Підкажіть, будь ласка. У театрі встановлено простій. Нарахування заробітної плати за частину березня і весь квітень розраховано за середнім заробітком. Нараховано навіть премію за перший квартал. Тепер за травень нараховують зарплату за тарифом (навіть без надбавок за звання і вислугу років). Чи правомірними були нарахування за березень, квітень і буде нарахування за травень?
Марина Олександрівна
(1).jpg)
Законодавство України про театри і театральну справу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про театри і театральну справу» від 31.05.2005 за № 2605-IV (із змінами та доповненнями) (далі закон №2605) та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.
Ст. 1 закону №2605 зазначає, що театр — заклад культури (підприємство, установа чи організація) або колектив, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та публічний показ творів театрального мистецтва.
Згідно зі ст. 13 закону №2605, оплата праці артистичного та художнього персоналу театру здійснюється відповідно до Положення про умови оплати праці працівників театру, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузях культури та мистецтв. Державний та комунальний театри здійснюють діяльність відповідно до колективного договору, Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку, Типового положення про преміювання працівників театру, Положення про порядок тарифікації артистичного та художнього персоналу театру, інших нормативно-правових актів, які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у галузях культури та мистецтв, а також трудових договорів між суб’єктами театральної діяльності.
Для оплати простою важливе значення має, з чиєї вини він виник. Якщо установа, заклад призупинили роботу, то це простій.
Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівників можуть перевести за їхньою згодою з урахуванням спеціальності й кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Ч. 1 ст. 113 КЗпП встановлено порядок оплати простою. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III (із змінами та доповненнями) карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Рішення про введення карантину було прийнято постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі постанова КМУ №211).
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року та постанови КМУ №211, з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Постановою КМУ «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04.05.2020 №343 було внесено зміни до постанови КМУ №211 та продовжено термін карантину до 22.05.2020.
Отже, якщо співробітники закладу, які не можуть виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором, в тому числі і дистанційно (надомно), то логічно для адміністрації оголошення простою у зв’язку з оголошенням КМУ карантину.
Під час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), без додаткової ставки. Чинним законодавством не передбачено проведення будь-яких доплат до названих вище гарантій працівникам за час простою. Отже, до розрахунку необхідно брати чисту тарифну ставку (оклад) без урахування доплат і надбавок. Для оплати періоду простою застосовується тарифна ставка (оклад), встановлена працівникові на дату прийняття рішення про оплату простою.
Якщо керівник установи запроваджує простій, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток(ч.3 ст. 113 КЗпП).
Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100 (із змінами та доповненнями, далі порядок №100) поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.
Перелік виплат, які включаються у розрахунок середньої заробітної плати, наведено п. 3 порядку №100.
Слід врахувати, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без вилучення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абз. 3 п. 3 порядку №100).
П. 4 порядку №100 чітко зазначено, що не враховується під час обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством. Під час обчислення середньої заробітної плати за останні два місяці також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. В інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Колективним договором може бути встановлено вищу оплату простою, ніж це передбачено ст. 113 КЗпП України. Тоді простій необхідно оплачувати у тому розмірі, який зафіксовано в колективному договорі.
Щодо нарахування премій, то відповідно до п. 4 постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 №1298 (із змінами та доповненнями, далі постанова №1298), надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, зокрема затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їхнього особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників керівник установи повинен затвердити у Положенні про преміювання, яке погоджується з профспілковим комітетом. Отже, щоб нараховувати та виплачувати премію працівникам, керівник установи самостійно приймає рішення, керуючись Положенням про преміювання, яке існує в даній установі, закладі, організації, враховуючи специфіку організації.
Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих бюджетних галузей, встановлення їм надбавок і доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.
Я член садового товариства в Київській області, створеного у 1990 році, яке має 19 га земель загального користування, що на правах часткової сумісної власності належали членам товариства, їх приблизно 600 із приватизованими індивідуальними ділянками. Голова правління у 2016 році змінив статут і зареєстрував нас як громадське об’єднання «Садове товариство».
Запитання: 1. Чи правомірні дії держреєстратора реєструвати юрособу з несумісними правами? А саме: закон про ГО забороняє право на приватну власність, законодавство про СТ — дозволяє. Чи можна на підставі постанови Кабінету Міністрів від 24.12.2019 №1150 скасувати через Мін’юст перереєстрацію нашого садового товариства в громадське об’єднання «Садове товариство»?
2.Чи є підстави притягнути голову правління СТ до кримінальної відповідальності за рейдерство за позбавлення членів СТ права розпоряджатися землями загального користування?
О. Н. Закушняк
1) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва листом від 11.10.2004 №6978 надавав роз’яснення щодо реєстрації зокрема садових товариств у такій організаційно-правовій формі, як обслуговуючі кооперативи. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 30 грудня 2009 року №1079-0-2-09-19, садові (або садівницькі) товариства можуть функціонувати в такій організаційно-правовій формі, як обслуговуючі кооперативи.
Ч. 5 ст. 2 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 №1087-IV (із змінами та доповненнями, далі закон №1087) зазначає, що обслуговуючий кооператив — кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їхньої господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20% загального обороту кооперативу. Згідно з ч. 5 ст. 7 закону №1087,чисельність членів садового товариства не може бути меншою ніж три особи. Згідно з нормами ч. 2 ст. 6 закону №1087, за напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Проте листом від 21.10.2009 №12819 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва надав роз’яснення, що садівницькі товариства можуть створюватися й діяти і як кооперативи, і як об’єднання громадян і, таким чином, відомості про садівницьке товариство можуть внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців як про громадську організацію.
У листі Міністерства юстиції України від 01.02.2008 №23-34-1506 зазначено: якщо садівницьке товариство утворюється як кооператив, слід керуватися нормами Цивільного кодексу України, відповідними законодавчими актами, що регулюють відносини у сфері кооперації, і Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», а якщо як об’єднання громадян — нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про об’єднання громадян». Закон України «Про об’єднання громадян» втратив чинність у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про громадські об’єднання» з 01.01.2013, у зв’язку з чим на сьогодні для реєстрації садового товариства можна застосовувати таку організаційно-правову форму, як громадське об’єднання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об’єднання — це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадська організація — це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Відповідно до закону №1087, мета кооперації — задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їхніх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їхньої самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об’єднання зі статусом юридичної особи — непідприємницьке товариство, основна мета якого — не одержання прибутку.
Отже, незважаючи на зовнішню схожість цілей і завдань кооперативу з громадською організацією, в кооперативі є витрати і доходи, тобто мета у вигляді отримання прибутку, тоді як у громадському об’єднанні передбачено, що немає майнового інтересу.
Слід врахувати лист Міністерства юстиції України від 19.12.2017 №13395/8.4/32-17 «Щодо питань, пов’язаних з перереєстрацією статутів садівницьких товариств та садівницьких кооперативів», згідно з яким садові товариства як юридичні особи самостійно приймають рішення, в якому правовому полі здійснювати діяльність, яку організаційно-правову форму господарювання обрати, а також самостійно визначають мету своєї діяльності. При цьому держава не втручається в господарську діяльність суб’єктів господарювання.
З огляду на вищевикладене садове товариство самостійно обирає організаційно-правову форму, від якої залежатиме порядок здійснення його діяльності. Відповідно до ст. 35 Земельного кодексу України, приватизація земельної ділянки громадянином — членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
2) Відповідно до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12 2019 №1150) (із змінами та доповненнями, далі порядок, визначено процедуру здійснення Мін’юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін’юсту (далі скарги у сфері державної реєстрації).
Згідно з п. 17 порядку, рішення, дії або бездіяльність Мін’юсту можна оскаржити в суді.
3) Земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядають господарські суди, а всі інші — в порядку цивільного судочинства, крім спорів зокрема щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень під час реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративних судів.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua