У суспільстві є дві категорії людей: одні налаштовані на конструктив, який створюють власними руками, інші — ті, хто перебуває, так би мовити, у вічному очікуванні безкоштовного дива… Останнім часом і перші, і другі стали дуже помітними в житловому секторі.
Ці дві рівненські багатоповерхівки, що стоять упритул одна до одної буквою «Г», сприймаються як антиподи. Одна (на Дундича, 9) милує око свіжою фарбою щойно утеплених стін, друга (на Льонокомбінатівській, 19) наганяє депресію сірими первозданними панелями. Чому і як в одному дворі уживаються такі протилежності?
Самі собі господарі
На Дундича люди самі собі господарі: утворили ОСББ «Орбіта-північ» — і до роботи. 2010-го зробили капремонт стиків, у 2011-му — системи опалення. А останні три роки будинок утеплюють (довго, бо роботи дорогі). І все це за підтримки міської влади через муніципальну програму сталого розвитку: лише на утеплення ОСББ отримало з міського бюджету три транші на півмільйона. А фінансується воно за принципом 70х30, тобто 70% коштів дає бюджет, 30% — ОСББ.
Натомість сусіди за будь-якою дрібницею кивають на ЖЕК та спостерігають із балконів, як їхні добрі знайомі впорядковують спільний двір.
— Дива не буде, — авторитетно заявляє Рівненський міський голова, палкий прихильник ОСББ Володимир Хомко. — І все ж, попри вкрай складний бюджет-2015, 8 мільйонів гривень на муніципальну програму сталого розвитку в ньому залишаться за будь-яких обставин.
За трьома зайцями
Свого часу Рівне співпрацювало з ПРООН. Далі, запозичивши набутий досвід, створило муніципальну програму сталого розвитку на 2009—2012, потім — на 2013—2017 роки. Торік, скажімо, втілили в життя 34 проекти на понад 6 мільйонів гривень (4,5 з них — внесок муніципалітету). Тепер, як бачимо, буде ще більше: криза кризою, а забезпечувати життєдіяльність міста треба! І за умов усе тугішого затягування пасків, уже все залежатиме від рівня кваліфікації місцевої влади. У нашій ситуації муніципалітет вбиває одразу трьох зайців: за допомогою громади вирішує проблеми, які апріорі потрібно розв’язувати; отримує прихильність містян (а саме вони прийдуть на вибори вже восени); культивує європейський підхід в управлінні містом навіть за величезної матеріальної скрути.
Люди теж у виграші: по-перше, живуть у сучасних умовах; по-друге, набувають досвіду об’єднання навколо головних проблем та їхнього розв’язання; по-третє, підвищують інвестиційну привабливість свого житла, інвестуючи таким чином у дітей та онуків.
Певна річ, розраховувати на все й одразу не доводиться. І найслабша ланка в цьому ланцюгу, хоч би там що говорив, — наша психологія.
— У моєму будинку теж спочатку казали: навіщо все це нам? — каже начальник відділу проектів управління економіки Рівного Петро Вахнюк. — Але як мені «сидіти на проектах» і нічого не зробити у власному будинку? Козирем стало автономне опалення, яке ми таки зробили всім будинком за допомогою муніципалітету на умовах 80х20. Лише 20% за такий вартісний проект заплатили мешканці! А коли ще й стали платити за тепло в рази менше, то вже самі пропонували нові й нові проекти.
Суперекономія як бонус
В ОСББ «Дружба», що на вулиці Бандери, 60-а, теж усі мешканці мають автономне опалення. А тепер ще й завершують зовнішнє утеплення: от вам і рецепт, як у найлютіші морози платити за справжній комфорт копійки!
Міська влада чітко прописала правила співпраці: перший проект у будинках, де створено ОСББ чи громадська організація, реалізується на умовах 80х20, другий — 75х25, третій — 70х30. А тим, хто ще вагається, створювати ОСББ чи ні, міська влада пропонує реалізувати перший проект на умовах 50х50: так би мовити, перехідний варіант до ОСББ і реальної будинкової демократії. Тут усе відбувається демократично. ОСББ спочатку дає оголошення на виконання певного виду робіт у міській газеті, далі публічно, за участі представника влади, який опікується муніципальною програмою сталого розвитку, проводить конкурсний відбір серед фірм-претендентів. Як правило, за допомогою конкуренції вартість робіт вдається знизити на 10—15%.
А по завершенні робіт сама ж громада приймає їх у виконавця. Схалтурити — означає більше не отримати замовлення, та ще й репутацію зіпсувати. Уявляєте, якби такі підходи поширити й на державу — і не тільки в житлово-комунальній галузі? Скільки б коштів пішло не до чиїхось кишень, а працювало б на всіх українців? Отож, не варто винаходити велосипед: приїдьте до Рівного, подивіться і зробіть.
КОМПЕТЕНТНО
Перспективадітей та онуків
Володимир ХОМКО,
Рівненський міський голова:
— Що важливо для нормального функціонування ОСББ? Знайти не просто небайдужу людину, а ще й гарного організатора, який не дасть спокійно жити владі та зуміє згуртувати громаду. Такі голови ОСББ є у нас. Це, як правило, молоді юристи, які готові взяти на себе управління ОСББ. Вони зрозуміли, що це непоганий перспективний бізнес. Бо якщо ми таки дочекаємося справжньої децентралізації (а я в це вірю), то альтернативи ОСББ просто не залишиться. Маю чимало прикладів, як люди за допомогою муніципалітету перетворили своє, здавалося б, уже неперспективне житло в інвестиційно привабливе. Звісно, це перспектива і для дітей та онуків.
Які проблеми найбільше докучають нам на цьому шляху? Повне самоусунення держави (хоча за законом про ОСББ саме вона має зробити свій внесок у кожне новостворене ОСББ — капремонт). Натомість держава ще й підпорядкувала собі архітектурно-будівельний контроль, який видає дозволи на початок та завершення кожного виду робіт у кожному ОСББ і, зауважте, за кругленькі суми. По-перше, громада не знає, куди йдуть ці гроші, а по-друге, невже з Києва видніше, що і як у рівненському дворі ремонтувати? А ще казначейство, яке часто стримує бюджетні проплати. Звісно, це аж ніяк не додає іміджу й місцевій владі, хоча ми в подібних ситуаціях, як кажуть, без вини винуваті.
Ми в Google+