Якщо на моєму підприємстві працюють інваліди, як правильно я маю організувати їхню працю, аби не мати проблем із законом? Зокрема хочу дізнатися, як законом регулюється встановлення їм неповного робочого дня або тижня.
С. СИНЬКО,
Дніпропетровськ
Олександр ТОВСТЕНКО,
директор Департаменту
заробітної плати та умов
праці Мінсоцполітики:
— Згідно зі статтею 12 Закону «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створити для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживання додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їхнє прохання неповний робочий день або тиждень та створити пільгові умови праці (стаття 172 КЗпП України).
У разі застосування праці інвалідів роботодавець зобов’язаний врахувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров’я працівника-інваліда, за що він нестиме відповідальність.
Скорочена тривалість робочого часу регулюється статтею 51 КЗпП України, якою визначається перелік працівників, що мають право на скорочений робочий час, і встановлюється його тривалість. Частиною п’ятою цієї статті передбачено, що законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Згідно з частиною п’ятою статті 6 Закону «Про охорону праці» працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і за потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання з набуття іншої професії відповідно до законодавства.
Однак тривалість скороченого робочого часу для працівників-інвалідів не встановлена жодним законодавчим актом, у тому числі ні статтею 51 КЗпП України, ні Законом «Про охорону праці». Тому якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що працівник-інвалід може працювати за своєю посадою на умовах «скороченого робочого дня», роботодавець на прохання інваліда зобов’язаний встановити йому неповний робочий час відповідно до статті 172 КЗпП. Для цього працівник-інвалід подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ. У разі незгоди інваліда на переведення його на неповний робочий день, роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.
Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів впродовж тижня. Роботодавець зобов’язаний на прохання робітника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівника (стаття 56 КЗпП).