Економічна криза добряче вдарила по будівельній галузі в Україні: кількість замовлень і обсяги робіт значно впали. Але, на щастя, не все так погано. І є приклади. Один з них — реалізація масштабних інвестиційних проектів у Миколаївському морському порту.

Нині порт — грандіозний будмайданчик, де реалізують відразу кілька масштабних інвестпроектів. Тільки за 7 років у розвиток порту вкладено 450 мільйонів доларів інвестицій. Тут зводять перевантажувальні комплекси, до чого залучено десятки миколаївських підприємств. У порту реалізують найбільші в Україні інвестпроекти компаній зі США і Китаю, працює індійський капітал. Навіть з усіма нашими проблемами, чиновницьким всевладдям й корупцією інвестори мають мужність заходити в нашу країну.

Капітали з усього світу готові йти до нас, якщо ми створимо привабливі та комфортні умови. У цьому переконалися журналісти під час прес-туру, організованого Почесним президентом Миколаївського морського порту (ММП) Василем Капациною.

У виграші всі

Нині компанія Bunge — один із провідних зернотрейдерів планети на території порту створює кластер, який поєднує виробничі та перевантажувальні потужності. Першим етапом стала реалізація проекту з будівництва перевантажувального зернового термінала з високим рівнем механізації та автоматизації. Зводили його в 2009—2010 роках. Він розрахований на зберігання 120 тисяч тонн зернових і олійних культур. У 2014—2015 маркетинговому році термінал перевалив 3,12 мільйона тонн продукції, перевищивши свою потужність 3 мільйони тонн. У цьому маркетинговому році ще амбітніше завдання — 4 мільйони тонн.

Другий етап — спорудження по сусідству з терміналом заводу з виробництва олій із соняшнику та сої. З потужністю 2,4 тисячі тонн сировини щодоби він стане найбільшим в Україні й функціонуватиме 11 місяців на рік, даючи на виході олію, шрот і соняшникове лушпиння — побічний продукт переробки. Частину його використають для виробництва технологічної пари, решту брикетуватимуть і продаватимуть. Шрот, як і олія, піде на експорт.

«Нині Миколаївський порт повертається до статусу найбільшої хлібної гавані країни. Нашій команді вдалося переконати інвесторів, що працювати з нами вигідно і перспективно».

Василь КАПАЦИНА,
Почесний президент Миколаївського морського порту

Завод будують на базі новітніх технологій з використанням високопродуктивного імпортного устаткування. Металоконструкції та будівельно-монтажні роботи виконують вітчизняні підприємства, здебільшого миколаївські.

Комплекс унікальний. За допомогою підпірних стін, для яких використовували 16-метрові палі, на крутих схилах створено тераси. Загалом для заводу потужністю 2 тисячі тонн на добу необхідна ділянка 1 га. Тут при більшій продуктивності все помістилося на вдвічі меншій території: саме виробництво, склад наливних вантажів на 15 тисяч кубометрів, склад підлогового зберігання на 45 тисяч тонн, система транспортних естакад із трубопроводами і конвеєрами. Завод розташований поряд із причалом, тоді як інші подібні підприємства далеко від берегової лінії.

Особливо досконала система екологічної й пожежної безпеки. Кожен каскад обладнаний дренажною системою, що відводить грунтові води і перешкоджає потраплянню в них сторонніх фракцій. А система очищення стічних вод така, що в каналізацію йде майже чиста вода.

Раніше, під час будівництва зернового термінала, тут демонтували старий напівзруйнований зливовий колектор і побудували новий — дві гілки діаметром по два метри. За гроші інвесторів вдалося розв’язати застарілу екологічну проблему.

Автори проекту гарантують, що завод не турбуватиме жителів міста викидами в атмосферу, оскільки тут дотримано жорстких екологічних стандартів, застосовують досконалі й безпечні технології.

На майданчику працюють 300 будівельників. Ще сотні людей за межами будівництва забезпечують виробництво, транспортування металоконструкцій і різних матеріалів. На об’єкті впроваджено високі стандарти безпеки та охорони праці, контролюють це іноземні інженери.

У будівництво зернового термінала Bunge вже вклала майже 100 мільйонів доларів. Нинішнє будівництво обійдеться їй ще в 170 мільйонів. А Миколаїв отримає 180 постійних робочих місць.

Раніше не без допомоги команди Василя Капацини в різні роки в порту побудовано величезний склад-холодильник для морепродуктів із залученням норвезьких інвестицій і термінал транснаціональної компанії Arcelor Mittal. Нині вантажопотоки її в порту обслуговує стивідорна компанія «Нікметтермінал». Інвестор встановив п’ять кранів і побудував високомеханізований склад під так звану блакитну арматуру — леговану арматуру, яку транспортують у спеціальній упаковці й її не можна зберігати просто неба.

— Склад побудовано на принципах державно-приватного партнерства, він належить державі, — пояснює Василь Капацина. — У разі приватизації в інвестора є право викупити цей об’єкт за експертною оцінкою Фонду держмайна. Так, інвестор — не альтруїст. Він будує, щоб забезпечити свою експортну діяльність. Але у виграші й держава, яка отримує розвинену інфраструктуру, податки і робочі місця.

А ось чергова грандіозна будова. Веде її транснаціональна компанія з китайським капіталом Noble agri. Будівництвом тут, як і на будмайданчику Bunge, займається компанія «Укрбуд». На зведенні комплексу, розрахованого на зберігання 140 тисяч тонн зернових із річним обсягом перевалки 3 мільйони тонн, працює майже 300 осіб. Згідно із проектом, перевалка на судно становитиме до 23 тисяч тонн на добу. Вантажі доставлятимуть залізничним і автотранспортом. Під кожен силос вбито 152 палі завдовжки 18—22 метри. Нагорі — транспортна естакада заввишки 45 метрів і пересипні вежі. Максимальна висота конструкцій — 62 метри.

Майданчик тут теж дуже компактний — 2 га, хоч під такий проект зазвичай потрібно вдвічі більше. Термін реалізації проекту від розроблення документації до введення в експлуатацію — 14 місяців. Це небагато для такого величезного матеріаломісткого і технологічно складного об’єкта.

Контракт на будівництво підписали з Noble agri торік у серпні, в самий розпал боїв на Донбасі. Інвестора напруга всередині країни не злякала: китайці — прагматичні люди, обізнані з багатим потенціалом України. А головне — було попередньо підготовлено інвестиційний майданчик, врегульовано земельні та правові питання, підведено необхідні інженерні комунікації. Здавалося б, що ж тут особливого? Але насправді грамотно підготувати інвестиційний майданчик для потужного і вимогливого інвестора дуже непросто. Ось проблема комунікацій. Колись порт використовував 400 кубометрів води на добу, а під проект Bunge потрібно утричі більше. Довелося на територію ММП вести окремий водогін. Крім того, підприємство потребувало 12 МВт електроенергії, тоді як потужності порту були розраховані на вдвічі менше споживання. Спробуйте розв’язати таку проблему! Ось так...

— Нині Миколаївський порт, — каже Василь Капацина, — повертається до статусу найбільшої хлібної гавані країни. Нашій команді вдалося переконати інвесторів, що працювати з нами вигідно і перспективно. Але досягнення успіху — справа не одного дня. Перш ніж підвищити інвестпривабливість, ми провели комерціалізацію порту, і вже до кінця 2008 року всі докери працювали у приватних стивідорних компаніях. Реформування, державно-приватне партнерство — передумова того, щоб інвестор прийшов у порт, і не тільки іноземний. Яскравий приклад — компанія «Евері» групи OREXIM, заснована на миколаївському капіталі. У проект будівництва термінала «Евері» вкладено майже 70 мільйонів доларів, було вирішено питання транспортування олії трубопроводом до причальної стінки. Переконаний, що в майбутньому на нас чекає реалізація нових не менш масштабних проектів.

Зростання потужностей ММП веде до збільшення навантаження на міські магістралі. Великовантажний транспорт, що йде в порти, розбиває дороги, створює аварійно небезпечні ситуації. Миколаїв підійшов до тієї межі, коли проблему логістики потрібно розв’язувати комплексно, у загальноміському масштабі: слід максимально вивести потоки вантажівок за межі житлової зони. Зокрема транспорт, що йде в порт, потрібно пустити через вулицю Новозаводську з виходом поблизу нафтобази, де варто облаштувати накопичувачі. Це затратне завдання можна вирішити із залученням інвесторів — власників об’єктів у порту. Готують і проект реконструкції доріг всередині самого порту. Її здійснюватимуть за рахунок інвесторів, які дали на це згоду.

Так працюють патріоти

— Усередині нашої компанії діє аудит, який стосується технічних, правових, фінансових питань, — розповідає директор з будівництва компанії «Укрбуд» Андрій Дмитренко. — Не всі цей аудит витримують. Наприклад, польські компанії ми мали намір залучити для антикорозійних робіт. Але вони не змогли виконати вимоги нашого аудиту. А миколаївці витримали. Ще б — адже вони вкладають у роботу душу, досвід, знання, всі сили. Вони патріоти Миколаєва.

Серед таких колективів — Миколаївський завод залізобетонних виробів. Бетон МЗЗБВ — кращий із кращих! Він виготовляє конструкції, які індивідуально проектували для будівництва. А якби скласти в довжину всі забиті палі, вийшов би ланцюжок завдовжки 150 км — більше, ніж від Миколаєва до Одеси. І всі вони високої якості, від МЗЗБВ. Високоякісні залізобетонні конструкції виготовляє і компанія «Срібний док».

ПБМП «Висотник» та підприємства Одеси, Дніпропетровська, Червонограда виробили для порту понад 7 тисяч тонн металоконструкцій. А «Титанхім» обробив 90% конструкцій, які потребують антикорозійного захисту. Всі оздоблювальні роботи виконує фірма «Стройград». У порту працює землерийна техніка і вантажопідіймальні механізми Миколаївбудмеханізації. А електромонтажні роботи виконує Комелектронпром, швидко і якісно встановлюючи електрообладнання відомих світових виробників Siemens і Bosch.

«Перспектива-Миколаїв» витримує найжорсткіші вимоги під час монтажу основ паль, а «ВІК» — лідер у виробництві зовнішніх інженерних мереж. Обличчя цієї фірми — фахівець екстра-класу Анатолій Верещагін, досвіду і майстерності якого заздрять навіть на міськводоканалі. Проектувальники Раїса Біла і Віктор Москаленко — творчі люди, розробники проектів, інженери та архітектори, які зуміли адаптувати європейські стандарти до українських реалій.

Іноземні фахівці захоплюються такими людьми, їхнім професіоналізмом і досвідом, умінням будувати і творити. Є приклади.

Одного разу американські інженери на об’єкті оглянули зварний шов. «Висока якість! Який зварювальний автомат використовували?» — спитали. І не повіривши, що це ручна робота, покликали зварника. Той узяв потрібні матеріали, зварив і постукав молоточком. Американці, перевіривши шов, назвали це фантастикою, на що Василь Капацина зауважив, що цей зварювальник раніше будував авіаносці.

Одночасно з Миколаєвом, компанія Noble agri будує ще два об’єкти в Австралії і ПАР. Спочатку на нарадах індустріальний директор Noble agri розповідав українцям, як будують у цих країнах, показував фотографії — беріть, мовляв, приклад. Але потім розмови про закордонні об’єкти припинилися. Питання «чому?» замовники делікатно обійшли. Виявилося, український об’єкт випередив їх, і тепер уже за кордоном можна показувати фотографії з Миколаєва. Ось які миколаївські будівельники!

Напередодні Дня будівельників Василь Капацина привітав колег із цим чудовим святом. «Я теж хочу привітати Василя Миколайовича Капацину з Днем будівельника, — заявив начальник виробничої служби компанії Noble agri Євген Косарєв. — І нехай це нікого не дивує. Він не тільки представник морського бізнесу, а Будівельник з великої літери. Завдяки йому навіть у кризу працюють будівельні підприємства, люди мають роботу».

Василь Капацина — людина неординарних здібностей, але при цьому самокритична, на зіркову хворобу не занедужав. Він визнає, що багато домігся завдяки своїй команді грамотних і цілеспрямованих професіоналів, успішність яких підтвердило саме життя. Тож завдяки таким людям і проектам миколаївські портовики завжди будуть із роботою, зарплатою, премією і соціальним пакетом, з упевненістю в завтрашньому дні. 

Артем РИБАКОВ
для «Урядового кур’єра»