Незабаром розпочнеться посівна кампанія, й аграрії Полтавщини вже діляться планами на весну. У департаменті агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації повідомили, що цьогоріч у краї засіву підлягає близько 1,4 мільйона гектарів. Це на торішньому рівні. З них майже 800 тисяч гектарів становитимуть ярі зернові та зернобобові культури. Непогано. Проте бобових культур можна посіяти й більше. Тому що вони сприяють підвищенню родючості наших збіднених ґрунтів і надзвичайно корисні для здоров’я.

Горох сої не гірше

Не акцентуватиму на безцінних харчових і лікувальних властивостях сої, хоч вона основна зернобобова культура у світі. Лише зазначу, що соя істотно поліпшує родючість ґрунту, насичуючи його азотом з повітря. Вона може мобілізувати майже 45 кілограмів на гектар фосфору й 60 кілограмів калію, використовуючи малодоступні важкорозчинні мінеральні сполуки не тільки з орного, а й з глибших шарів ґрунту. Завдяки цьому соя — добрий попередник для наступних культур сівозміни.

На Полтавщині соя давно вже стала монокультурою. Торік її було посіяно майже 130 тисяч гектарів (загальна площа ріллі — 1 мільйон 740 тисяч гектарів).

А ось гороху, а це теж одна з найпоширеніших бобових культур на планеті, в області останніми роками сіяли дедалі менше. Якщо 1985-го його висівали 100 тисяч гектарів, то 2000-го — лише 24 тисячі. А нині у статистичних збірниках інформації про нього зовсім нема.

Причини різкого зменшення посівних площ під горохом: зміна кліматичних умов (нестабільне зволоження ґрунту протягом вегетаційного періоду); катастрофічне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, для яких горох був однією з основних кормових культур; зменшення посівних площ озимої пшениці, для якої горох — найкращий попередник.

Радує, що під урожай 2021 року в області в усіх категоріях господарств посіяли озимі культури на площі понад 270 тисяч гектарів, що на 23,3 тисячі гектарів більше порівняно з 2020-м. Це означає, що тенденцію скорочення площ під озимими зерновими призупинено.

Що за птиця сочевиця

Вважаю, господарствам треба більше сіяти квасолі, рослинного відповідника м’яса. Ще давні греки подавали на стіл дуже смачні страви із квасолі. У літературі знаходимо дані про те, що й імператор Франції Наполеон полюбляв смакувати квасолею з овочами. У насінні квасолі містяться: білок (28—30%), кальцій, магній, залізо, цинк, які беруть участь у зміцненні кісток, підтримують здоров’я серцево-судинної системи, настрій, гостроту зору, знижують рівень інсуліну. Білок квасолі легкозасвоюваний і має у складі лізин, аргінін, метіонін, триптофан. Ці речовини корисні для здоров’я, поліпшують імунітет і загальний стан організму. Насіння містить вітамін В9, який застосовують у лікуванні анемії. Квасоля має здатність накопичувати азот у ґрунті.

Важливі продовольчі й кормові бобові культури — чина з високим вмістом білка і сочевиця, в якій білка 34%.

Насіння і страви із сочевиці багаті клітковиною, містять макроелементи — фосфор, калій, магній, сірку, натрій, кальцій. Не менш багате насіння цієї культури й на мікроелементи — бор, нікель, титан, кобальт, кремній, фтор, молібден, йод, мідь, селен, залізо, цинк, вітаміни А, РР, Е, групи В. Волокниста структура сочевиці очищає організм від радіонуклідів і токсинів.

Вона сприяє роботі органів травлення (посилюється перистальтика), перебігу обмінних процесів, серця, судин, кровотворення, зміцнює нервову систему. Регулярне вживання сочевиці поліпшує якість крові. Залізо, що міститься в насінні, стимулює вироблення гемоглобіну й підтримує оптимальний рівень червоних кров’яних тілець. Сочевиця, як і всі бобові, збагачує ґрунт азотом, це один із найкращих попередників для озимої пшениці й інших сільськогосподарських культур.

Приклад подає «Агроекологія»

Мало в господарствах вирощують кормових бобів, а це ще й цінна медоносна рослина. Середня врожайність бобів в Україні — 18 центнерів з гектара, а із сучасними технологіями — 25—30 центнерів. Зате з гектара кормових бобів можна зібрати до 600 центнерів поживної зеленої маси.

Це далеко не повний перелік властивостей і цінностей бобових культур. У світі попит на їхнє насіння постійно зростає. У середньому у світі щороку такого насіння виробляють майже 50 мільйонів тонн, із цієї кількості 20 мільйонів тонн становить насіння квасолі й гороху. Великі площі фермери в інших країнах відводять і під нут та сочевицю. Повторюся: в Україні й на Полтавщині ці культури поки що не поширені. Тільки в ПП «Агроекологія» Шишацького району в достатній кількості вирощують озимий горох, нут, чину, напрацьовано технологію, частину одержаного органічного насіння відправляють на експорт.

А так хочеться й на полях інших господарств бачити не лише кукурудзу, соняшник та сою, а й вищезазначені культури. У селекційному центрі нашого університету створили шість сортів безлисточкових форм гороху з високим вмістом білка, посухостійких, і таких, що не осипаються, придатних для збирання прямим комбайнуванням. Якщо фермери, більші виробники аграрної продукції зацікавляться, наші науковці запропонують їм широкий спектр сортів і видів.

Микола ОПАРА,
кандидат сільськогосподарських наук,
професор Полтавського державного аграрного університету,
для «Урядового кур’єра»