"Як рідні у громадах"

Василь БЕДЗІР
18 серпня 2023

На Закарпатті одне зі злободенних питань у становищі вимушено переміщених осіб — набуття ними рівних із членами територіальних громад прав і можливостей. Переселенці хочуть бути повноправними учасниками місцевого життя, отримувати всі послуги, передбачені у громадах, на рівні з іншими. Однак так буває далеко не завжди. Які обставини не сприяють або й перешкоджають цьому, з’ясовували автори дослідження, презентованого в Ужгородському пресклубі.

У статутах закладено бар’єри

Дослідження, що провели учасники програми «Єднання заради дії», яку впроваджує міжнародна організація IREX разом із благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» за підтримки Державного департаменту США, дає змогу оцінити реальну картину з додержанням прав внутрішньо переміщених осіб, їхнє самопочуття у нових місцях проживання.

Про потребу краще знати реальний стан справ у цій царині свідчить надзвичайно висока щільність переселенців у громадах Закарпаття. Тут офіційно зареєстровано 139К383 особи, зокрема 94К568 сімей. Дослідники обрали для вивчення ситуації дві громади області: Ужгородську та Мукачівську. Про основні підсумки розповіла регіональна координаторка програми «Єднання заради дії» в області Анжела Бабкіна. Вона зазначила, що через брак визначення понять «член територіальної громади» та «постійне проживання» переселенці здебільшого не мають змоги брати участь у роботі органів місцевого самоврядування. Вони не отримують певних соціальних пільг.

«Статути громад, як правило, не передбачають належності внутрішньо переміщених осіб до складу територіальних громад, що відсікає цю категорію від місцевих цільових програм, створює певну дискримінацію, — зауважила Анжела Бабкіна. — Існують обмеження щодо участі переселенців у житті громад. Зокрема, вони не можуть брати участі в загальних зборах, громадських слуханнях, голосувати за проєкти громадського бюджету і користуватися іншими інструментами локальної демократії».

Сприятимуть цільові програми

Попри це були й успішні практики. У розробленні місцевих нормативно­правових актів траплялися позитивні приклади. Це ті ситуації, коли враховують потреби окремих соціально вразливих категорій населення, серед яких є й переселенці.

В обласному центрі, до прикладу, чинні чотири цільові програми. Одна з них, запроваджена 2022 року, забезпечує саме соціальний захист та різнобічну підтримку внутрішньо переміщених осіб. На цьому детальніше зупинилася регіональна юристка програми «Єднання заради дії» в Закарпатській області Марія Менджул.

«У червні цього року в Ужгороді було офіційно зареєстровано 28 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Центр соціальних служб міста торік надавав послуги понад 16 тисячам переселенців. Найзатребуваніша з них — забезпечення тимчасовим житлом або сприяння в його пошуку. Місто допомагало і допомагає вимушено переміщеним особам харчами, засобами гігієни та одягом», — сказала Марія Менджул.

У Мукачеві є особливості. Тут цільових програм немає, однак чинна програма додаткового соціально­медичного захисту мукачівців. До них прирівняли і переселенців, офіційно зареєстрованих у Мукачівській громаді. Скориставшись цією програмою, внутрішньо переміщені особи можуть у разі потреби отримати 10 тисяч гривень допомоги на лікування.

Нині переселенців залучено до життя громад через координаційні ради з питань внутрішньо переміщених осіб. Частина з них безпосередньо працює в органах місцевого самоврядування. Але це не означає, що внутрішньо переміщені особи можуть брати безпосередню участь у місцевому самоврядуванні. Щоб це відбувалося, слід змінити статути громад.

Автори дослідження сформулювали певні рекомендації місцевій владі, як поліпшити діяльність, і програми, щоб інтереси та права переселенців враховувати. Насамперед, слід внести відповідні зміни до статутів громад, місцевих цільових програм і нормативно­правових актів у частинах, що визначають порядок надання пільг і допомог окремим категоріям населення.

Висновки, які зробили експерти, дають підстави сподіватися на усунення тих бар’єрів, які все ще існують у доступі переселенців до багатьох можливостей, що є у громадах. У такий спосіб можна повною мірою забезпечувати права втікачів від війни.

Насамкінець. Схожі дослідження водночас із Закарпаттям проведено ще в 14 областях України, 23 інших громадах. Юристи опрацювали 193 нормативно­правові акти. Узагальнені рекомендації програма «Єднання заради дії» передасть Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, іншим органам державної влади та місцевого самоврядування.



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua