У дивовижні часи живемо: щороку держава збільшує  обсяги замовлення  (за останні кілька років на третину зросло й фінансування освіти) у медичних вишах, а дефіцит кадрів так і залишається вічною темою. За офіційними даними, 2019 року брак лікарів сягне позначки 18 тисяч  осіб. Це, між іншим, річний показник випуску медиків у США — країні, вдесятеро більшій за населенням. Ми ходимо зачарованим колом: випуск дедалі більшої кількості лікарів — відтік кадрів — дефіцит, що компенсується ще більшим держзамовленням.  

Часом любов до цифр може зіграти злий жарт: у гонитві за кількістю, цифрами співвідношення лікарів до населення ми якось призабули про якість навчання.

 Те, що король голий, засвідчив кілька років тому скандал з іноземними студентами, котрі, повернувшись на батьківщину з українськими дипломами, повністю провалили місцеві іспити. Контрактник — це живі гроші, тож деякі українські виші беруть на навчання дедалі більше студентів з Іраку, Нігерії, Індії тощо. Зокрема, цього року в одному з найбільших університетів ліцензійний іспит складатимуть 67 українських студентів та… 631 іноземець.  

Цьогоріч МОЗ ініціювало проведення на додипломному та післядипломному етапах підготовки лікарівоцінювання стану української медичної освіти  порівняно з міжнародними стандартами.12 травня в Україні проведуть дослідницьке порівняльне оцінювання компетенції майбутніх медиків за допомогою екзаменаційної програми IFOM (International Foundations of Medicine , Міжнародні основи медицини), розробленої Національною радою медичних екзаменаторів США. Основне завдання іспиту — визначити якісний рівень підготовки медичних фахівців. Іспит зголосилися складати 3 тисячі майбутніх лікарів.

У розмові з «УК» заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський та  директор Центру тестування МОЗ Ірина Булах розповіли, з чого почнуть реформувати медичну освіту й чому важливий міжнародний іспит.

«Яка  реальна ціна нашої освіти»

Олександр ЛІНЧЕВСЬКИЙ,
заступник міністра охорони здоров’я

— Ключове питання — кількість і якість нашої медичної освіти. Вона,  як і медицина загалом, досі залишаються радянськими. За тих часів лікар перестав бути підприємцем, ставши робітником, він не був власником  ані свого інтелекту, ані засобів виробництва — так, як це відбувається у капіталістичних  стосунках. Дотепер у нашій країні ліцензують заклад, а не лікаря, і пацієнт іде не до лікаря, а в медичний заклад. Це засадничий  момент.

Такий самий пострадянський шлейф тягнеться й за нашою медичною освітою. Усіх цікавлять кількісні показники. Те, сама наявність лікаря в районі чи селі  на щось впливає, — ілюзія. Звичайно, для формального звіту лише це й потрібно. Але чи мав цей лікар змогу підвищувати кваліфікацію?  Скільки людей він вилікував і як?

Держава направляє молодих лікарів у села, а вони, не маючи там ні адекватної зарплатні, ні обладнання, тікають за першої нагоди. Що робить держава, коли в селах бракує лікарів? Збільшує держзамовлення!

Вони тікають — а ми їх закріпачуємо. Правдами й неправдами, через накази і постанови. Це абсолютно неринкова система. Має бути конкуренція: якщо громаді потрібен лікар, хай забезпечить йому такі умови праці й проживання, щоб він захотів їхати працювати  в це село.

На жаль, один із злоякісних міфів — про те, що в Україні є якісна медична освіта. За  період з 2000 до 2008 рік лише 4 українські лікарі змогли отримати роботу в Канаді. Ось реальна ціна нашої освіти.

Аргумент на її користь, мовляв, до нас їдуть вчитися іноземці, не витримує жодної критики. Вона дешева, а не якісна.  Для громадян Азії, Африки, Індії, котрі їдуть до нас, це  спосіб здешевити освіту: вони отримують тут диплом, а довчаються наприклад  у Великій Британії, щоб потім влаштуватися там на роботу. 

У гонитві за кількістю виші набирають дедалі більше студентів. Кого саме? Мусимо констатувати,  що прохідний бал  абітурієнтів, котрі вступають у медичні виші, нижчий за інші. Наприклад, на контрактну форму навчання — 120 балів.  А контрактник, як відомо, — особа недоторканна, бо платить живими грішми. Тому МОЗ звернулося до МОН із пропозицією ввести мінімальний вступний бал на рівні 150 незалежно від форми навчання. Мені як пацієнтові однаково, на контракті чи бюджеті вчився лікар.

 Коли проаналізуємо співвідношення кількості студентів та якості їхнього навчання, маємо говорити про зменшення держзамовлення. Але зробити це так, щоб не постраждало фінансування  університету.

Щоб майбутній лікар був добре навчений, він мусить не лише читати книжки, а й  жити в лабораторіях, симуляційних кімнатах, вибачте, біля трупів. У всьому світі вартість навчання медика одна з найдорожчих. А що в нас? Нині держава витрачає на навчання лікаря часом учетверо менше, ніж на гуманітарія. То чому ми дивуємося, що наші лікарі  погано навчені? Більше  того: студенти, які навчаються за контрактом, платять  менше за собівартість навчання! Тобто держава доплачує за них.

Ще одне запитання: хто їх  навчає? Чого варті дисертації викладачів? У нас досі існують ВАКівські видання, щоб лише друкувати дисертантів. Вагу мають лише  англійськомовні публікації у визнаних  світовою професійною спільнотою журналах. У нас таких вчених-медиків можна перерахувати  на пальцях.

 Викладач, який не володіє англійською, а тому читає російські підручники і переказує їх  студентам, втовкмачуючи застарілу інформацію. Нині мова медичного світу англійська. Ця наука не пишеться кирилицею.

І нарешті про контроль знань: чому наші випускні іспити не відповідають міжнародним?  Що, українці хворіють інакше, ніж решта людства?  Чому ж запитання в тестах інші?

Тут стикаємося з дуже прикрою ситуацією: є фаховий Центр тестування з напрацьованим, визнаним у світі механізмом складання тестів і одночасно база застарілих запитань,  укладена нашими не завжди академічно доброчесними викладачами. Тому контроль  якості випускника — також один із пріоритетів, за який боротимемося.

А далі нехай ринок розсудить. Конкуренція сприятиме підвищенню якості освіти. Наше завдання — створити правила і стежити за їх виконанням. Не МОЗ має карати виші, а сам студент. Нехай вступна кампанія покаже, які виші фінансуватимуть, а які ні. Ми наполягатимемо на відкритому конкурсі, коли фінансування університету   визначатиметься числом абітурієнтів, які вступають у нього.

Освіта — це цивілізаційне явище. Сформувати освітянську еліту, зробити її тими променями світла, до яких  тягнутиметься молодь, складно. Але ми спробуємо.

«Міжнародний  іспит -- шанс для України»

Ірина БУЛАХ,
директор Центру тестування МОЗ:

— Систему ліцензійних іспитів запроваджено в Україні майже 20 років тому. 1996-го наші фахівці в межах проекту USAID відвідали у США Національну раду медичних екзаменаторів (NBME), після чого перший заступник ради Дональд Мельник (українець за походженням) приїхав в Україну й між МОЗ та NBME було підписано угоду про співпрацю. Сучасні методи стандартизованого оцінювання майбутніх медиків, розроблені NBME, лягли в основу системи ліцензійного інтегрованого іспиту «Крок», який є незалежним об’єктивним оцінюванням професійної компетентності майбутніх медиків в Україні. Нині цей іспит має статус обов’язкової атестації для медиків. «Крок 1» складає 3 курс, «Крок 2» — 6, «Крок 3» — інтерни. Теоретичну частину проводить Центр тестування, а практичну — сам виш. Перевірити цю частину ми мали змогу лише раз, 2013 року, коли МОЗ організувало так звані моніторингові групи.

Тоді, до речі, з’ясувалося щось дуже цікаве. Що стосувалося передовсім підготовки іноземних студентів-медиків. Якщо іноземний студент складає  теоретичний іспит на 20%,  це означає що він зовсім не знає змісту екзаменаційного квитка. Отже, він просто не може демонструвати   практичні навички на «4» чи «5». А таке було. 

Ситуація з іноземними студентами цікава. Наприклад,  2007 року приїхала величезна кількість  студентів з Іраку,  набір яких ніхто не контролював. Позаторік  в одному з вишів «Крок 2» не склало 54% (!) саме іракських студентів-стоматологів.    

Проблему обговорювали в МОЗ разом із представниками посольств, ректорами, наголошували, що кількість (а в нас серед випускників понад третина громадян інших  держав, що сплачують за навчання) не забезпечує якість. У нас є виш, де число іноземців перевищує кількість українців уп’ятеро. Розмова мала наслідки: вже наступного року рівень тих, хто не склав,  скоротився до 10%. 

 Рівень підготовки наших студентів значно вищий. Але існує ще один аспект — етичний.  Ідеться про те, що під час іспиту студенти намагаються користуватися забороненими технічними засобами — телефонами, камерами тощо, потім якось вийти з аудиторії  і спробувати отримати відповіді. Нині контроль став значно жорсткішим. Із 2013 року ми робимо відеозапис. І коли на відео бачимо, як студент, голова студпарламенту  влаштовує цілий цирк — п’є дві пляшки води, ламає олівець, щоб його випустили до туалету. У США  такого відео було б досить, щоб ця людина ніколи не стала лікарем. 

Завдяки новій команді МОЗ ми долучаємося до міжнародного порівняльного дослідження.  NBME — світовий лідер з питань педагогічного оцінювання медиків. 2007 року з ініціативи президента NBME Дональда Мельника  створено відділ міжнародним програм, який опікується саме IFOM (International Foundations of Medicine, або «Міжнародні основи медицини»), розроблений  з орієнтацією не на американські стандарти,  а на глобальні  —  для лікарів усього віту.

28 березня  інтерни вже написали«Крок 3. Загальна лікарська підготовка», до якого було введено субтест із надання допомоги у разі невідкладних станів. Його зміст базувався на запитаннях іспиту USMLE (United States Medical Licensing Examination – «Екзамен з отримання медичної ліцензії Сполучених Штатів Америки»). Є кілька висновків. Насамперед побоювання проректорів стосовно того, що введення цих додаткових питань  призведе до стресу і студенти не зможуть продемонструвати свої знання, не виправдалася.  Більше того, кількість тих, хто не склав українського тесту, виявилася меншою за торішню майже на 15%. 

Четверо  інтернів на всю Україну мають результати тесту понад 70%. Український тест вони   склали на 90%. Тобто це найкращі. І таких дуже мало.

Сподіваємося, що докладний аналіз дасть змогу швидко змінити програми навчання, зробити їх такими, щоб більшість наших інтернів  відповідала так само, як ці четверо. 12 травня студенти 6 курсу, які навчаються за напрямом «Медицина», складатимуть іспит IFOM. Наголошу: проведення цього іспиту для України — унікальний шанс. Це перше порівняльне  дослідження в медичній освіті України. Це можливість подивитися на себе збоку і зробити висновки.

7 квітня перекладені українською тести почали надсилати зі США в Україну. Фельд’єгерською службою ми доправлятимемо їх у виші. Там у присутності представників центру, студпарламенту та інших їх розкриватимуть.  Після написання запаковуватимуть та відправлятимуть у Центр тестування. Звідси ми їх надсилатимемо до США, де їх перевірятимуть.

Пам’ятаю, як важко запроваджували в нас ліцензійні іспити, були спроби їх зупинити, спротив ректорів. Проте після того, як вони зрозуміли, що таке зовнішнє оцінювання —  можливість проаналізувати, наскільки якісну освіту вони дають, ті, хто справді хотів ефективно управляти вишами,  цю систему сприйняли. В одному з інтерв’ю, присвячено 100-річчю NBME, Дональд Мельник  розповідав, як непросто цю систему впроваджувалт  в США. Але нині вона діє, і сподіваюся, що так само дасть  змогу покращити якість підготовки медиків для нашої країни.