Весни та осені з їхніми помірними температурами ставатимуть довшими, влітку частіше траплятимуться дуже спекотні, а взимку — дуже холодні дні. Тобто півроку погода радуватиме комфортом, а ось другу половину року доведеться пріти або мерзнути. Такою наше кліматичне майбутнє бачать науковці Українського гідрометеорологічного інституту (УкрГМІ).
«Температура повітря в Україні протягом останніх п’ятдесяти років збільшується. Ці зміни спостерігаються протягом усього року, — каже директор Інституту Володимир Осадчий. — За останні два десятиріччя середня за рік температура повітря в країні підвищилася на 0,8 градуса відносно кліматичної норми».
На перший погляд, що таке 0,8 градуса? Але — зверніть увагу — йдеться про середню температуру. Країна в нас доволі велика, отже, відчує потепління по-різному. Влітку трохи більше за середній показник температура зросте на північному сході, а взимку — в південних областях.
Щастя для колорадського жука
Навіть такі начебто невеликі зміни температури можуть дорого нам обійтися. Зокрема тепліші зими дадуть змогу легше дочекатися весни шкідникам сільського та лісового господарства, зокрема тим, що зимують у грунті.
Готуватися до змін треба й лікарям та енергетикам. Бо можна очікувати збільшення числа жарких днів із температурою понад 30 градусів та тривалості спекотного періоду. Іншими словами, спека, як влітку 2010-го, готова повторюватися раз по раз навіть у гіршому варіанті. Це означає величезне навантаження на електромережі через масове ввімкнення кондиціонерів і — величезне навантаження на наші організми, яке особливо дається взнаки, якщо спека триває багато днів поспіль. Так що під час реорганізації системи швидкої допомоги цей чинник обов’язково треба врахувати.
За умови збереження нинішньої поведінки людства (спалювання нафти, газу, вугілля, що прогресує) та продовження руху гойдалки природних процесів у бік потепління далі стане ще гарячіше. Знову цитую Володимира Осадчого (повправляйтеся трохи у перекладі з наукової мови повсякденною): «На кінець сторіччя (2081—2100 роки) прогнозується підвищення температур з абсолютним максимумом у північному регіоні у грудні для нічних мінімумів (+4,8 градуса). Річний хід змін обох температур має два максимуми: у серпні та грудні, мінімальні зміни очікуються у квітні (для максимумів), травні (для мінімумів) та жовтні (для обох температур)».
Якщо переклад вам не дався, пояснюю: онуків наших очікують дуже теплі грудні й дуже гарячі серпні. А ось весняні та осінні місяці особливих фортелів викидати не збираються.
Спершу про причини збільшення кількості опадів. Тож важливо не лише те, наскільки стане спекотніше, а й де саме. Ні, цього разу я не про географічний чинник, а про висотний. Зростання температури спостерігається не лише біля земної поверхні (себто на рівні наших бідних організмів), а й у нижній тропосфері.
Нагадаю, що тропосфера — це нижній шар земної атмосфери, де зосереджено понад 4/5 усієї маси атмосферного повітря і майже вся атмосферна водяна пара. Саме тут визначається погода і клімат, відбуваються основні метеорологічні процеси, утворюються повітряні маси й атмосферні фронти, розвиваються циклони й антициклони.
Так от, через перегрів цієї самої нижньої тропосфери і збільшення у ній кількості вологи почастішають гради, шквали, зливи, грози.
Але при цьому води у грунті більше не стане. Причина — в інтенсивності опадів. Вода, що виллється під час швидкоплинних злив, не встигатиме всотуватися і стікатиме в річки. А це у свою чергу створюватиме загрози повеней.
При цьому кількість дощових днів зменшиться. А шкода, бо грибний дощик — це коли крапає довго, але поволі. А ще працюватиме принцип: де густо, а де пусто (метеорологи це називають нерівномірним розподілом опадів).
Тож маємо ще один парадоксальний наслідок за загального збільшення кількості небесних сліз: у поєднанні з іншими антропогенними чинниками це може призвести до розширення зони ризикованого землеробства і навіть до опустелювання деяких районів південних областей України. Уже стало очевидним, що небезпечно збільшується повторюваність посушливих умов у зоні, де опадів випадає достатньо, — на Поліссі та в північних районах Лісостепу. Не хотілося б знову відчути, як смердить згорілий торф’яник, — таке щастя кияни мали, наприклад, у 2010 році. Офіційна версія — хмари диму прийшли з Росії, де масштабно вигорав ліс. Нехай так, але ризик повторення російської ситуації в нас треба мати на увазі, бо через вищеназвані явища в Україні відчутно зростає небезпека пожеж.
Зимові опади теж не обіцяють нам солодкого життя. Класичного снігу буде менше, натомість побільшає снігу мокрого, снігу з дощем і просто дощу. Наслідки: ожеледиця (руки-ноги-голови, бідні ви мої), налипання мокрого снігу (знеструмлення сіл і міст, зупинка тролейбусів, безсонні ночі для електромонтерів, прибутковий бізнес на свічках).
На десерт залишилося розповісти про вітер. Хоч тут нам пощастить: «Протягом останніх десятиріч в Україні спостерігається тенденція до зменшення середньої та максимальної швидкості вітру і зменшення повторюваності небезпечних явищ природи, пов’язаних з ним: хуртовин та пилових бур», — каже Світлана Краковська, старший науковий співробітник відділу фізики атмосфери УкрГМІ.
Утім, пилових бур, як свідчить досвід останніх років (згадаймо зимовий торішній Крим), нам таки не уникнути, зокрема через руйнування захисних лісосмуг з одного боку та нищення степу начебто для створення лісів — з іншого. Про це зокрема я багато чув торік на «круглому» столі у представництві Світового банку, де міжнародна лісова програма ФЛЕГ збирала лісівників та громадськість, щоб обговорити питання лісів південних наших областей. А клімат? Про нього теж тоді йшлося: зміна температури та вологості вимагають перегляду всіх національних програм лісорозведення і лісокористування. І свіжі дослідження кліматологів це лише підтверджують.
Тече річка. Невеличка?
Україна — одна з найменш забезпечених водою країн Європи. І зміни в її водному балансі істотно позначаться на її економічному та соціальному розвитку. Щоб зрозуміти, що чекає на наші річки й на нас, метеорологи дослідили середньорічний стік водних артерій країни. На перший погляд, прогноз втішний. Попри те, що в останні 20—30 років простежуються глобальні та регіональні зміни клімату, спостереження переконують, що ці середньорічні стоки однорідні й стаціонарні. Але треба розуміти, що середня температура в лікарняній палаті 36,6 градуса не означає, що всі тут здорові. Так і з річками. За словами Володимира Осадчого, «багаторічна динаміка середньорічного коливання води характеризується циклічними коливаннями, тобто природною мінливістю». Отже, від повеней в одні сезони та пересихань в інші ми не застраховані. Що, наприклад, показав і цей рік, коли річки центру та заходу здулися навесні, наче вени, а на південному сході нагадували зморшки присмертного наркомана.
Гадаю, головний висновок із цих досліджень такий: Україні потрібен план дій для підготовки до змін клімату — в енергетиці, сільському господарстві, лісівництві, водному господарстві тощо. Такі плани вже мають багато країн.
Також треба залучати науковців з інших галузей, шукати для цього фінансування. Щоб потім не заплатити втридорога.
ДОВІДКА «УК»
Тропосфера Землі сягає заввишки 8–10 км від поверхні у полярних широтах, 10–12 км — у помірних та на 16–18 — у тропіках та екваторіальних районах. У тропосфері працює принцип: що вище, то холодніше. Зменшення температури з висотою (висотний термічний градієнт) у середньому становить 6,5°С на кілометр.
Цвіте бузок у грудні
Олена ІВАШКО,
«Урядовий кур’єр»
КАТАКЛІЗМИ. Нинішня осінь здивувала жителів півдня України. Потужно вдарила холодом у вересні, підпустила тепла в жовтні й остаточно здивувала листопадом. Добре хоч грудень як грудень: холодний, вітряний, безсніжний.
У передмісті Миколаєва глибоко восени зацвів бузок. І це тривало навіть на початку грудня. Нині про дивовижу нагадують померзлі суцвіття.
Як зазначає Наталія Бондаренко, начальник відділу Миколаївського обласного центру гідрометеорології, «показники листопада були насправді, аномальні. Порівняно із середньо-кліматичною температура повітря першої декади листопада вище на 8–10 градусів. Середній результат із врахуванням похолодання наприкінці місяця перевищуємо аж на 2–3 градуси. Грудень — на рівні середніх показників».
Як зміни клімату відобразяться на жителях українського Півдня?
— Прикладом може стати поведінка Тилігульского лиману, — каже завідувач науковим відділом регіонального ландшафтного парку «Тилігульский» Олег Деркач. — Улітку 2010-го через надмірну кількість опадів та тривалу спеку стався спалах розмноження водоростей.
Під час їх цвітіння вода в лимані мала яскравий коричневий колір. За даними Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О. О. Ковалевського, це спричинило різке зниження концентрації кисню в придонних шарах лиману. Наслідком став катастрофічний замор риби та іншої водної живності.
Водночас спостерігалися й інші явища, які є показниками природних аномалій. «Уперше за останнє десятиліття, у 2010-му кількість птахів на лимані перевищила 50 тисяч особин, — зазначає Олег Михайлович. — В аналогічні періоди попередніх років вона становила приблизно 30 тисяч. Особливо зросла у 2010-му чисельність чепури великої (у чотири рази), мартинів звичайного та жовтоногого (приблизно втричі). Це не дивно, адже вони можуть харчуватися мертвою рибою, якої було вдосталь під час масового замору влітку. Тим часом відзначено скорочення кількості видів тутешніх пернатих. Зокрема, менше стало куликів, які є індикаторами стану угіддя. Вони першими відреагували на погіршення якості води в лимані і збіднення кормової бази. Різке зменшення кількості птахів наступними роками цілком закономірне, позаяк на відновлення рибних запасів та екосистеми загалом потрібно багато часу».
Ми в Google+