Щодо чудової фізичної підготовки Віталія Володимировича, то ні в кого з киян вона не викликає сумніву. А ось обурений свист… Городяни мають на це підстави: Київ за керівництва Кличка остаточно перестав грати морем зеленим на схилах Дніпра. І віти закоханих мрій у ньому не колишуться, бо їх повирубували та повирізували чужинці-господарники, в яких київської інтелігентності немає й крихти. Тож якби поет Дмитро Луценко й композитор Ігор Шамо писали гімн столиці нині, у рефрені вони заспівали б, що ймовірніше: «Як тебе не жаліти, Києве мій».
До речі, соціологічна група «Рейтинг» разом із International Republican Institute вперше провела в усіх обласних центрах України (крім Донецька й Луганська) муніципальне дослідження: місцеві жителі повинні були оцінити роботу міської влади за 18 показниками, зокрема за якістю надання медичних послуг, освіти. Запитували в городян, чи задоволені вони дорожнім покриттям, тротуарами, роботою водогінних та каналізаційних мереж, вуличним освітленням, тим, як комунальні служби вивозять побутові відходи, розвитком промислових і зелених зон.
За результатами цих опитувань до першої п’ятірки зручних для проживання міст увійшли Вінниця, Харків, Тернопіль, Львів і Чернівці. Столиця як найбільше та найбагатше місто країни опинилася аж на 14 місці. У світі ж Київ пасе задніх на 132 місці, потрапивши в компанію головних міст країн Африки.
Але панові Кличку від цього ні холодно, як кажуть, ні спекотно. Бо наш міський голова і його оточення чиновників живе іншим, лише для них зрозумілим життям: замість того, щоб, наприклад, елементарно прибирати Київ від сміття («Урядовий кур’єр» не раз розповідав про столичні «гадюшники», зокрема поблизу Жулянського шляхопроводу, Центрального й Приміського залізничних вокзалів) Віталій Володимирович «проводить» інтернет на зупинки міського електротранспорту. Прес-служба «Київпастрансу» нещодавно не могла нахвалитися першими п’ятьма такими «розумними» зупинками по обидва боки площі Перемоги, на яких, бачите, пасажири в режимі онлайн можуть відстежувати(!) на інформаційних табло номер та час прибуття транспорту, схеми й розклад маршрутів. Такі зупинки обладнали ще й розетками для підзарядки мобільних телефонів та безкоштовним Wі-Fі.
«Зупинки такого зразка — це невідворотність нашого часу, коли інтернет завдяки різноманітним гаджетам стає частиною нашого життя, незалежно від вікової категорії жителів та гостей столиці», — сказав генеральний директор КП «Київпастранс» Сергій Майзель. Уявіть тепер людину, яка сидить на зупинці громадського транспорту на площі Перемоги, не захищеній від холодних вітрів, киянина чи гостя столиці, який з ноутбуком на колінах відстежує номери й час прибуття тролейбусів! Тільки хворій людині може спасти таке на думку. Це по-перше.
По-друге, якби киянам міська влада вже створила комфортні умови для проживання і для повного щастя, як кажуть, не вистачало лише інтернету на зупинках, я перший аплодував би. Але ж бачимо зовсім протилежне: місто занехаюється (один чоловік порівняв нинішній Київ із панночкою, яка нафарбувала губи, а шию не помила), проте КМДА планує витратити 30 мільйонів доларів на облаштування «розумних» зупинок. Бо, бачте, директор департаменту благоустрою КМДА Дмитро Білоцерковець вважає, що у такий спосіб столиця «перейме світовий досвід та впорядкує стихійну торгівлю».
Мені довелося майже місяць попрацювати у Швеції, країні, яка за рівнем життя посідає одне з провідних місць у світі. Але ніде у Стокгольмі не бачив пасажирів, які, чекаючи на автобус, заряджали б на зупинці телефони. Бо міський транспорт у цій скандинавській країні ходить акуратно й часто. Тож телефони у тамтешніх громадян просто не встигли б підзарядитися. Наші ж міські чиновники вигадують усякі нісенітниці, імітуючи бурхливу діяльність у поступ до Європи. Замість цього краще урни від сміття на площі Перемоги звільнили. А то якось біля них неестетично та неприємно сидіти на холодних лавочках.
До речі, «Київпастранс» нещодавно заявив про ймовірне оновлення польськими трамваями компанії «Pesa» парку міського електротранспорту. Презентація 30-метрової машини на 250 пасажирів відбулася біля станції метро «Оболонь».
Звісно ж, проїхати кілька зупинок у трамваї з низькою підлогою, обладнаному системами обігріву та кондиціонування, камерами відеонагляду й моніторами, приємно і комфортно. Але за 600 тисяч євро (а саме такою сумою фахівці оцінюють вартість однієї польської машини) в Україні знайдеться чимало вітчизняних компаній, які виготовлять не гірші трамваї. Київ, до речі, раніше розміщував на таких підприємствах «транспортні» замовлення, забезпечуючи стабільною роботою великі трудові колективи. Нині ж столиця взяла за моду купувати все за кордоном.