ЖУРНАЛІСТСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ
У найближчому майбутньому з прийняттям закону щодо ринку земель в аграрному секторі може розпочатися перерозподіл «сфер впливу»
Справу, про яку йтиметься далі, та події, що розгорнулися в Первомайському районі на Миколаївщині, можна розцінювати по-різному. Залежно від того, яку ставити перед собою мету. Якщо змістити акценти, не помітити важливі деталі, або навпаки — зробити наголос на другорядних, то вона може вмістити в себе взаємовиключні оцінки і звучати, як викривальний спіч або перетвориться на дифірамби одним і тим самим особам. Водночас, коли підійти до всіх цих перипетій не заангажовано, зважуючи всі «за» і «проти», до того ж, трохи притлумити свої емоції та не дослухатися до «підказок» з боку окремих зацікавлених осіб, то на суд громадськості можна винести досить повчальну історію, яка, можливо, змусить замислитися над нею багатьох — від обивателя до найвищих посадових осіб держави.
.jpg)
Реальний кримінал за віртуальні гектари
13 серпня минулого року тодішнім прокурором Миколаївської області Миколою Стояновим було винесено постанову про порушення кримінальної справи проти генерального директора сільгосппідприємства «Агрофірма Корнацьких» Олега Кирилюка одразу ж за двома статтями Кримінального кодексу України. Вести розслідування доручили Первомайській міжрайонній прокуратурі. Як пізніше пояснила у своїй офіційній заяві прес-служба облпрокуратури, постанову винесено саме керівником обласної наглядової інстанції у зв’язку з тим, що гендиректор є депутатом районної ради і за нормами законодавства цього не може робити прокуратура нижчого рівня. Підставою для порушення кримінальної справи стали чотири акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складені головним інспектором відділу Держкомзему у Первомайському районі Сергієм Кузьмінським на вимогу прокуратури Первомайського району. До них ми повернемося дещо пізніше, а зараз спробуймо проаналізувати, що саме інкримінував керівнику агрофірми екс-прокурор області, а потім старший слідчий місцевої прокуратури Володимир Тупчій. Саме останній 5 листопада минулого року виніс постанову про притягнення Олега Кирилюка як обвинуваченого за двома статтями Кримінального кодексу, а через два з половиною тижні підписав звинувачувальний висновок, який затвердив Первомайський міжрайонний прокурор Олександр Білецький.
Окрім того, з гендиректора взяли підписку про невиїзд, наклали арешт на «тойоту» та «уазик» і навіть зробили спробу їх вилучити. Щоправда, невдалу, оскільки на захист свого керівника стали працівники агрофірми. До речі, вони, мабуть, краще знають закони, ніж правоохоронці, які, виконуючи вказівку слідчого прокуратури, намагалися вчинити дії, «добро» на які можна одержати лише за рішенням суду. Олегу Кирилюку фактично допоміг щасливий випадок, бо після того, як автомобіль потрапляє на штрафмайданчик, до господаря досить часто повертаються лише ріжки і ніжки. За такої заповзятливості прокуратури керівнику, робочий кабінет якого заставлений різними грамотами, дипломами, медалями та кубками за власні успіхи в роботі та очолюваної ним агрофірми, могла світити цілком реальна «перспектива» — ч.1. ст.364 ККУ, якою, зокрема, передбачено обмеження волі на строк до трьох років із позбавленням права обіймати певні посади чи вести певну діяльність на такий самий термін. Тобто цілком успішну в розквіті сил людину могли просто викинути на узбіччя життя. За що?
Отже, звернімося до першоджерела (на жаль, цитувати цей документ можна лише у викладі, зберігаючи його суть, бо інакше читач нічого не зрозуміє, оскільки одне речення за обсягом займає середньоформатну книжкову сторінку. Мимоволі згадав «Війну і мир» Толстого. — Авт.) У звинувачувальному висновку йдеться, зокрема, про те, що Олег Кирилюк «зловживаючи службовим становищем, діючи умисно з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах з використанням службового становища» самовільно зайняв земельні ділянки, які призначалися для проектних доріг та проектних лісосмуг. Незважаючи на те, що таких визначень не існує в жодному законі, слідчий зробив висновок, що агрофірма незаконно користувалася майже 67 гектарами земель, чим заподіяла істотної шкоди законному власнику — державі — у розмірі 54 тис.887,8 грн.
.jpg)
Несподіване «прозріння»
Наприкінці грудня минулого року Первомайський міськрайонний суд, розглянувши справу по суті, повернув її в прокуратуру для додаткового розслідування у зв’язку з неповнотою досудового слідства. А 15 березня цього року той самий старший слідчий Первомайської міжрайонної прокуратури Володимир Тупчій виніс постанову про закриття кримінальної справи за ст. 6.п.2 Кримінального кодексу України, тобто за відсутністю складу злочину. Але Олег Кирилюк дізнався про це лише через два з половиною місяці, у червні, після того як з посади прокурора області пішов Микола Стоянов. Складається враження, що слідчий просто побоювався, щоб про безславне закінчення цього фарсу не дізнався той, хто його ініціював. Що стало підставою для закриття кримінальної справи та «прозріння» прокуратури?
Як зазначається, зокрема, в постанові «В ході проведення додаткового слідства не вдалося встановити факт доведення до відома Кирилюка О. П. працівниками Первомайської держадміністрації чи відділу Держкомзему в Первомайському районі інформації про те, що на земельних ділянках, які обробляє «Агрофірма Корнацьких», розташовані проектні дороги та проектні лісосмуги, для використання яких необхідно укласти договір оренди з Первомайською райдержадміністрацією… таким чином факт того, що Кирилюк О. П. достовірно знав про існування земельних ділянок, які передбачені під проектні дороги та проектні лісосмуги, не знайшов свого об’єктивного підтвердження». Але хіба це таке вже відкриття для прокуратури, й чи вона вперше чує про це? Смію стверджувати, що ні. Варто лише ознайомитися з поясненнями Олега Кирилюка, які він давав тому ж таки Володимиру Тупчію. Більше того, генеральний директор зробив усе для того, аби навіть слідчий усвідомив, про що йдеться: «Якщо навіть припустити, що проектні дороги і земельні ділянки на оброблюваних підприємством територіях існують і відносяться до державної власності, то власник (держава) в особі райдерж?адміністрації, повинна була б подбати про належне використання землі: виготовити проектну документацію, визначити їх межі на місцевості межовими знаками, присвоїти їм кадастрові номери, а потім направити сільгоспвиробникам пропозиції щодо укладення договорів оренди. Однак нічого цього не було зроблено».
Мабуть, таке цілком логічне пояснення змусило б неупередженого слідчого більш зважено підійти до розгляду справи. В цьому ж випадку все відбувалося за принципом «Партия сказала «надо!», комсомол ответил «есть!». Виходить, постанова про відкриття кримінальної справи колишнім прокурором області Миколою Стояновим для Первомайської прокуратури важливіша, ніж встановлення істини? Бо якби вона насправді «досудове слідство провела з дотриманням вимог статті 22 Кримінально-процесуального кодексу України — всебічно, повно і об’єктивно», як про це написано у заяві прес-служби Миколаївської обласної прокуратури у відповідь на звинувачення в заангажованості на її адресу з боку засновника агрофірми Аркадія Корнацького, то справу закрили б одразу. Натомість, до відповідальності можна було б притягти голів райдержадміністрації, які протягом тривалого часу не реагують на звернення керівників сільгосппідприємств про передачу їм в оренду господарських шляхів та лісосмуг. Та сама «Агрофірма Корнацьких», приміром, багато років з власної ініціативи укладає договори із сільрадами і поповнює їхній бюджет десятками тисяч гривень за використання реальних, а не віртуальних земельних ділянок. А скільки держава або місцеві бюджети недоотримали коштів через те, що райдержадміністрації всі ці роки так і не спромоглися належно оформити права на ці землі? Мабуть, мільйони. Ось де справді збитки, завдані державі чиновниками і ось де випадки, за розслідування яких могли б узятися правоохоронні органи. До речі, нагадаю, що кримінальну справу проти Олега Кирилюка порушували на підставі актів та свідчень уже згадуваного головного інспектора відділу Держкомзему Сергія Кузьмінського. За свідченнями селян, їх також змушували підписувати якісь папери про те, що вони знають про проектні дороги, хоча ті сном-духом не відали що ж воно таке. Оскільки правдивість свідчень Кузьмінського та його актів не підтверджено в ході додаткового розслідування, то прокуратура мала б порушити справу проти нього за фальсифікацію доказів та лжесвідчення. Чи, можливо, він це робив під тиском тих, хто дуже хотів, щоб «Агрофірма Корнацьких» була на слуху лише в контексті криміналу? Відповідь могло б дати справжнє незаангажоване розслідування, але це, так би мовити, побажання зі сфери фантастики.
Вибіркова законність
.jpg)
Слід також зазначити, що це не єдина кримінальна справа
такого штибу. Віртуальні проектні дороги та проектні лісосмуги вже залишили
свій слід у житті колишнього керівника ПСП імені Шевченка в Первомайському
районі Альберта Ельсона. Його визнали винним за тими самими кримінальними
статтями, які інкримінували Олегу Кирилюку. Із застосуванням рейдерської схеми
було захоплено успішне сільгосппідприємство ВАТ «Бузькі пороги». Його керівник
Петро Конельський намагався домогтися справедливості через прокуратуру та
правоохоронні органи. І «домігся» - опинився у слідчому ізоляторі, а
підприємство нині належить іншій особі. Мали «приємність» спілкуватися з
представниками правоохоронних органів (не з власної волі) керівники
сільгосппідприємств з того ж Первомайського району на Миколаївщині Василь
Колісниченко, Олег Маляренко та інші.
Цікаво, що весь цей підвищений «інтерес» стосується успішних господарств, а не керівників тих, де поля заростають бур’янами, а селянам за оренду їхньої землі інколи взагалі не платять. Не зрозуміло, приміром, чому екс-прокурор області свого часу не ініціював порушення кримінальної справи проти керівника «Інтерсервісу» О. Табули, який, за твердженням орендодавців із села Партизанське Жовтневого району, ще у 2001 році взяв у них землю, але протягом майже восьми років не платив їм за оренду. І зовсім свіжий приклад — 25 червня ЗМІ висвітлювали протести жителів Миколаївської області проти незаконного демонтажу, а фактично розграбування ракетних шахт у Первомайському і Кривоозерскому районах. Адже дії тих, хто вирішив нагріти руки на металі із шахт, загрожують отруєнням громадян і зараженням місцевості компонентами токсичного ракетного палива. Під час пікетування Адміністрації Президента і Генеральної прокуратури України вони вимагали також притягнення до відповідальності екс-прокурора Миколаївської області Миколу Стоянова. Як повідомили «ЭИ» за 25 червня, «у ході зустрічі з представниками Генпрокуратури учасникам пікетування було повідомлено, що відомство починає перевірку фактів, що вказують на незаконну діяльність екс-прокурора». Щодо конкретних звинувачень на його адресу, озвучених під час протесту, то нехай їх правдивість чи надуманість з’ясовують ті, кому це належить за службовими обов’язками. Однак важко не погодитися з тим, що працівники наглядової інстанції, які раптом побачили неіснуючі насправді проектні дороги та проектні лісосмуги, чомусь протягом тривалого часу не помічали реальних екологічних мародерів, чиї дії на ракетних шахтах фактично несуть загрозу для життя тисяч громадян.
На цьому фоні залишається незрозумілою мета тих, хто готував під∂рунтя для відкриття кримінальної справи проти Олега Кирилюка. Адже він усього лише, хоч і високопоставлений, але найманий працівник, який діє суто в рамках повноважень, визначених засновником агрофірми. Разом із колегою-журналісткою ми намагалися з’ясувати це у Первомайській міжрайонній прокуратурі. Зустрітися з прокурором Олександром Білецьким не вдалося через його відпустку. А старший слідчий прокуратури Володимир Тупчій одразу ж після першого запитання сказав, що йому треба порадитися, і попрямував до кабінету заступника прокурора Олександра Шевченка. Не знаю, з ким консультувався і про що він радився протягом хвилин двадцяти, однак після цього на всі наші запитання в нього була одна відповідь: «Я нічого коментувати не буду». Тому версій стосовно того, чому раптом керівників сільгосппідприємств з розряду шанованих людей почали переводити в розряд злочинців, може бути кілька. Починаючи від помилок прокуратури і закінчуючи, так би мовити, замовним характером таких справ.
Досить цікаву думку, наприклад, висловив один з працівників облдержадміністрації, де ми з колегою побували. Він вважає, що цілили начебто у гендиректора, а насправді удар був спрямований проти власника підприємства Аркадія Корнацького та репутації його агрофірми. Адже у разі визнання судом Олега Кирилюка винним у скоєнні злочину «на всіх перехрестях» (і не лише в Україні) можна було б роздзвонити, що «Агрофірмою Корнацьких» керують злочинці. Після цього мало хто з серйозних бізнесменів матиме справу з таким підприємством, тим більше нікого не цікавитиме, що насправді криється за цією кримінальною справою? Ймовірно також, що це міг бути ще один пробний камінь для «перевірки на міцність» самого Аркадія Корнацького. Розрахунок простий: якщо піде на поклін до «потрібних людей», занесе те, що «пом’якшує» серця правоохоронців та чиновників, отже, можна буде пресувати й далі. Свою роль могли відіграти і далекі від приязних взаємостосунки власника агрофірми та екс-прокурора області.
Не можна скидати з рахунку ще одну версію: таким чином відпрацьовується схема майбутніх наїздів на власників та керівників великих успішних агропідприємств. І якщо вони не встоять, то дрібніші просто стануть десертом для тих, хто вже прицінюється до землі напередодні впровадження її ринку. Звичайно, погляди останніх прикуті не до занедбаних полів, які десятками років не оброблялися, а до тих, що вже удобрені, де налагоджена сівозміна, запроваджено високі технології і з яких, не докладаючи особливих зусиль, можна одразу стригти купони або перепродати. Так це чи ні, покаже час. Але в цьому конкретному випадку з «Агрофірмою Корнацьких» замовники, якщо вони були, явно промахнулися. Хоча ставити крапку у цій справі передчасно. Адже, як сказав під час зустрічі з нами сам Аркадій Олексійович, сьогодні безпідставно судили керівників за неіснуючі земельні порушення, завтра навішають екологічні, будівельні, санітарні, пожежні, а чесних хліборобів перетворять на особливо небезпечних рецидивістів, з якими нічого панькатися.
Цей незговірливий Корнацький
Якби не лист селян, який вони надіслали до глави держави, Генпрокуратури та редакції «Урядового кур’єра», то автор цього матеріалу, можливо, ніколи б і не дізнався про існування цього господарства та перманентну війну, що веде з представниками різних гілок влади його власник. Звичайно, перед відрядженням через Інтернет була можливість дещо розширити свій, так би мовити, кругозір щодо агрофірми і власне Аркадія Корнацького. На адресу останнього можна почитати журналістські оцінки як захоплюючі, так і різко негативні.
Після зустрічей та розмов з мешканцями сіл Чаусове-2 — батьківщини Аркадія Корнацького, Кам’яної Балки, Кумарів, Мечетні, механізаторами агрофірми у мене сформувалася думка, що Корнацький як керівник досить жорсткий та вимогливий, а як людина — готовий завжди прийти на допомогу тим, хто насправді її потребує. І судячи з його заяви до Миколаївської обласної прокуратури, коли порушили кримінальну справу проти Олега Кирилюка, він не звик ховатися за спини інших та здавати тих, з ким працює. У своїй заяві він чітко зазначив: «Вищою посадовою особою, яка всім керує в агрофірмі і яка за все відповідає, є я як голова ТОВ «Агрофірма Корнацьких», і особисто я наказував Кирилюку обробляти всі поля до останнього квадратного метра... тому нести відповідальність за так зване самозахоплення проектних доріг та проектних лісосмуг повинен я». Факт, який, напевне, не потребує коментарів. Однак у 12 селах Первомайського та Кривоозерського районів, на землях яких працює агрофірма, він навряд чи користується загальною любов’ю. Поважають — так, побоюються — можливо. І цьому є просте пояснення — психологія людей, які виховані на совкових лозунгах на кшталт «разрушим до основанья», просто не пристосована сприймати чийсь великий достаток, як буденну річ. Адже протягом багатьох десятиліть нас учили, що багатство — це зло. А Корнацький не приховує, що він людина небідна. Чого лишень вартий його будинок на батьківському обійсті, зведений на високому березі Південного Бугу, своєю архітектурою він дуже нагадує кримське «Ластівчине гніздо». Як на мене, то з часом «фортеця Корнацького» може бути віднесена до пам’яток архітектури, як це сталося з тими будівлями, в яких мешкали колись «кляті капіталісти» на кшталт Терещенка, Ханенка тощо.
З цим же будинком пов’язаний і перший конфлікт Аркадія Олексійовича з владою. І не з ким-небудь, а з другим Президентом України Леонідом Кучмою. Коли одинадцять років тому жителі кількох сіл Первомайського району постраждали від токсикодермії внаслідок розлиття ракетного палива, глава держави побував у Чаусовому-1, мешканці якого показали будинок Корнацького та повідомили, що Аркадій скупив усі землі. Леонід Кучма, не надто вникаючи в суть, пообіцяв посадити того, хто це зробив. Додавши, що є його указ, який забороняє купувати землю. Насправді на той час був чинний інший його указ за номером 666, який дозволяв вільно і без обмежень купувати сертифікати на землю для товарного сільгоспвиробництва. Проте кримінальну справу порушили. А закрили лише у 2004 році, коли Аркадій Корнацький довів свою правоту аж у Страсбурзі — в Європейському суді у справах людини.
Як розповідає Аркадій Олексійович, він придбав у сусідів присадибні ділянки, які вже ніхто майже не обробляв, щоб розширити площу довкола будинку. А земляки, почувши про це, почали просити його купити їх сертифікати на земельні паї. Нині агрофірма разом із взятими в оренду землями має в обробітку до 16 тис. гектарів. Лише на оформлення всіх необхідних документів витратили понад 5 млн грн. Працювали самі і давали людям роботу, доки не почалися «наїзди». Однак торік у листопаді, коли в ході розслідування справи Кирилюка прокуратура намагалася вилучити документи агрофірми, її власник змушений був призупинити роботу підприємства і звільнити понад 300 працівників. За словами Аркадія Корнацького, якби забрали документи, які підтверджують, що фірма законно володіє, має в оренді 5 тисяч паїв, підприємство перетворилося б на мильну бульбашку. Бо документи у правоохоронних органах чомусь мають властивість губитися чи зникати. Як тоді можна було довести законність своєї діяльності?!
Звичайно, дехто може спитати: а звідки у нього півтора мільйона доларів, заплачених за земельні та майнові сертифікати? Відповідь проста — заробив. Аркадій Корнацький свого часу закінчив Московський міжнародний університет за фахом юриста-міжнародника. Працював на різних посадах, був бізнесменом. Лише те, що його обрали президентом регіональної торгово-промислової палати в Московській області, говорить багато про що. І ще одна характерна деталь. На відміну від доморощених мільйонерів, які виводять свої кошти за кордон, Корнацький, для якого Україна не місце проживання, а Батьківщина, зароблені мільйони в Росії, інвестував у розвиток агропромислового сектору на Миколаївщині. Лише сільгосптехніка, яка працює в агрофірмі, обійшлася йому в понад 130 млн грн. Вже не кажу про мільйони коштів, які він вкладає у соціальну інфраструктуру сіл, допомагає конкретним людям, школам, дитсадкам. Якщо переповідати все, що він зробив для селян, то це не вмістилося б і на газетній шпаль?ті. Тому ми просто вмістимо інформацію про перелік наданої допомоги одному конкретному селу, яку сільський голова підготував на запит прокуратури. Власне, такі самі могли б надати всі голови сільрад, на землях яких працює «Агрофірма Корнацьких». А щодо запиту прокуратури, то, мабуть, ця інстанція висуватиме Аркадія Олексійовича на здобуття звання кращого мецената, бо чим іншим можна пояснити таку зацікавленість?!
Безперечно, є також люди, яким не подобається діяльність Аркадія Корнацького. Їх небагато, але є. Як приклад наводять прізвища Софії Марченко та Валентини Краєвської. Лист останньої навіть був опублікований в «УК» за 24 червня цього року. Щоправда, вона не мешкає в Чаусовому-2, як підписалася, а в Первомайському. По-друге, вона пише, що іноземець ніколи не стане добрим господарем, і наводить приклад керівника сільгосппідприємства у цьому селі, щоправда, не вказуючи прізвища. Але Корнацький не іноземець, він живе на своїй батьківській землі. Щодо «доброго господаря», то хай за нього говорять цифри: торік фонд оплати праці в агрофірмі сягнув майже 9 млн грн, до пенсійного та інших фондів перераховано 3,4 млн грн, сплачено майже 4 млн грн податків, середньомісячна зарплата працівників становила 2867 грн. А те, що агрофірма обробляє її ділянку без її згоди, то найкраще цю ситуацію охарактеризував місцевий сільський голова Анатолій Біляєв: «Краєвська ніколи не зверталася до нас і ніколи навіть не робила спроб обробляти свій пай. Ми навіть не знаємо, де він знаходиться». Коментарі, як кажуть, зайві.
Після зустрічі з Аркадієм Олексійовичем у мене склалося враження, що він виробив для себе своєрідний статут керівника з кількох головних пунктів: хабарів давати не буду, дармоїдів утримувати не хочу, спілкуватимуся з представниками різних гілок влади лише в межах законодавчого поля, допомагатиму тільки тим, хто насправді цього потребує, нікому не відмовлятиму з тих, хто прагне працювати у господарстві. Погодьтеся, що така позиція багатьом не до вподоби. Однак Аркадій Корнацький не переймається оцінками, які йому дають. Його більше турбує, щоб корупція у владі та неправомірні дії правоохоронців не згубили найцінніше, що у нас залишилося, — землю і тих, хто працює на ній.
P.S.
Доки матеріал готувався до друку, «Урядовий кур’єр» одержав ще одне підтвердження правильності прогнозу Корнацького про те, що представники держорганів Миколаївської області не припинять тиск на бізнес. Так, у святкові дні 26 —28 червня працівник Первомайської міжрайонної податкової міліції по телефону вимагав від керівників агрофірми негайно прибути на допит. Це при тому, як підкреслив А. Корнацький, що за три місяці до цього вже була перевірка, яка жодних грубих порушень не виявила, оскільки агрофірма у своїй роботі строго дотримується букви закону. Але, як вважає власник фірми, у контролюючих органів такі підприємства не в пошані. Їм більше до вподоби ті, хто порушує закони, приховує податки, а потім платить частину «зекономлених» грошей, які б мали надійти до бюджету, службовцям-корупціонерам.
На думку Аркадія Олексійовича, нинішня спроба податківців порушити кримінальну справу має конкретну мету — захопити документацію агрофірми, паралізувати роботу підприємства в найгарячішу пору — під час збирання врожаю. Нікому нема діла до того, що все це негативно позначиться на тисячах селянських сімей, чий добробут залежить передусім від успішної діяльності агрофірми. «Оскільки місцеві райдержадміністрації не захищають бізнес від безпідставного переслідування, то хай вони збирають податки з прокурорів і податківців», — вважає Аркадій Корнацький. Він же як голова ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не терпітиме свавілля і прийняв рішення перереєструвати підприємство в іншому регіоні України.
Звичайно, від цього чиновники не втратять нічого, оскільки Корнацький хабарів не дає. А такий його крок відчутно вдарить по місцевих бюджетах, звідки фінансуються різні соціальні програми, виплачуються зарплати вчителям, лікарям та іншим працівникам бюджетної сфери. Це у свою чергу підвищить соціальну напругу в регіоні. Може, саме цього і домагаються ті, хто безперервно «пресує» керівників сільгосппідприємств?!