РЕЗУЛЬТАТ
Вартість 1 Гкал теплової енергії, яку постачають городянам хмельницькі комунальники, сьогодні найнижча в Україні — 206,4 гривні
Зазвичай на запитання представників ЗМІ щодо політичних уподобань багато хто з лідерів вітчизняних міських громад відповідає: «Наша справа — труба!» У цьому жарті приховується глибокий зміст: щороку від настання осінніх холодів, затим зимових снігопадів, ожеледиці та холодних вітровіїв і аж до теплого весняного сонечка саме стан усіх сфер житлово-комунальної галузі, вчасне подання споживачам води і тепла, а отже, чітка злагоджена робота теплового і водопостачального господарства значною мірою визначають спроможність управління містом. Узагальнену оцінку діям своїх очільників, обраних демократичним шляхом прямого виборчого права, громада дає раз на кілька років. Добре, коли саме реальні дії органу місцевого самоврядування за звітний період визначатимуть симпатії виборців, а не солодкі обіцянки чи кілограм дармової гречки.
Без права на відстрочку
Хороший господар сани готує влітку, а досвідчений комунальник на другий день після закінчення опалювального сезону розпочинає готуватися до наступного.
Виконавчий комітет Хмельницької міськради першочергові заходи до осінньо-зимового періоду 2011-2012 років затвердив ще 14 квітня цього року і постійно тримав це питання на контролі, періодично заслуховував відповідальних осіб і навіть за потреби вносив корективи до міського кошторису.
Так, приміром, коли цього року уряд у державному бюджеті передбачив виділення обласному центрові 30 млн грн на реконструкцію Черленівського водогону (належне забезпечення водою — одна із задавнених проблем міста на Південному Бузі), передбачивши обов’язкове солідарне фінансування міста, депутати підтримали пропозицію Хмельницького міського голови Сергія Мельника і віднайшли в скарбниці обласного центру 10 млн.
Певна річ, зробити таку серйозну реконструкцію водогону за три-чотири мільйони, як це практикували в попередні роки, було б не реально. Раціонально використані до копієчки бюджетні кошти — хороший приклад для багатьох українських міст.
Ця та інші продумані дії влади під належним депутатським контролем дали підстави начальнику міського управління ЖКГ Олександрові Шаповалу вже 29 вересня, тобто за два тижні до офіційного настання опалювального сезону, відзвітувати перед колегами та городянами про успішне виконання запланованого.
Нове обладнення і новітні технології, запроваджені в місті на Південному Бузі, значно зменшать втрати води і тепла. Фото з архіву редакції
Кожен будинок — із паспортом
Відтепер не лише хмельничани, а й весь комунальний житловий фонд міста (а це 981 будинок), мають свій головний документ — паспорт. Обслуговують цей фонд сім житлово-комунальних контор, товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕО», 164 об’єднання співвласників багатоквартирних житлових будинків та відомчі підприємства (173 будинки).
Готовність житла та прибудинкових територій до опалювального сезону 2011-2012 років перевірила інспекція ДАБК у Хмельницькій області, і лише після цього на всі перевірені об’єкти видано загалом 981 паспорт. Водночас обстежено 89 ліфтів, капітально відремонтовано 18,2 тис. м кв. покрівель, дев’ять електрощитових, замінено 632 пг м труб на системах центрального водопостачання та водовідведення.
Не пройшли повз увагу жителів міста і поточні ремонти асфальтового покриття доріг та прибудинкових територій (6,3 тис. кв. м), капітальний ремонт вулиць Купріна та Вінницької, укладення нового асфальтобетону на вулицях Аеродромній, набережній Мічуріна, Чернишевського тощо.
Видалено 375 аварійних дерев, відремонтовано мережі зовнішнього освітлення вулиць (частину ламп замінено на енергоощадні), підготовлено спеціальну техніку і обладнання для прибирання снігу і льоду.
Важливо також, що комунальники, не чекаючи підсумкового засідання міськвиконкому, постійно інформували городян про виконані роботи: поточні ремонти покрівель, заміну вхідних і підвальних дверей та лагодження вікон у місцях загального користування, облаштування під’їздів.
І робилося це не лише для того, щоб формально відзвітувати, — кожен охочий мав можливість перевірити зроблене, оцінити якість чи, навпаки, зробити ремонтникам слушне зауваження. Такий постійний відкритий діалог влади і громади наочно свідчить про формування громадянського суспільства в окремо взятій міській громаді і, на нашу думку, вартий поцінування та наслідування.
Вулиці не обігріватимуть
Для надання якісних і безперебійних послуг з опалення та гарячого постачання восени та взимку працівники муніципального комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» вчасно здійснили великий комплекс робіт. Зокрема належно підготовлено 47 котелень, 65 центральних теплових пунктів, вісім когенераційних установок та 345 внутрішньобудинкових систем опалення.
Балансуючи між потребами і фінансовими можливостями, тепловики модернізували кілька котелень, замінили зношені теплові мережі на попередньо ізольовані труби, витративши на це понад 8 млн грн.
Заплановані заходи реалізували і їхні колеги з комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі», створивши необхідний запас матеріалів для усунення ймовірних аварійних ситуацій.
До речі, на регіональному етапі конкурсу «100 кращих товарів України-2011», підсумки якого щойно підбиті в Кам’янці-Подільському, комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» визнано переможцем у номінації «Роботи та послуги», які надають у побутовій та виробничій сферах (зокрема послуги з повірки лічильників води і тепла).
Маючи, як вже зазначалося вище, найнижчі в країні тарифи на теплову енергію, це підприємство водночас є одним з найкращих щодо оплати за спожитий природний газ.
Раз лічильник, два лічильник…
У суспільстві, в якому ми жили ще не так давно, лише ледачий не повторював, що соціалізм — це облік і контроль. Цими фіговими листками звично прикривали масове розкрадання загальнодержавного та колгоспного майна.
А оскільки газ, нафта, електроенергія, вугілля, руда та метали з неї видавалися дармовими і нескінченними, над тим, що рано чи пізно така дурничка закінчиться, ніхто серйозно не замислювався, принаймні привселюдно. Не було винятком щодо дармівщини і вітчизняне комунальне господарство.
Погані звички, як відомо, викорінюються дуже важко. Авторові не так давно довелося побувати на одному представницькому зібранні центральних і регіональних керівників тієї сфери ЖКГ, яка опікується водопровідним та каналізаційним обладнанням. З трибуни багато хто плакався на нестачу коштів, зношені труби, застарілу технологію, збиткові тарифи. Та при цьому, як зауважила колегам гостя з німецького Дрездена, вона була щиро вражена, що більшість присутніх на форумі чоловіків… узуті в найдорожчі черевики (приміром із шкіри страуса).
Можливо, і через це громадяни так болісно сприймають будь-які спроби комунальників підвищити тарифи на послуги, пояснюючи це необхідністю привести їх у відповідність до собівартості послуг. Логічною видається бажання людей платити за спожите тепло чи воду. А це можливо лише за умови, коли кількість виробленого тепла збігатиметься з кількістю безпосередньо одержаного споживачами, тобто належним чином облікованого.
У Хмельницькому проблема встановлення лічильників води і тепла в котельнях, будинках та безпосередньо в квартирах громадян теж стоїть гостро. У міської влади є власний погляд на шляхи її розв’язання, та навряд чи їй вдасться щось кардинально змінити протягом нинішнього опалювального сезону. Втім, з огляду на реформу ЖКГ чиновникам центрального відомства галузі, перш ніж ухвалювати загальнодержавні програми, не зайве було б уважніше прислухатися до практичних пропозицій своїх регіональних колег.
ПРЯМА МОВА
Сергій МЕЛЬНИК,
Хмельницький міський голова:
— Система обліку наданих комунальних послуг нам конче потрібна — без неї неможливо дати відповідь на запитання, приміром, скільки тепла чи води виробляється в окремо взятій котельні або насосній станції і скільки їх потрібно мешканцям відповідного будинку, жителям того чи того міста та й країни загалом. У нас такий облік налагоджено, тому достеменно знаємо, скільки втрачаємо через технологічні прорахунки, що не враховується і йде «в нікуди».
У результаті проведеної роботи наші комунальники перестали включати технологічні витрати до тарифів, та все-таки ми змушені компенсувати їм ці кошти з міської скарбниці, адже постійно зростають ціни на енергоносії. Трапляється, що загальнобудинкові лічильники додають проблем і комунальним службам, і мешканцям житла, хоч їхнє встановлення далеко не дешеве.
До речі, як зазначали на обласній нараді з питань підготовки до роботи в осінньо-зимовий період 2011-2012 років, нині на Хмельниччині встановлено лише 66 лічильників обліку тепла і води, а це всього 40% потреби.
На мою думку, дуже важливо реформування галузі проводити комплексно, передбачаючи бюджетні асигнування не лише на випуск і придбання лічильників, а передусім на модернізацію старих мереж та устаткування, які істотно зменшать технологічні втрати тепла і води, значно поліпшать якість послуг, що їх надають громадянам наші комунальні підприємства.