«Урядовий кур’єр» продовжує публікації в межах започаткованого спільно з військовими журналістами управління зв’язків з громадськістю ЗСУ проєкту «Хронологія війни». Попередні подачі — «Героїка і трагедія перших днів»  («УК» №83 від 26 квітня), «Діяти потрібно було рішуче та негайно» («УК» №87 від 2 травня) та «Як тебе боронити, Києве мій…» («УК» №94 від 11 травня 2023 року).

Моє останнє до широкомасштабної війни і перше відрядження в регіони вже цього року було в Чернігівську область. Місто-герой України (це звання Президент Володимир Зеленський присвоїв Чернігову на 11-й день великої війни, відзначивши подвиги та масовий героїзм громадян) ніби й не змінилося. Однак засмутив зруйнований готель «Україна» в самісінькому центрі, який 12 березня 2022 року бомбардували росіяни. Так і стоїть, зранений війною.

Десь транзитом, десь надовше

Як і Чернігівщина, широкомасштабна війна на яку прийшла 24 лютого: тоді у Сіверському операційному районі ворог зосередив угруповання військ своїх 36 та 41 армій, які мали 320 танків, 460 бойових броньованих машин. У подальшому угруповання було посилено 90 танковою дивізією зі складу 2 армії. Дії ворога було спрямовано на швидке захоплення Чернігова та Сум з подальшим виходом агресора до міст Бровари та Бориспіль Київської області, щоб блокувати й оточити Київ з північно-східного та східного напрямків.

Упродовж першої доби окупантам через раптовість початку воєнних дій вдалося просунутися до околиць Чернігова. Але тут їх зупинили підрозділи 1 окремої танкової бригади ЗСУ.

Як згадує голова Чернігівської ОДА В’ячеслав Чаус, обороняло область Оперативне командування «Північ». На позиціях вели бої 1 окрема танкова Сіверська бригада, 58 окрема мотопіхотна бригада імені гетьмана Івана Виговського, 134 окремий батальйон охорони та обслуговування, 21 окремий стрілецький батальйон. Боронили Чернігівщину і 19 ракетна бригада «Свята Варвара», 169 навчальний центр «Десна» імені князя Ярослава Мудрого, 119 окрема бригада територіальної оборони, 22 окремий батальйон Національної гвардії України, 105 прикордонний загін імені князя Володимира Великого, а також правоохоронці, партизани, волонтери та цивільні люди, які робили навіть неможливе.

Завдяки цьому 24 лютого 2022 року  на річці Уж поблизу сіл  Великі Осняки  та  Рівнопілля  було зупинено ворожу колону. Під час бою підрозділи 1 окремої танкової бригади захопили кілька російських танків, а в полон потрапив цілий розві­дувальний взвод 74 мотострілецької бригади зс рф.

Під Городнею наші воїни завдали ракетного удару по колоні окупантів, ще й підірвали московитський ешелон із 56 цистерн із пальним. Один з підрозділів ЗСУ поблизу Прилук знищив танкову роту армії росії разом з особовим складом.

Жителі області подекуди зупиняли ворога голіруч: у Бахмачі кидалися під танки, не даючи їм просуватися вперед. Беззбройне населення змусило російські колони відступити в Корюківці та Ічні.

До речі, друга, як її назвали самі росіяни, армія у світі була не зовсім готовою до ведення воєнних дій на території Чернігівщини. На Менщині, наприклад, наші військові витягли з Десни два російські танки, які намагалися 24 лютого пройти вздовж Десни, шукаючи понтонну переправу, але потонули. А ця переправа була на старих мапах. Танки Т-72, зняті зі зберігання 1983 року, заїхали в село, коли вже було темно. З однієї броньованої машини місцеві жителі витягли трупи двох окупантів. Один екіпаж навіть не мав набоїв. Другий танк вистрелив, але вже під водою. московитські машини відремонтували й передали  ЗСУ.

Неочікуваний опір українців змусив московитів змінити тактику: вони почали обстрілювати житлові квартали Чернігова. 3 березня окупанти вдарили ракетами по багатоповерховому житловому масиву в центрі. Загинуло 33 особи, поранено 18. Ворожа авіація атакувала дві школи у Старій Подусівці та приватні будинки. Там загинуло дев’ять та було поранено чотири людини.

На десятий день (5 березня) на околицях Чернігова в Масанах військові збили ворожий штурмовик Су-34, який бомбив місто. На місці падіння літака було виявлено три авіабомби, одну з яких ОФЗАБ-500 прямо заборонено міжнародним правом.

А 16 березня о 10 ранку російські війська обстріляли в Чернігові людей, які стояли в черзі по хліб. Тоді загинуло 13 мирних жителів. За ту добу було вбито 53 людини. Наступного дня виродки-вбивці поцілили в цивільних людей, які намагалися  брати воду з річок Стрижень та Десна (в місті через значні пошкодження водопроводів і насосних станцій не було води). Загинуло 14 осіб.

«Ворог побував на двох третинах області: десь транзитом, десь осідав на довше, — підсумовує В’ячеслав Чаус. — Окупація військами рф області тривала з 24 лютого до 3 квітня 2022 року. Під ворогом було 564 населені пункти, найбільше в Чернігівському районі. Зафіксовано 658 вбитих цивільних, серед них 23 дитини та 1119 поранених за час облоги та окупації Чернігівщини. Через невчасне надання медичної допомоги вдвічі зросла природна смертність. Зруйновано понад 12 тисяч об’єктів, з них понад 80% — житлові будинки».

Концтабір у Ягідному

Світову громадськість обурили звірства московитів у Бучі Київської області. А на Чернігівщині вони відзначилися концтабором у підвалі школи в селі Ягідному Чернігівського району. Діяв він 28 днів. У самій школі окупати облаштували штаб, а в підвал зігнали майже всіх жителів, утворивши живий щит. Наймолодшому підвальному в’язневі  було лише півтора місяця, а найстаршому — 93 роки. На вулицю випускали максимум раз на день і то не завжди. Від задухи тут померло 11 людей. Їхні тіла не дозволили винести відразу, тож вони перебували кілька діб разом із живими. Ще десятьох селян окупанти розстріляли.

Їжу в’язням давали в обмеженій кількості. Оскільки в підвалі на кожну особу припадало лише по 0,5 квадратних метра, люди страждали від судом, бо постійно доводилося сидіти із зігнутими ногами. Із 3 по 30 березня (стільки тривала окупація Ягідного) загарбники утримували в підземеллі школи понад 350 місцевих жителів, серед яких було 77 дітей, зокрема п’ятеро немовлят. Перед тим як помістити людей у підвал, їх привселюдно роздягали, тоді був мороз, обшукували та оглядали. У підвалі не було вентиляції, штучного або природного освітлення, водопостачання, водовідведення, вбиральні.

Коли жителів Ягідного нарешті визволили з підземелля, вони побачили, що в селі не залишилося жодної вцілілої будівлі, а 16 садиб було зруйновано вщент. Допомагали місцевим жителям відновлювати життя волонтери та благодійники з Латвії. Ця країна оплатила будматеріали для перших шести будинків площею 60 квадратних метрів кожен, які зводили з нуля.

До речі, у річницю визволення Ягідного до селян приїхав Президент України Володимир Зеленський, який разом із закордонними гостями спустився в підвал смерті. Після побаченого глава держави побажав російському президентові путіну, щоб він залишок свого життя провів у такому приміщенні з відром замість туалету.

Агресор ніяк не заспокоїться

Чернігівщину визволили від рашистів 2 квітня 2022 року. Але войовничий сусід досі майже щодня обстрілює населені пункти прикордоння Сіверщини з півночі, застосовуючи всі можливі види озброєння, зокрема авіацію. Унаслідок цього  загинули вже 18 людей, серед них дитина, приблизно 20 постраждало.

Нещодавно московитські війська обстріляли прикордонні села Новгород-Сіверського району Грем’яч, Галаганівку (загинула 14-річна дитина, ще двоє осіб поранено) і Лизунівку (тут керованими авіабомбами пошкоджено школу та приватні будинки). 

«До дій на північному напрямку, — каже командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв, — ворог залучає два угруповання, розгорнутих в південній частині білорусі й на території брянської й курської областей росії, загальною чисельністю майже 17 тисяч вояків. На полігонах у білорусі розташовано російський контингент регіонального угруповання військ загальною чисельністю приблизно 2800 ворогів. На білоруських військових аеродромах перебувають літаки та гелікоптери повітряно-космічних сил зс рф.

Попри це ми підсилюємо Північне угруповання військ, готуємо резерви. Здійснюємо моніторинг обстановки, переозброюємося на сучасніші іноземні зразки, вдосконалюємо фортифікаційні споруди, підвищуємо щільність мінування території прикордонних смуг, навчаємо людей».

Так воювала, воює й живе Чернігівщина. Усі тут чекають нашої перемоги і наближають її як можуть. А ще вірять, що настане день, коли оприлюднять імена всіх, хто взяв у руки зброю й боронив область та державу від агресора.

«Настане день, коли ми увічнимо ім’я кожного — від звичайного солдата до генерала, хто став до лав небесного війська. Бо всі вони варті вічної шани», — каже В’ячеслав Чаус і називає кілька  імен тих, хто увійшов у світову історію військової звитяги й продовжує свою роботу. Це Герой України генерал-майор командувач ОК «Північ» (2021—2023) Віктор Ніколюк, Герой України полковник командир 1 ОТБр Леонід Хода, командир 58 ОМПБр, відповідальний за оборону Чернігова, а тепер полковник запасу та очільник Чернігівської міської військової адміністрації Дмитро Брижинський.