ДУМКИ З ПРИВОДУ

Оздоровлення головної водної артерії країни, як і всіх її водних ресурсів, — проблема не регіональна, а загальнодержавна

За повідомленням преси, Черкаська облдержадміністрація разом з Державним агентством водних ресурсів розробляють проект поглиблення русла Дніпра біля Черкас для прискорення течії ріки. Такі заходи, на думку фахівців, на яких посилається ініціатори новацій, дадуть змогу ефективніше боротися із цвітінням та засміченням водної артерії.

Тим часом чомусь виникають сумніви щодо ефективності таких локальних заходів. На думку науковців, зокрема директора Інституту проблем природокористування та екології члена-кореспондента НАНУ Аркадія Шапара, існування каскаду водосховищ на Дніпрі, окрім того, що призводить до значних економічних витрат на підтримання функціонування, зумовлює негативні наслідки від їхнього впливу на прибережно-водні екосистеми. Дніпровські водосховища стали причиною підтоплення земель, деградації малих річок, абразії берегів, погіршення якості води, катастрофічного росту синьо-зелених водоростей тощо. У верхів’ях водосховищ різко знижується швидкість течії, формуються зони акумуляції, утворюються так звані внутрішні дельти. У Кременчуцькому водосховищі, приміром, уже утворилися десятки гектарів вторинних островів, які вийшли з-під затоплення.

Дедалі настійливіше лунає переконання: слід повернути екосистему Дніпра в її природний стан. Але як це зробити? Розроблені на державному та регіональному рівнях програми оздоровлення діють і нині. Вони спрямовані на поліпшення якості води, однак докорінного вирішення питання — повернення умов природного функціонування ріки — не передбачають. Тим часом уже не раз лунала «крамольна» пропозиція: ліквідувати водосховища. Але її не сприймають ні влада, ні суспільство.

Інші, не менш авторитетні спеціалісти, заявляють, що ліквідовувати водосховища не можна, бо це не тільки  завдасть величезних  збитків економіці, а й значно погіршить санітарно-епідеміологічний стан Дніпра внаслідок радіоактивного забруднення донних відкладів водосховищ (їх накопичення на гідродинамічно не стійкій масі мулу створює передумови до перерозподілу радіонуклідів униз за течією). Звільнені при цьому значні площі мілководдя з недезактивованим та неутилізованим радіоактивним мулом стануть причиною вторинного радіоактивного забруднення довкілля. Для багатьох очевидно, що шлях поліпшення екологічного стану Дніпра та його водосховищ полягає не в їх поетапному спуску, а в проведенні цілеспрямованої державної екологічної політики всебічного оздоровлення та оптимізації функціонування водосховищ.

У логіці та аргументації такої позиції також важко відмовити. Ось тільки біда, що  Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, принаймні на Черкащині, виконується далеко не в повному обсязі. Так, заходи, передбачені цією програмою на період до 2010 року, в більшості лишилися нереалізованими, адже були профінансовані лише на 19%. Як буде нині — сказати важко. Чи не залишаться на папері плани, передбачені й новою програмою, розрахованою до 2020 року?