ТЕХНОЛОГІЇ
Держава й суспільство мають організувати освіту населення, особливо молоді, щодо проблем сприйняття медіаматеріалів
Віталій ЮРКІВ
для «Урядового кур’єра»
Система освіти в Україні є визначальною галуззю соціально-економічної та духовної сфери, яка стосується кожного українського громадянина, кожної української сім’ї. Про це свідчить і престижність вищої освіти, і кількість вищих навчальних закладів, що значно зросла за роки незалежності.
Проте забезпечити випереджальний характер вищої освіти, продукт якої відповідав би вимогам часу, можливо лише завдяки інноваційним процесам, постійному оновленню змісту освіти і змісту навчання на рівні європейських і світових вимог. Тут особливої уваги потребує гуманітарна освіта, в якій спостерігаються ознаки девальвації історії, суспільствознавства, політології, філософії, філології тощо, і в цьому контексті не останнє місце займає медіаосвіта.
Не читайте пресу перед обідом
Ні фізико-математичні, ні природничі науки, які начебто відсторонені від політичних уподобань, не можуть удосконалюватися і розвиватися без належної гуманітарної та психолого-педагогічної підтримки. На жаль, прогалини в гуманітарній освіті відчуватимуться в суспільстві протягом ще кількох десятиріч. Саме вони можуть нанести негативи на професії як матеріальної сфери виробництва, так і нематеріальної.
Актуальність проблеми медіаосвіти особливо загострилася в останнє десятиріччя. Щоденні та щотижневі телесеріали, розважальні шоу, «мильні опери», жовта преса та інший продукт, немов з налаштованої конвеєрної лінії, подають споживачеві аудіо- і друковану інформацію як сучасне оригінальне мистецтво, яке, на жаль, зачаровує багатомільйонного українського телеглядача і читача. Насправді ж у багатьох випадках такий аудіовізуальний продукт не має нічого спільного ні з мистецтвом, ні з культурою, ні з наукою, ні з вихованням, ні з формуванням національної самосвідомості загалом. Людина, яка не має відповідної медіаосвіти, сприймає аудіовізуальну інформацію без належного аналізу.
Іншими словами, йдеться про необхідність створення таких умов, щоб кожний громадянин володів механізмом критичного осмислення і корегування інформації, уміннями інтерпретувати, аналізувати та оцінювати медіа тексти, розуміти їхню суть, адресну спрямованість, мету, викривати приховане значення та шкідливий вплив окремої медіаінформації, протиставити цьому впливу зразки високих національних культурних цінностей.
В Україні проблеми медіаосвіти та медіапедагогіки вже стали об'єктом уваги науковців. Фото з сайту geo.ru
Світовий досвід навчання і наша реальність
Порушені питання свідчать про те, що держава й суспільство мають організувати просвіту населення, особливо молоді, щодо проблем сприйняття медіаматеріалів. Звичайно, починати цю роботу слід у школах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах. До речі, в багатьох країнах, зокрема в США, Англії, Франції Австралії, Канаді та ін., починаючи з 60-х років XX ст. в закладах освіти впроваджено навчальні предмети і навчальні дисципліни, спрямовані на формування основ медіаосвіти, медіаграмотності, медіакультури. Така робота триває і в навчальних закладах Російської Федерації. Тобто йдеться про створення єдиного механізму формування громадської думки щодо конкретних категорій — сутності явищ, дійсності, понять, ідей тощо.
В Україні проблеми медіаосвіти, медіапедагогіки ще не стали об’єктом уваги науковців. Лише нещодавно було зроблено певний прорив у цьому контексті: постановою президії Національної академії педагогічних наук України було схвалено Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні.
На сьогодні Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України спільно з Академією української преси розробили програму з медіаосвіти (медіаграмотності), що є практичним кроком з реалізації певного етапу вищезазначеної концепції.
Вивчення навчальної дисципліни «Медіаосвіта (медіаграмотність)» як складової педагогіки вищої школи забезпечить не лише формування компетентностей з теорії медіа освіти, а й головне — формування компетенцій професійно використовувати відповідний медіапродукт у педагогічній і науково-педагогічній діяльності.
Навчальна дисципліна «Медіаосвіта (медіаграмотність)» у майбутньому має стати компонентом загальної освіти, невід’ємною частиною навчальних програм освітньої діяльності загальноосвітніх і вищих навчальних закладів.
Зрозуміло, тут перші кроки будуть пов’язані з певними труднощами, що цілком природно. Йдеться про кадрове, навчально-методичне забезпечення навчального процесу, про матеріально-технічну базу, перегляд навчальних планів і програм, нормативно-правових документів тощо. Але ж уникнути цих труднощів, окремо долаючи їх, неможливо.
А коли так, то медіаосвіта, медіаграмотність, медіапедагогіка мають стати органічною складовою педагогіки дошкільної, початкової, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти.
ДОВІДКА «УК»
Медіаграмотність полягає в сукупності мотивів, знань, умінь і можливостей, що сприяють добиранню, використанню, критичному аналізу, оцінюванню, створюванню та передаванню медіатекстів різних форм, жанрів, а також аналізові складних процесів функціонування медіа в суспільстві.
Медіакомпетенція — відповідальна реалізація соціального спілкування в суспільній практиці, тобто здатність розуміти, аналізувати і оцінювати зміст та критично оцінювати власну медіаактивність.
Медіаосвіта — навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа; специфічна автономна галузь знань у педагогічній теорії та практиці.
ЩО БУЛО ЗРОБЛЕНО
Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України спільно з Академією української преси та Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України за розробленою ними навчальною програмою «Медіаосвіта (медіаграмотність)», провели 54-годинні тренінг-семінари для викладачів обласних закладів післядипломної педагогічної освіти, вищих педагогічних навчальних закладів та вчителів-координаторів загальноосвітніх шкіл регіонів.
Тільки в серпні було проведено дві Літні школи, в яких пройшли перепідготовку вчителі загальноосвітніх шкіл та викладачі вищих педагогічних навчальних закладів та інститутів післядипломної педагогічної освіти. Також відбувся Перший форум викладачів вищої школи за участі випускників шкіл з медіаосвіти (літньої 2011 р. та зимової 2012 р.).
Викладачами школи були медіа-експерти Академії української преси, Інтерньюз-Нетворк, Інтерньюз-Україна, викладачі Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, науковці інститутів Національної академії наук України і Національної академії педагогічних наук України та ін.
КОМЕНТАРІ
нформаційні технології і міжособистісне спілкування
Валерій ІВАНОВ,
завідувач кафедри реклами та зв’язків з громадськістю
Інституту
журналістики Київського національного університету ім.
Тараса Шевченка,
професор, доктор філологічних наук, президент Академії
української преси:
—Людство постійно розвивається. І темп змін невпинно пришвидшується. І для людини, і для країни стає дедалі важливіше вміти реагувати на ці зміни, щоб не залишитися осторонь прогресу. Один із дослідників вдало відзначив, що середньовічний англійський селянин зустрічав протягом життя менше людей, аніж сучасна людина за один день. Але це стосується міжособистісного спілкування. Коли йдеться про масове, то тут зміни ще разючіші. Спостерігаємо появу нових медіа, які використовують технології, що ще учора здавалися казковими.
Нашу добу не даремно називають інформаційною. І річ тут не тільки в тому, що значна частка національного багатства сучасних країн — у сфері інформаційних технологій. Сучасна людина для успішної життєдіяльності не може стояти осторонь інформаційних потоків. Але головна складність на сьогодні не в тому, щоб отримати певну інформацію, а в тому, щоб визначитися, яка інформація потрібна. Величезний надлишок інформаційної пропозиції призводить до того, що сучасна людина ризикує «потонути» в інформаційному морі. До цього додається загроза повірити брехливій інформації. На жаль, багато сучасних медіа не перевіряють достовірність даних, які оприлюднюють, нормою стало використання численних маніпулятивних технологій, спрямованих або на безпідставне формування позитивного іміджу замовників, або на «очорнення» їхніх конкурентів.
Особливе значення має грамотна робота з інформацією, коли йдеться про дітей та підлітків. У них нема життєвого досвіду, вони ще схильні до сліпого наслідування привабливих образів. Велика проблема пов’язана з віртуальними інтерактивними іграми. В усьому світі звертають увагу на те, що діти нерідко ототожнюють себе з образами (аватарами) в цих іграх, замінюючи реальні успіхи і боротьбу за гідне місце в своїй соціальній групі на примарні титули та здобутки.
Але, звичайно, це зовсім не означає, що треба замикатися в якусь раковину та ізолюватися від інформаційних потоків. Нині таке неможливо. Треба вміти працювати з інформацією. Саме на це спрямовані уроки з медіаграмотності, які вже кілька десятиліть тому стали частиною шкільної програми у США, Великий Британії, Німеччині, Австралії, країнах Північної Європи. Нарешті до цього руху приєднується й Україна. Ми маємо готувати дітей до успішного опанування світу. А нині найважливіша складова цього опанування — це вміння грамотно працювати з інформацією.
Освітня палітра навчального процесу
Казимир ЛЕВКІВСЬКИЙ,
заступник директора Інституту
інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства
освіти і науки, молоді
та спорту України, кандидат історичних наук, професор:
—Широке впровадження інтерактивних систем комунікації, навчальних програм з мультимедійних технологій, аудіовізуальної інформації спричинило трансформаційні процеси у вихованні, сфері культури, зміну матриць громадської свідомості та сприйняття навколишнього світу.
Міжнародними документами, а саме Грюнвальдською декларацією «Освіта для медіа та цифрового століття», Севільською конференцією «Медіаосвіта молоді», резолюцією Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій визначено, що медіаграмотність має бути базовим елементом політики у сфері споживання аудіовізуальної інформації, основою обізнаності громадян у питаннях прав людини, необхідною умовою для їхньої участі у демократичному житті суспільства.
Зазначене повною мірою стосується передовсім учнівської та студентської молоді. Саме тому в галузі освіти слід вибудувати освітню палітру так, щоб навчити і тих, хто навчається, і тих, хто навчає, критично сприймати різні види медіаінформації, формувати вміння визначати джерела медіатекстів, їхню політичну, ідеологічну, культурну та соціальну спрямованість.