«Десантником мріє стати кожен, та не кожному це дано», — впевнені майбутні десантники, які проходять нині вишкіл на одному зі спеціалізованих полігонів ДШВ. Побачити день тренувань крилатої піхоти змогли представники понад 50 українських ЗМІ, для яких служба зв’язків із громадськістю Командування десантно-штурмових військ організувала добовий престур.
«Ми переважаємо ворога в багатьох компонентах»
Нічого спеціально організовувати й не довелося: майбутні десантники і так щоденно тренуються на понад 20 локаціях, відточуючи навички стрільби з різних положень, ведення штурмових дій на різних типах місцевості, володіння різними видами стрілецької зброї, водіння автомобільної та броньованої техніки, використання легкої артилерії, мінно-вибухових пристроїв та інших засобів вогневого ураження супротивника. Багато уваги крилата піхота приділяє вдосконаленню навичок з тактичної медицини, фізичній підготовці та набуттю вмінь з обслуговування і ремонту техніки й озброєння.
«Справжній десантник повинен вміти стріляти з усього наявного озброєння — і власного, і трофейного», — переконані інструктори, які допомагають особовому складу освоїти не лише сучасні зразки української стрілецької зброї, а й ту, якою досі користуються у війську ворога.
«Наші снайперські гвинтівки на порядок кращі за російські, — розповідає Андрій, учасник навчань. — Щоб не завалювати вас технічними подробицями, скажу так: на різних моделях ми маємо перевагу перед росіянами приблизно у 200—300 метрів дальності стрільби та до десяти секунд у швидкості підготовки до пострілу, що дуже важливо. Щодо прицілювання та влучності, тут нема про що говорити, наша оптика й технічні характеристики зброї дають змогу робити те, про що супротивник не може навіть мріяти».
Смуга перешкод — для справжніх чоловіків
Одне з перших серйозних випробувань для майбутнього десантника — психологічна смуга перешкод, яку мусить пройти кожен неофіт. Палаючі автомобілі, задимленість, вузькі проходи й високі перепони, які треба подолати під звуки пострілів і періодичні вибухи навчальних гранат, не втрачаючи наступального темпу, — це не стільки про фізичну витривалість, скільки про психологічну стійкість, вміння діяти однією командою, почуватись єдиним цілим з підрозділом, довіряти тим, хто поруч, і навіть в запалі бою мати тверезе усвідомлення реальності.
«Сьогодні всі учасники пройшли випробування успішно і з повним правом складатимуть присягу десантника», — задоволений «Вольф», інструктор на цій навчальній точці. «А буває, що хтось не витримує?» — запитують журналісти. «Звісно, трапляється. Тоді ми закріплюємо за учнем когось з інструкторів чи досвідченіших товаришів і даємо йому пройти цю смугу стільки разів, скільки треба для зняття психологічних блоків та набуття фізичної спроможності до виконання вправи», — роз’яснює він. Але ж з яким натхненням виголошують слова Присяги десантника ті, хто зміг перебороти себе і таки пройшов смугу перешкод!
Вправи з водіння автомобільної та броньованої техніки містять для водія-десантника вміння заїжджати на залізничні платформи й автомобільні трали, маневрувати серед міської забудови на великій швидкості, об’їжджати перешкоди на шляху, водіння всліпу й багато інших елементів. Не все вдається одразу, тому тренування водіїв, розповідає інструктор Олександр Бойко, тривають і вдень і вночі. Зате з водієм, який успішно завершив таку підготовку, можна сміливо вирушати будь-куди, не боячись за життя довіреного йому особового складу.
Обід — за розкладом
Після напружених тренувань — обід у загальній їдальні. Їжа ситна, свіжоприготована, смачна. Раціон вибудувано з урахуванням фізичних навантажень, які витримує майбутній десантник, порції великі: цивільній людині стільки не подужати. Потім — відпочинок у таборі, облаштованому як імітація взводних та ротних опорних пунктів на території ведення бойових дій: грамотно побудовані бліндажі, за всіма правилами обладнані місця зберігання боєприпасів та капоніри для військової техніки — тут все продумано до дрібниць.
«Майбутній учасник бойових дій повинен вже зараз розібратися з побутовими умовами, з якими зіткнеться під час виконання бойового завдання, щоб вони не стали для нього психологічним подразником там, де від цього залежить не тільки ефективність дій, а й власне життя», — переконаний керівник навчань.
Пообідній час інструктори й учні використовують для обслуговування техніки та озброєння: згуртувавшись по п’ять-шість осіб, під наглядом інструкторів і досвідченіших побратимів чистять зброю, доводять до автоматизму навички збирання-розбирання кулеметів та автоматів, вивчають технічні характеристики потужніших засобів ураження живої сили й техніки ворога.
За скороченою програмою
«Звісно, нині час підготовки новачків у навчальних центрах скорочено: якщо раніше ми готували майбутніх десантників три місяці, то нині витрачаємо на це півтора, — розповідає заступник начальника одного з навчальних центрів ДШВ полковник Іван Шнир. — Досягаємо цього за рахунок підвищення інтенсивності тренувань і посилення підготовки через надання нашим учням індивідуальних інструкторів із числа більш підготовлених побратимів. У нас величезна кількість людей з наявними навичками ведення бойових дій, тож доцільне широке застосування такого потужного ресурсу».
Пан полковник розповів, що після року активних бойових дій з визволення тимчасово захоплених ворогом українських територій та незаперечних свідчень про злочини російських окупантів проти мирного населення до війська приходять люди з шаленою мотивацією, яких треба лише навчити тримати під контролем і вміло застосовувати свій гнів, помножений на бажання звільнити рідних, захистити свою країну.
Українські десантники впевнені: саме люди — найцінніший наш ресурс, а добре навчені люди — запорука нашої перемоги і виживання як нації. Тому не шкодують ні сил, ні засобів на якісне повноцінне навчання майбутнього поповнення підрозділів десантно-штурмових військ, які вже мають у бойовій біографії десятки визволених населених пунктів України, тисячі квадратних кілометрів території, утриманої в тяжких боях з ворогами, яких дуже багато.
офіцер управління зв’язків із громадськістю ЗСУ,
для «Урядового кур’єра»