Фахівці соціальних служб підконтрольної Україні частини Луганської області відзначають дві різноспрямовані тенденції: з одного боку, кількість фактів насильства збільшилася, з другого — кількість звернень по допомогу від потерпілих і жертв різко скоротилася. «За вісім місяців цього року на 15 територіях, підконтрольних українському уряду, зафіксовано 422 звернення з приводу насильства в сім’ї. Для порівняння: за 9 місяців попереднього року на 33 територіях було зафіксовано 2874 звернення», — зазначає завідуюча сектором сімейної політики департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Яна Соловйова.
У місцевих громадах додалося чужинців
Тобто показники в сім разів менші за торішні. Пояснень цьому феномену кілька. По-перше, через воєнний конфлікт на непідконтрольній території залишилися майже всі соціальні установи, куди могли б звернутися постраждалі від гендерного насильства. Луганський обласний центр соціально-психологічної допомоги хоч і пройшов юридичну перереєстрацію, працювати так і не почав через брак приміщення. Через ці самі проблеми немає змоги поки що відновити діяльність обласного центру матері й дитини та обласного центру роботи з жінками.
По-друге, підконтрольна територія Луганщини здебільшого сільська.
Тобто та, де, на жаль, ще не прийнято говорити вголос про проблеми домашнього насильства. Соціальні зв’язки на селі дуже міцні, усталені стереотипи, коли жінка терпить насильство чоловіка, важко піддаються корекції. До того ж систему «соціальних дільничних» у віддалених місцевостях майже ліквідовано. Тільки зараз приходить розуміння, що цю систему — щоправда, тепер уже через різні міжнародні проекти — таки доведеться відновлювати. Адже від різних видів насильства страждає дедалі більше людей, тим паче в умовах воєнного конфлікту.
«Фізичний, сексуальний види насильства — безумовно, одні з найважчих виявів біди. Але пора говорити й про інші його форми: економічну, психологічну. Коли вимушено переміщені особи потрапляють у чужу громаду, вони там виявляються чужинцями. Звідси проблеми, — підкреслює директор обласної служби у справах сім’ї, дітей та молоді Ірина Єременко. — Нині діти ігнорують у школі однолітків із числа переселенців, дражнять їх. Економічне насильство — це становище матері з дітьми, яка напевно знає, що не має змоги для оренди пристойного житла.
Мобільні бригади готові виїхати на перший виклик
Переселенці страждають психологічно від того, що вони втратили свій соціальний статус та власну професійну ідентифікацію».
Де і як таким людям отримати допомогу?
На Луганщині стартував проект ««Гендерно зумовлене насильство в умовах воєнного конфлікту на сході України: виклики й інструменти протидії», який, за словами його авторів, підготовлений для п’яти областей: Донецької та Луганської, а також Харківської, Дніпропетровської й Запорізької, що з ними межують. Проект реалізує Міністерство соціальної політики спільно з міжнародним фондом народонаселення ООН. Він має кілька компонентів, зокрема посилення міжвідомчого зв’язку організацій, які працюють над запобіганням насильству проти жінок; підвищенням обізнаності щодо послуг і допомоги; посиленням потенціалу органів і служб щодо надання допомоги особам, які постраждали від гендерно зумовленого насильства та його потенційним жертвам.
У межах проекту організовано роботу 21 мобільної бригади. У кожній з них — два психологи та соціальний працівник. «Ми хочемо запропонувати людям конкретну допомогу, — каже директор департаменту сімейної, гендерної політики та протидії торгівлі людьми Міністерства соціальної політики України Наталія Федорович. — Робота мобільних груп зводиться до того, що на факти насильства є негайне реагування, в соціальних працівників є змога виїхати на місце, спілкуватися з людьми, з родиною, з жертвами та ∂валтівниками і пропонувати конкретну допомогу обом сторонам: людям, які стали жертвами, і ∂валтівникам. Останні потребують зміни поведінки, а для цього — проходження відповідної колекційної програми».
За словами Наталії Федорович, у межах проекту планують навчити фахівців працювати за новими умовами, створити мережу притулків для людей, які зазнали насильства. Хоч задля реалізації таких амбітних планів потрібно осучаснити законодавство. Тож Мінсоцполітики підготувало пакет законодавчих змін, пов’язаних з ратифікацією Україною Стамбульської конвенції Ради Європи (конвенція, у якій виписано певні принципи, яких необхідно дотримуватися, щоб вибудувати якісну систему протидії домашньому насильству). Ці пропозиції перебувають на погодженні у міністерствах, причетних до цієї проблематики.
Але мобільні бригади вже працюють. Зокрема на Луганщині протягом листопада виконано 49 виїздів і послугами фахівців скористалися понад дві сотні клієнтів.