі зіграли п’ять весіль, народили дев’ятеро діточок. За минулий сезон відбулося 11 прем’єр: від Антона Чехова до Анатолія Крима. У планах театру і Старицький, і Мольєр.

У Білій Церкві за ініціативи гендиректора започатковано Всеукраїнський фестиваль молодої української режисури ім. Леся Курбаса. Коли я повідомив про цей захід режисерові «Даху» Владу Троїцькому, він прокоментував: «А вона в нас є?..» Звісно, її не буде без затребуваності. 

Театр відвідують гості з Польщі, Франції, В’єтнаму, Ізраїлю. Трупа виїжджає у міста і села Київщини. І в столиці їй теж аплодують.

Великі надії директор покладає на вистави для наймолодших глядачів. Опитування батьків виявило: малеча залюбки йде до театру. І не тільки тому, що театральний провулок — найзатишніше місце в Білій Церкві. До речі, мого консультанта в глядацькій залі «айтішника» Анатолія Дмитренка призвичаїла до театру матуся саме в дитячі роки. Нині ж він добре знає щонайменше три чверті репертуару. Анатолій безапеляційно не сприймає в репертуарі «комерційні спрощення водевільного характеру» і несхвально ставиться до надмірного осучаснення класики, чим грішить «Кайдашева сім’я» і що обминуло «За двома зайцями».

«Кайдашева сім’я», до речі, за понад сто вистав поповнила касу на 1,2 мільйона гривень. Її відзначили на театральних фестивалях, зокрема в Полтаві. «У кіно вже обридли підліткові голлівудські блокбастери, — пояснює Анатолій, — а в театрі мене передусім захоплює безпосередня акторська гра».

Наймолодший глядач теж має з чого обирати. Фото з сайту театру www.bc-teatr.com

Виставу  відзначав навіть Богдан Ступка

Гендиректорові поза очі дорікають диктатурою. Провідний майстер сцени Валерій Войтов вважає: «У театрі демократії не може бути апріорі. Під час роботи В’ячеслава Валентиновича молодих акторів забезпечили житлом, вони соціально захищені, у нас регулярні аншлаги». Для акторів цінність їхнього театру в тому, що коли їм вдається створити живе сценічне дійство, передати актуальні проблеми міста, глядачі полишають залу просвітленими. 

Оркестр театру пропонує відвідувачам концертні програми з камерними, естрадно-симфонічними, джазовими творами. У театрі сильний танцювальний склад трупи (головний хореограф Денис Фрединський). Директор у святкові вечори надає перевагу саме концертним програмам. Один із секретів менеджменту?

Колись я «скептикував» над планами майбутнього генерального, що обласний театр розквітне під боком столиці, яка висмоктує креатив з усієї України, а не тільки з міста, до якого година їзди. Сучасний менеджмент став рятівником провінційного театру з полярними думками стосовно його вистав. Заслуженого діяча мистецтв України В’ячеслава Ускова обрано головою Київського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України. Йому вдається залагоджувати суперечки між митцями і функціонерами у широкому діапазоні непорозумінь. Дипломатичний дар допоміг йому знайти спільну мову навіть з Білоцерківською єпархією. А колись церква ховала акторів за огорожею кладовищ, бо вважала їх великими грішниками.

Та не все так благосно в білоцерківському храмі Мельпомени. Вистави можуть грішити театральщиною і спрощеною режисурою. Але я бачив і сльози співчуття у глядачів. Отож, катарсис у Білій Церкві не скасовано. Директор зітхає: «Цього року важко зі спонсорами». Наскільки? Бо він залишив і цю номінацію (а їх 15) у щорічному рейтингу. Підсумки урочисто оголошують на День театру в святковій шоу-програмі. До слова, там відзначають і «Кращий журналістський матеріал про театр Саксаганського».

У театрі поки що дві сцени. А скоро буде… два театри? Міський голова Білої Церкви Василь Савчук прагне реанімувати Палац культури «Шинник» у мікрорайоні, де більш схильні, скажімо так, до спорту. Саме там нещодавно почала функціонувати крита льодова арена.

«З дитинства пам’ятаю, як сильно вплинула на мене вистава «Послання до живих» за твором Віктора Міняйла, що живе в нашому місті, — розповідав Василь Савчук. — Недавно вона йшла в новій постановці. Дуже хороший спектакль за твором Шолом-Алейхема. Його відзначав навіть Богдан Ступка. Ми не втручаємося у творчу діяльність театру. Оцінку дає тільки глядач.

Торік театральна каса поповнилася на півмільйона гривень. Мерія допомагає в господарських справах: благоустрій, опалення, облаштування побуту акторів. Треба подякувати і голові Київської обласної держадміністрації Анатолієві Присяжнюку, який відстояв наш театр. Усім би театрам України розуміння і підтримки талантів державними мужами».