Університетське середовище далеке від демократичності. Якщо вплив на рівні кафедри мають понад 80% опитаних викладачів, то на рішення університетського керівництва — лише 20%. Окрім цього, 42% вважають, що до найважливіших проблем вищої освіти належить саме неефективне керівництво у їхньому виші. Водночас 71% викладачів переконані, що робота профспілки на рівні університету ефективна. Так, викладачі не сприймають профспілку як засіб впливу на політику університетського керівництва, для них ця організація існує радше для вирішення побутових питань: розподіл путівок, виплати матеріальної допомоги тощо. Такі результати загальнонаціонального соціологічного опитування, проведеного Центром дослідження суспільства.
Гендерна нерівність
Мабуть, чи не всі, хто навчався у вишах, можуть розповісти історії про викладачів, які полюбляли, коли їм носили «конверти вдячності». Дехто зі студентів обурювався і принципово не платив, інші, навпаки, вважали за краще занести конверт і не «паритись». Останні виправдовували таке бажання не лише тим, що банально не хочеться вчитись, а й тим, що, мовляв, у викладачів зарплати копійчані, тож чому б їм фінансово не допомогти?!
На жаль, щодо питання низької зарплати, то з недобросовісними студентами важко не погодитись. Як доводить вищезазначене дослідження, 43% викладачів вишів отримують дохід менш як 3 тисячі гривень. І це попри те, що середня заробітна плата в Україні у першому півріччі 2013 року становила 3143 гривні. Лише 16% викладачів отримують дохід, вищий за 4500 гривень, тому не дивно, що 69% українських викладачів вважають низьку зарплату чи не головною проблемою в освіті.
Водночас доходи викладачів істотно відрізняються за гендерною ознакою: жінки-викладачі заробляють менше за чоловіків. Вищий за 4500 гривень дохід отримують 23,9% чоловіків і лише 12% жінок. Тоді як менш як 3 тисячі заробляє майже половина викладачок і 41,3% колег протилежної статі. Дохід 3–4,5 тисячі отримує приблизно однакова кількість чоловіків і жінок — 34,8% та 38,16% відповідно.
Не останнє значення в заробітках викладача має те, який саме предмет він викладає.
— Дохід викладача очікувано залежить від наукової галузі, — зазначає директор Центру дослідження суспільства Інна Совсун. — Так, в Україні найвищі доходи отримують представники ІТ-спеціальностей, з яких майже третина заробляє більш як 4500 гривень і майже половина — 3000–4500 гривень. За ними — економісти і правники. 35,16% викладачів суспільно-гуманітарних наук отримують дохід на рівні 3—4,5 тисячі гривень, лише 19,63% мають більш як 4500 гривень.
Такі відмінності зокрема залежать від додаткової зайнятості викладачів різних спеціальностей. Так, приробіток найчастіше є у викладачів ІТ-спеціальностей: 38%, найрідше у «технарів» — 15% та «природників» — 8%. Цікаво, що викладачі економічних та правничих спеціальностей отримують додатковий дохід не так часто — лише у 19% випадків. Загалом 80% викладачів живуть тільки за рахунок коштів, отриманих від роботи у своєму університеті. Щодо приробітку, то здебільшого це викладання в іншому виші. Таких серед опитаних 26%. Менш як 10% отримують додаткові надходження від не викладацької роботи за іншою спеціальністю (репетиторство та аспірантура чи докторантура); від проведення досліджень і наукової роботи — 25%; професійної не викладацької роботи за спеціальністю — 20%.
Очікувано, що на рівень доходів впливає науковий ступінь викладача. Так, 73% опитаних бакалаврів мають доходи на рівні до 3 тисяч гривень, 22% отримують 3000–4500 гривень і лише 4% — понад 4500. У магістрів ситуація з доходами схожа: 83% заробляють до 3 тисяч гривень, 14% — більш як 3000–4500 гривень і 3% — понад 4500. Кандидати наук заробляють трохи більше: лише 29% отримують 3 тисячі гривень, а 49% — 3000–4500 гривень, 22% — понад 4500. Найбільший дохід отримують доктори наук, серед них 82% мають більш як 4500 гривень.
— Коли ми запитували про дохід і респонденти зазначали, що заробляють понад 4500 гривень, то йдеться про приблизно 6 тисяч, а не 10 і більше, — зазначає Інна Совсун.
Демократія в установлених межах
Щодо демократичності вітчизняних вишів, то тут теж виникають певні питання. Перше, що не можна обійти, — те, що в деяких навчальних закладах адміністрація заборонила проведення опитування.
— Із забороною на проведення в їхньому виші опитування ми зіткнулися в Державному закладі «Луганський національний університет ім. Т. Шевченка», Київському національному університеті технології та дизайну, Чернігівському державному технологічному університеті, Харківській державній зооветеринарній академії, — зазначає Інна Совсун. — Виш, який чи не найбільше нас здивував, — Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ. Проте і в інших ВНЗ не все було так добре, як хотілося б: деякі викладачі для того, щоб узяти участь в анонімному опитуванні, запитували дозволу в керівництва. Поясненням цього може бути як сама цензура викладача, так і не достатньо демократична ситуація у виші.
Вельми цікаві чинники, які впливають на кар’єрне зростання викладача. Приємно, що 41% опитаних респондентів головним чинником називають кількість фахових публікацій. Так, якщо висока якість викладання, на думку 21% викладачів, сприяє розвитку кар’єри, то 33% переконані, що хороші стосунки з керівництвом не менш важливі. 37% опитаних упевнені: кар’єрним досягненням сприяє участь у міжнародних стажуваннях, а на думку 26%, один із важливих чинників — залучення коштів до ВНЗ.
— У провідних країнах чимало викладачів починають свою університетську кар’єру не в тих вишах, які вони закінчували або ж у яких здобували свої наукові ступені, — розповідає експерт освітньої політики Центру дослідження суспільства Єгор Стадний. — На мою думку, така практика виправдана. Адже це дає змогу не лише стимулювати науковий обмін, а й уникнути таких негативних практик, як кумівство. Проте в Україні ситуація щодо працевлаштування викладачів інша. Опитування показало, що майже половина, а саме 48% викладачів, працюють у тому виші, який вони закінчували. Окрім цього, 73% зазначили, що хороші стосунки з керівництвом університету — важливий чинник для кар’єрного зростання.
Як уже йшлося, перелік згаданих проблем вищої освіти, які викладачі назвали найважливішими, очолює низький рівень зарплати, натомість найменше викладачі переймаються надмірною централізацією управління в освіті. Під час опитування викладачі могли обрати три головні проблеми вищої освіти. У результаті 69 % опитаних перше місце віддали малим зарплатам, 49% — низький рівень матеріально-технічного забезпечення, 45% — перевантаження паперовою роботою.
На питання, чи вважають викладачі, що їхні права порушують, 40% респондентів зазначили, що це робить держава, і лише 6% вважають, що це відбувається на рівні кафедри, 7% — на факультеті та 12% — в університеті.
Такі дані опитування свідчать, що викладачі у нас небагаті, але з насидженого роками місця ніхто не поспішає йти.