КОНСУЛЬТАЦІЯ
Чесне слово плюс...
Дмитро ТАРАСЕВИЧ
для «Урядового кур’єра»
Після кризи одним із найважливіших питань у взаєминах банків і бізнесу стало питання щодо відновлення взаємної довіри. Підприємці кивають на фінансистів, що ті закладають занадто високі ризики у свої відсоткові ставки. Банкіри ж перебувають у постійному пошуку компаній, здатних вчасно повернути гроші.
Розкрити всі карти
За оцінками фахівців, існує п’ять основних чинників, що можуть наростити шанси бізнесу на отримання кредиту. Перший — це прибутковість та ефективність бізнесу. «У більшості фінустанов, які кредитують сьогодні дрібні і середні компанії, обов’язковою умовою надання позики є їхня беззбиткова робота упродовж 6–12 місяців. Звичайно, щоб переконати банк у реальності таких показників, бізнесмену доведеться розкрити всі карти і відповісти на максимальну кількість незручних запитань про свої доходи та витрати», — говорить заступник начальника управління з розвитку МСБ ПАТ «Південкомбанк» Віктор Закоржевський. Купили нещодавно новий автомобіль? Хм, а чим він допоміг вам у бізнесі? Витратилися на гучну вечірку? З чого б це, якщо в компанії працює лише п’ять співробітників? Отримавши чіткі і прості відповіді на запитання: «Куди і як ефективно ви витрачаєте власні гроші?», кредитний менеджер банку набагато спокійніше ставитиметься до вашого бажання витратити чужі. Коли з документами все гаразд, на прийняття рішення про видачу кредиту піде не більше двох-трьох днів.
Трапляється, що офіційно підтвердити рівень доходів і прибутковість бізнесу не виходить. Особливо це стосується підприємців на спрощеній системі оподаткування, які ведуть мінімальний облік. У цьому випадку потрібно бути готовим максимально глибоко пустити банк у свої бізнес-процеси. Наприклад, надати йому список контрагентів і дані про регулярність та обсяги оборотів з ними. Компанія, яка працює з одним-двома невеликими підприємствами, не маючи з ними стабільних контрактів і регулярних поставок, має набагато менше шансів отримати позику, ніж фірма, що є стабільним постачальником п’яти-десяти великих магазинів або заводів. Здавалося б, до чого тут платоспроможність самого позичальника? Справа в тому, що від кола клієнтів і постачальників компанії залежить регулярність її фінансових потоків. І тут розмір контрагентів не має значення. Можна постачати товари в роздрібну мережу «М», відому пунктуальністю і акуратністю в розрахунках з партнерами. А можна — у великий банк «П», що знаний нехлюйством своїх менеджерів. Неважко здогадатися, у кого більше шансів на отримання кредиту за інших однакових обставини.
Перш ніж дати кредит, банк улаштовує підприємцю справжній «інквізиторський» допит. Фото Володимира ЗАЇКИ
Для гарантії — депозит
Третій критерій, за яким банкіри визначають платоспроможність і благонадійність потенційного позичальника, — це його попередня кредитна історія. «Якщо вона позитивна, тобто всі взяті позики повернуті вчасно і без штрафів, то шанси в очах кредитного менеджера різко зростають», — веде далі Віктор Закоржевський. Можна одразу дописати собі ще 20–30% успіху, якщо перед кризою і протягом 2009-2010 років ви обслуговували кредит без відтермінувань. Утім, на жаль, позитивна кредитна історія навряд чи істотно вплине на кредитну ставку. Зараз фінансисти радять втішатися вже одному тільки факту видачі кредиту, вважаючи ставку другорядною.
Четвертий чинник, на який звернуть увагу банкіри — ліквідне майно. Це може бути обладнання, нерухомість, автомобіль або інша техніка позичальника. При цьому плюсом буде як сама наявність таких активів, так і можливість передати їх під заставу. Як правило, треба, щоб сума кредиту не перевищувала 70—95% реальної ринкової вартості застави. При цьому ринкова вартість у розумінні банку найчастіше трохи нижча, ніж на реальному ринку. «Це пов’язано з тим, що при терміновому продажу застави, фінустанова швидше за все змушена буде скинути пару відсотків вартості активу для залучення покупців», — додає В. Закоржевський.
У випадку, якщо підприємство тільки стає на ноги, банк може зажадати поручителя. Як правило, ним може стати засновник компанії або пов’язаний бізнес (фірма з одного холдингу, дочірнє або материнське підприємство), каже банкір. Вимоги до поручителя практично такі самі, як і до позичальника — успішне ведення бізнесу, наявність застав, хороших контрагентів. Якщо їх неможливо виконати досконало, є один спосіб, який напевно змусить фінустанову видати позику навіть звичайній консалтинговій фірмі, яка орендує 20-квадратний офіс де-небудь у передмісті і має з обладнання лише два столи і два комп’ютери. Гарантією її платоспроможності цілком може послужити депозит, розміщений у тому ж банку, в якому компанія збирається позичати гроші. У чому сенс зберігати свої гроші на рахунку і при цьому брати в борг? Все просто: бізнес по суті отримує подвійну суму грошей, обидві частини якої по-своєму працюють. Депозит приносить дохід, а кредит виконує роль обігових коштів. Якщо раптом позичальник припиняє обслуговувати борг, банкіри з легкістю компенсують понесені збитки за рахунок коштів клієнта на своєму ж рахунку.