Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»
Нещодавно в Києві відбувся круглий стіл «Бар’єри в реалізації проектів біогазових комплексів», який організували ВГО «Українська аграрна конфедерація», виробники біоенергетичного устаткування, департамент агропромислового розвитку і департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації.
Важливість розвитку біогазового напряму не потребує додаткових роз’яснень: мало того що біогазова енергетика не створює загрози для довкілля — вона його ще й поліпшує. Адже свинячий гній, на відміну від коров’ячого, — не добриво, натомість становить загрозу довкіллю, його утилізація потребує значних витрат праці й коштів.
Тому деякі власники свинарських комплексів не обтяжують себе утилізацією посліду, а просто скидають його де заманеться. Підтвердження цього — численні повідомлення наших колег-журналістів з різних регіонів. За словами генерального директора Української аграрної конфедерації Павла Коваля, звалища відходів в Україні дорівнюють території Молдови (щоправда, йдеться про звалища не лише сільськогосподарських відходів, а й міських, які теж можна утилізувати). Натомість, як повідомила комерційний директор однієї з фірм — виробників біогазового устаткування Ольга Сидорчук, тваринні відходи після перероблення в біогазовій установці стають цінним добривом, у них гине патогенна мікрофлора, таке добриво не становить загрози ні для посівів, ні для сільськогосподарських працівників.
Біогазова енергетика — не просто забаганка екологів, вона може бути вигідною. Директор департаменту агропромислового розвитку Київської обласної держадміністрації Сергій Шупик зауважив на перевагах біогазової станції, яка почала роботу в Баришівському районі.
Біогазова установка може окупитися за 3—5 років, якщо дотримано необхідних умов. Отут і заковика. Це початкові витрати. На один мегават екологічно чистої енергії треба вкласти 2—3 мільйони євро, зауважує директор компанії — виробника устаткування Сергій Шпак. Економити тут не варто, адже станція меншої потужності може не окупитися. До речі, підраховуючи витрати, слід врахувати опалення: якщо раніше ви опалювали виробничі приміщення природним газом, то тепер буде змога використовувати на це власний біогаз, вже вигідніше.
Мало створити — треба підключитися
Варто врахувати такі чинники, як стабільна наявність сировини і можливість підключення до загальних електромереж. Адже тваринницький комплекс не завжди розташований біля електромереж, тягнути мережу здалеку — енергія вийде золотою, а знайти вільну землю там, де підключитися легше, не завжди вдається.
Якщо тваринницький комплекс в одному місці, а станція — в іншому, то возити гній машинами за кількадесят кілометрів на радість усім навколишнім жителям? А повністю відімкнутися від загальної електромережі і перейти виключно на споживання електроенергії власного виробництва у нас не дозволено.
Були вже приклади: власників одного підприємства, які так і зробили, ледве не запроторили до в’язниці — не можна підривати монополію енергетичних олігархів! До речі, за словами експертів зеленої енергетики, після ухвалення у квітні цього року Кодексу електричних мереж становище в цьому напрямі погіршилося. Енергетики нарікають, що з 2009-го на ринку енергетики щопівроку якісь зміни і, як правило, не на краще. А ще треба подивитися, чи вистачить у тебе землі: адже крім самої установки, потрібні ємності для ферментації відходів на подальшу переробку, а вони чималенькі.
На жаль, частина підприємців, що беруться створювати в себе біогазові комплекси, не враховують цих чинників, а одразу квапляться отримувати зелений тариф і придбавати обладнання без консультації з фахівцями. Поради продавців тут небагато важать: їм аби продати, а чи надалі це обладнання працюватиме, часто буває байдуже. Тому бажано проконсультуватися зі спеціалістами з біоенергетики: певна річ, це буде не задарма, однак дешевше, ніж придбати обладнання, яке не працюватиме.
Якщо гною не вистачає
Буває і так, що можливості підключення нема, а потреба в утилізації відходів є. У такому разі фахівці радять не створювати повний енергетичний цикл включно з виробництвом електроенергії, а зупинитися на виробництві метану (у повному біоенергетичному циклі це проміжна фаза). Отриманий газ можна використати на опалення власних виробничих приміщень, свинокомплексів наприклад, а решту спрямувати на опалення соціальної сфери села. Тоді не буде конфліктів свинарів із сільськими жителями. А якщо якісь заїжджі спробують вчинити напад на тваринників, місцеві їх вилами привітають!
Ще один нюанс, на якому варто зупинитися: у Європі діють малі біоенергетичні станції на невеликих фермах, де відходів на велике виробництво не вистачає, але потреба в їх утилізації є. Для таких в ЄС існує особливий зелений тариф, у 2,5 раза вищий, ніж для великих виробників, — задля підтримання довкілля. Також ми поки що можемо лише мріяти про пільгове кредитування на побудову біогазових станцій, яке в ЄС давно вже реальність, але сподіваємося на прогрес у цьому напрямі.
А в нас фахівці радять нестачу тваринницької сировини доповнювати рослинною, наприклад, вирощувати кукурудзу на силос — у технології переробки різниці немає. Наприклад, згадана нами біогазова станція у Баришівському районі працює на гної ВРХ та кукурудзяному силосі. Її потужність — 330 кВт•год, або ж 2640 МВт на рік, добове виробництво біогазу — 3630 м3, 3160 МВт•год теплової енергії. Заодно там отримують понад 9 тисяч тонн твердих добрив і більш як 18 тисяч тонн рідких, а це добра підмога для господарства.
ПРЯМА МОВА
Павло КОВАЛЬ,
генеральний директор Української
аграрної конфедерації:
— Проблематика, порушена на круглому столі, дуже актуальна. Ми і надалі проводитимемо форуми на цю тему, бо тут реалізується як мінімум три аспекти: екологічний, економічний і соціальний. Західний світ поєднання цих трьох аспектів називає сталим розвитком і на його реалізацію розробляє стратегії від бізнесу і громад до державної політики в цілому. Це триєдиний вектор, який реалізується в інноваційних інвестиційних проектах. Якщо й ми працюватимемо в цьому напрямі, нам простіше буде спілкуватися із системними інвесторами. Особливо важливо це для розвитку регіонів.