Рейдерство в аграрному секторі перетворилося на лихо національного масштабу. Не можна сказати, що державна влада спостерігає за цим склавши руки. Рішенням Кабінету Міністрів у регіонах створено антирейдерські штаби, які складаються з представників ОДА, територіальних підрозділів Мін’юсту, МВС, Ген­прокуратури, Держгеокадастру та галузевих асоціацій. Координувати їхню діяльність має урядова робоча група.

Більше порядку — менше порушень

Про перші підсумки роботи цих штабів розповідала недавно призначений заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації Олена Сукманова. За її словами,  вже створено мобільні робочі групи, які їздять регіонами і консультують людей. Такі робочі групи опрацювали майже 2000 звернень громадян, здійснили 300 виїздів у села.

Головний висновок перших днів роботи цих груп: що більше порядку в земельних відносинах, то менше рейдерства. Заступник міністра зауважує: багато питань щодо юридичного оформлення прав власності. Власники паїв не реєструють договорів оренди, щоб не сплачувати податків, укладають по кілька договорів на одну ділянку. Так створюється  майбутня конфліктна ситуація для орендарів.

Але інколи й самі орендодавці можуть потрапити в халепу із власної вини. Наприклад, укладають договір оренди за пониженою ставкою, щоб платити менше податку, а з орендарем домовляються, що насправді орендна плата буде більшою. А коли орендар переуступає право оренди іншому — той виплачуватиме стільки, скільки написано у договорі, і нічого не доведете.

Рейдерством цілеспрямовано промишляють цілі компанії, а конфліктні ситуації для наїзду часто влаштовують самі. Скажімо, практикують «шахматки»: якось, пропонуючи більшу платню чи обманом, добувають в оренду маленькі клаптики посеред полів, які обробляють аграрні підприємства, і на цій підставі намагаються збирати урожай зі всього поля.  Тут орендодавцям — власникам паїв можна порадити частіше користуватися головою: якщо в аграрія, з яким ти мав договір, украли врожай, а той, з ким ти уклав новий договір, — шахрай, то хто тобі заплатить орендну плату?     

До речі, аграрії часто нарікають, що можливість таких махінацій закладено в нормативних документах: райдержадміністрації мають змогу здавати в оренду відумерлу спадщину. Це може масово призвести до ситуацій, коли на масиві, який обробляє одне господарство, певні ділянки буде віддано іншому господарству.  Від себе додамо: у земельному законодавстві багатьох країн діє механізм переважного права на оренду для чинного орендаря, іншому можна віддати в оренду тоді, якщо цей письмово відмовиться. Не завадив би такий механізм і в нас.

Біда  від реєстрації

Про порушення під час реєстрації майнових прав на землю сказано вже стільки, що чесного реєстратора треба виставити в музеї як небачене диво. Найбільш прикро, коли порушення провокують ті, хто мав би їм запобігати.

Ось на що нарікають найчастіше: багато хто має договори, зареєстровані до 1 січня 2013 року. Державні реєстратори, реєструючи нині нові договори оренди, повинні зробити запит до Держгеокадастру, чи нема в них на цю ділянку договорів, укладених раніше. І лише отримавши негативну відповідь, держреєстратор має реєструвати новий договір. Але часто реєстратори нехтують цим обов’язком, хто через лінощі, а хто й свідомо, адже наявність двох договорів на одну ділянку — зручний привід для рейдерства. Тому слушною видається пропозиція, що лунала з багатьох вуст: централізовано в усій Україні перенести дані Держкомзему в Держгеокадастр і так припинити всякі можливості для плутанини і зловживань.

Реєстрація прав власності через нотаріуса вважається надійнішою (мабуть, тому що платна), але й тут нема гарантії стовідсоткової чесності. Неприємна історія сталася з фермерським господарством «Олександро-Володимирівське» у Дніпропетровській області. На основі підробленого тексту судового рішення приватний нотаріус вчинив дії, які призвели до повного зникнення підприємства з реєстру майнових прав. Після цього зловмисники спробували привласнити склади і зерносховища підприємства.

Або випадок із товариством «Нива-2010» із села Бережівка у Кіровоградській області. Олена Сукманова назвала це ганебним. Ганьба найперше державним органам — вони не змогли захистити інтереси сільгоспвиробника, і селяни на його підтримку мусили взяти в руки зброю. Лише після цього на ситуацію звернули увагу в Мін’юсті.

І ще одне: за злочинні дії реєстраторів їм теоретично загрожує до 12 років позбавлення волі, але жодного з них досі не покарали. Як зауважує Олена Сукманова, такий приклад має бути принаймні наукою іншим нечистим на руку. Поки що й антирейдерські штаби, й антирейдерська комісія самого Мін’юсту даремно чекають хоч на якусь реакцію правоохоронних органів, які їм не підпорядковані.

Боротися  зі злочинністю чи її очолити?

На жаль, неузгодженості в нормативних документах і навіть шахраюваті реєстратори — не найголовніше, що заважає подолати масове рейдерство. Наприклад неймовірна за нахабністю та цинізмом ситуація і в без того сумнозвісному селищі міського типу Врадіївка на Миколаївщині. Олена Сукманова емоційно заявила: не думала, що в незалежній Україні таке можливо!

Там такий собі Юрій  Ханагян, керівник ПП  «КАРО», систематично і зухвало самовільно захоплює і незаконно використовує землю не лише власників паїв, а навіть комунальної й державної власності. Це захоплення він здійснює зокрема шляхом підроблення договорів про оренду земельних ділянок — з ним укладають такі договори навіть ті, хто давно помер. Натомість ніхто більше в районі користуватися земельними ділянками не може — Юрій Карапетович не дозволяє! Залякує, підсилає озброєних бандитів.

І якого ж покарання він зазнав за свої дії? Та жодного! Карають поки що лише тих, хто наважився повстати проти нього на боці ошуканих людей. Депутат районної ради учасник АТО Валерій Салтановський сидить уже півроку за те, що наважився оборонятися, коли озброєний Ханагян на нього напав. Отой Салтановський — не самовисуванець, його обрали від парламентської політичної партії з вельми активним лідером. І хіба це його захистило?

То як після цього можна сподіватися на правосуддя? Учасники Антирейдерського форуму, що недавно відбувся у Броварах на Київщині з ініціативи Всеукраїнської аграрної ради, одностайно констатували: в багатьох регіонах діють злочинні схеми, в яких переплелися інтереси рейдерських структур і місцевої влади (подекуди з прямим виходом на Київ), а місцеві суди з поліцією дбають про те, щоб цим інтересам не зашкодили якісь там хлібороби.

Захисти себе сам

За таких умов усі зусилля центральної влади навіть за найпалкішого бажання навести лад приречені на постійне буксування. Як висловився голова громадської спілки «Всеукраїнська аграрна рада» Андрій Дикун, нагорі ще є з ким говорити про наболіле, внизу вже нікого не залишилося. А щодо введення до складу антирейдерських штабів представників громадських організацій, то учасники Антирейдерського форуму скаржилися, що це питання віддано на відкуп керівникам областей, а ті вже на власний розсуд вирішують, які організації їм подобаються, а які ні. Найбільше подобаються, напевно, ті, що не заважають.

Тож чи варто дивуватися, що аграрії дедалі більше схиляються до створення власних загонів самооборони! МВС таку ініціативу не схвалює, заявляє, що поліція завжди на боці селян, але ідея набуває популярності. Про такий намір заявили й учасники Антирейдерського форуму, навіть назву майбутньому підрозділу придумали — «Гайдамаки». Щоправда, не можемо погодитися з головним організаційним принципом цієї структури — вона має формуватися за ознакою членства у ВАР. Думається, це все-таки варто робити за територіальним принципом незалежно від належності до якоїсь організації. Бо є вже одна спільнота, до якої належать усі потенційні жертви рейдерства: хлібороби.  Хіба цього недостатньо? 

Володимир КОЛЮБАКІН
для «Урядового кур’єра»