Перемога миколаївського спортсмена Олександра Абраменка на XXIII Олімпійських іграх у Пхьончхані, можливо, й стала для українців приємною несподіванкою. А для нього самого «золото» — не сюрприз. До нагороди Олександр ішов роками, долаючи труднощі, зазнаючи травм, змагаючись із сильними спортсменами. Наполегливість, працездатність і прагнення найвищого результату перемогли. Він заслужив найвищу олімпійську сходинку. Однак ейфорія минає. Залишаються запитання. Що далі? Чи виживе школа миколаївського фристайлу? Чи відновлять базу для тренувань?
Фристайл у Миколаєві зародився років 30 тому. Екзотичний для півдня країни вид спорту завдяки ентузіастам став чи не найпопулярнішим серед молоді. Зоряний час цього дивовижно видовищного виду спорту настав у другій половині 1980-х завдяки тренерові Віталію Шведову. Він зібрав команду батутистів та акробатів і запропонував їм перекваліфікуватися на повітряних лижників. Розповідають, що саме Шведову належить ідея тренувати фрийсталістів не на зимових базах, а використати можливість південного міста і готувати спортсменів на трампліні, що виходить у річку. Свою ідею він успішно реалізував.
Не завдяки, а всупереч
У 1988-му на території водноспортивного комплексу «Спартак» з’явився перший і єдиний тоді трамплін, побудований на заводі імені 61 комунара, заввишки з дев’ятиповерховий будинок. Відтоді він став візитівкою Миколаєва і базою для підготовки спортсменів. На Олімпійських іграх-1998 у Нагано миколаївська спортсменка Алла Цупер блискуче виступила у відбірному турнірі, та олімпійської медалі не отримала. Кажуть, що саме це стало причиною конфлікту між Шведовим і керівництвом української збірної. Тренер із спортсменкою поїхав шукати смачнішого хліба.
Та миколаївський фристайл існував завдяки трампліну, професійним тренерам, успішній школі. І вже в 2011 році миколаївська фристайлістка Ольга Волкова здобула на чемпіонаті світу в США бронзову медаль. На той час це був найкращий результат українських лижних акробатів за всю історію незалежної країни. Після тріумфу настало розчарування. Тоді Ольга Волкова ділилася в інтерв’ю «Урядовому кур’єру»: «Нам обіцяли: досягнете результату, і у вас буде все — гроші, обладнання, амуніція, тренувальні збори на вищому рівні. Але перша в історії України «бронза» світової першості нічого не змінила. Навіть про окрему квартиру доводиться лише мріяти».
Звісно, тішить, що ситуація з олімпійцем Олександром Абраменком не повторюється. Миколаївська міська рада надає 855 тисяч гривень на придбання однокімнатної квартири. Гроші взяли з міських програм розвитку футболу та баскетболу. Також Сашко отримує 125 тисяч доларів премії за перемогу в Олімпіаді. А Президент України Петро Порошенко нагородив головного українського героя Ігор-2018 та головного тренера збірної команди України з фристайлу Енвера Аблаєва орденами «За заслуги» ІІІ ступеня.
Є мрія — є надія
А що ж трамплін? Нині він більше нагадує про славне минуле, поступово стає пам’ятником фристайлу. Він не придатний для тренувань. Про проблеми фристайлу і трампліна «УК» писав у матеріалі «У Миколаєві є потенціал для розвитку зимового виду спорту» (20 серпня 2011 року). Тоді Ольга Волкова, Олександр Абраменко та їхній тренер Юрій Кобельник просто волали, аби привернути увагу до болісного питання. А Олександр гірко зазначив: «Прагну виконувати найскладніші стрибки. Але влітку ми замість тренувань сидимо вдома. Тоді як наші головні конкуренти наполегливо готуються». Майже 10 років трамплін простояв без роботи.
Не почула влада заклику спортсменів. На той час ремонт трампліна обійшовся б у 2—3 мільйони гривень, та їх не знайшлося. Тепер, за оцінками фахівців, ремонт коштуватиме майже 10 мільйонів. Та є інша проблема: вода у річці Південний Буг, куди стрибатимуть спортсмени, дуже низької якості. Вона замулена, там постійно виявляють якісь віруси. Є ідея збудувати для спортсменів трамплін у басейні.
Чиновники стверджують, що відновити трамплін допоможуть місцеві бізнесмени й народні депутати України. Фахівці кажуть: якщо якісно все зробити, то об’єкт зможе згодом себе окупити, як і на закордонних базах. Адже там тренуються і професійні спортсмени, і любителі, й туристи, які платять за розвагу.
До Олімпіади Олександр Абраменко готувався на базах Західної України та за кордоном. Проте залишився патріотом області, каже, що завжди відчував підтримку Миколаївщини.
«Наша область завжди допомагала чим могла, — зазначив він. — Стипендію отримую в Миколаєві, нам допомагали, коли була необхідність придбати лижі, організовувати збори».
На думку олімпійського чемпіона, для відновлення спортивної бази з фристайлу в Миколаєві необхідно об’єднати зусилля міста і держави: «Самій області такий проект не під силу. Має бути і державна підтримка. Дуже сподіваюся, що спільними зусиллями, зокрема й завдяки моїй перемозі, ми відновимо фристайл у Миколаєві, щоб наша молодь могла гідно представляти Україну на всіх міжнародних змаганнях».
Віриться, що мрія олімпійця здійсниться. А країна виховає нових чемпіонів, збереже олімпійський досвід, кращі спортивні школи, унікальні комплекси.
Від редакції. Днями міністр молоді та спорту Ігор Жданов побував у Миколаєві, де ознайомився зі станом спортивної інфраструктури й оглянув трамплін. Як запевнив міністра голова Миколаївської облдержадміністрації Олексій Савченко, місцева влада готова вирішувати питання його реконструкції. Вона розглядає можливість будівництва нового трампліна в іншому місці. Ігор Жданов наголосив, що держава створить умови для розвитку фристайлу в Буковелі, де планують будівництво сучасного спорткомплексу для зимових видів спорту. Відповідні кошти обсягом 50 мільйонів гривень передбачено у бюджеті Мінмолодьспорту як субвенцію на 2018 рік.
Отже, хоч би як склалася доля миколаївського трампліна, українському фристайлу бути!