Військове вторгнення Росії, бойові дії на Донбасі, брак вугілля і, як результат, — зупинка більшості енергоблоків теплових електростанцій. На тлі цих подій вимальовується особлива роль атомної енергетики як рятівника від темряви.
У цей складний для країни час українські АЕС працюють як швейцарський годинник. У цьому днями переконалися журналісти під час прес-туру на Южно-Українську АЕС. Станція повністю забезпечена ядерним паливом: крім російського, в режимі дослідної експлуатації на 3-му енергоблоці працюють касети американської компанії Westinghouse. Енергоатом планує поширити експлуатацію палива й на інші енергоблоки АЕС.
Безпека енергоблоків — на рівні світових стандартів
Українська атомна енергетика стала надійною опорою, адже взяла на себе основний тягар проблем з енергозабезпечення держави. На тлі суцільного падіння виробництва електроенергії АЕС демонструють значне зростання: частка атомної енергетики в загальній структурі виробництва сягнула небувалих обсягів — із 43% до майже 60—70%!
Як стверджує Володимир Бронніков, почесний президент Українського ядерного товариства, рівень безпеки наших АЕС не викликає в експертів сумнівів: показники роботи атомних станцій входять до першої четвірки у світовому рейтингу АЕС. «Надійність та безпека енергоблоків України на рівні кращих світових компаній. Кажу про це з повною відповідальністю, адже маю доступ до інформації щодо показників безпеки всіх атомних енергоблоків в Україні. Проблема в іншому: країна з розвиненим атомно-енергетичним комплексом повинна продумувати свою політику принаймні на 20 років наперед. Але це завдання не для експлуатуючої організації — НАЕК «Енергоатом», а для державних керівників», — повідомив «УК» Володимир Бронніков.
Для України, що обрала атомну енергетику як основу енергетичної безпеки держави, неприпустимо бути залежною від однієї країни-постачальника критичних компонентів АЕС — ядерного палива, реакторів, розрахункових програм з визначення рівня безпеки енергоблоків тощо. Світовий досвід переконує: якщо в країні експлуатують та будують нові атомні енергоблоки, потрібно спиратися на власний інжиніринг, включно з науково-технічним супроводом, на власне атомно-енергетичне машинобудування і, що найважливіше, на різні джерела постачання ядерного палива. За даними Володимира Броннікова, ще 2008— 2009 років НАЕК «Енергоатом» спільно з Національною академією наук україни розробили комплексну програму створення системи власного інжинірингу — науково-технічної та проектно-конструкторської підтримки ядерно-енергетичного комплексу України та передали її в Мінпалив?енерго на розгляд та затвердження на державному рівні. Однак колишня влада виявилася не готовою осмислити поставлені перед нею завдання, тому й досі ці пропозиції припадають пилом у міністерських кабінетах. Їх потрібно негайно діставати з шухляд та запускати в роботу.
Штучне гальмування чи нормативний регламент?
На жаль, внаслідок дій минулого керівництва держави ядерна енергетика України тривалий час перебувала у повній залежності від Росії. За словами Дмитра Бобра, експерта Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, вже у 2012 році програму співпраці України із транснаціональною компанією Westinghouse щодо постачання ядерного палива було згорнуто, що робило ядерну галузь нашої країни повністю залежною від країни-сусіда.
Ситуація трохи змінилася після проголошення нинішнім керівництвом країни стратегічного курсу на диверсифікацію постачання ядерного палива та нещодавнього завантаження палива Westinghouse на 3-й енергоблок ЮУАЕС.
Проте дивує недавня заява Олексія Григор’єва, старшого віце-президента зі стратегії компанії ТВЕЛ (Росатом), яку він зробив під час 7-го міжнародного форуму «Атомекспо» в Москві про те, що постачання ядерного палива на АЕС України й надалі відбуватиметься в повному обсязі. «Україна зацікавлена у співпраці з Росією. Якщо брутально не втрутиться політика, то поставки палива триватимуть і не скорочуватимуться», — стверджує Олексій Григор’єв.
Отже, виникає запитання: чи справді Україна має намір диверсифікувати постачання палива і зокрема розширити співпрацю з Westinghouse, що передбачає постачання палива на інші енергоблоки країни?
У відповіді на офіційний запит редакції «УК» до Держатомрегулювання щодо перспектив розширення використання американського палива його голова Сергій Божко запевняє, що «промислова експлуатація палива Westinghouse на інших енергоблоках України з реакторною установкою ВВЕР-1000 без будь-яких обмежень відбуватиметься після закінчення його дослідної експлуатації на 3-му енергоблоці ЮУАЕС протягом терміну, передбаченого технічними умовами».
За даними Сергія Божка, чинні нормативні документи припускають «розширення дослідної експлуатації нового палива на інші енергоблоки. Нині експлуатуюча організація (Енергоатом. — Авт.) розробляє та погоджує з Держатомрегулювання окреме технічне рішення з відповідним пакетом об∂рунтувань. Зазначений підхід був застосований для ТВЗ-W протягом 2011—2012 років».
У коментарях авторові статті заступник головного інженера з ядерної та радіаційної безпеки ЮУАЕС Дмитро Соколов підтвердив, що «Енергоатом розробляє концептуальне рішення про можливе розширення дослідної експлуатації на інші енергоблоки — воно вже передано на експертизу (до Держатомрегулювання. — Авт.)».
Історія поставок
Після майже трирічної перерви, в березні цього року, в реактор 3-го енергоблоку Южно-Української АЕС було завантажено касети модернізованого американського палива компанії Westinghouse. При цьому на 3-му енергоблоці завершується експлуатація касет Westinghouse, які відпрацювали повний цикл паливної компанії (майже 4 роки). За словами керівництва ЮУАЕС, за весь час експлуатації американського палива не було зафіксовано жодного випадку розгерметизації.
Проте встановлено, що під час експлуатації палива російського дизайну ТВСА протягом 2010—2011 років частота його розгерметизації коливалася від 0,5 до 1%.
Восени 2014 року нарешті експертиза ДІЯРУ поклала край намаганням російської сторони довести, що американські збірки нібито не придатні для ядерних реакторів «радянського» дизайну ВВЕР-1000. Тоді ДІЯРУ зняла заборону на ввезення в Україну партії палива компанії Westinghouse, що дало довгоочікувану надію на диверсифікацію постачання ядерного палива і, відповідно, зменшення енергетичної залежності від Росії.
Згідно з контрактом між Енергоатомом та Westinghouse про розширення постачання ядерного палива на АЕС України до 2020 року, вже з 2016-го заплановано істотне розширення використання палива Westinghouse на інших енергоблоках країни. Проте з огляду на зухвалі заяви російської сторони складається враження, що всередині країни існують сили, що лобіюють російські інтереси та зацікавлені у значному гальмуванні диверсифікації постачання палива.
Отже, існує ризик, що, як і три роки тому, Україна може втратити час і можливості для становлення своєї енергетичної безпеки.
Американський продукт більш енергоємний
«З огляду на більшу ураноємність (отже і енергоємність) палива Westinghouse та його ремонтну здатність збірки ТВЗ-W об’єктивно мають усі шанси перемогти в конкурентній боротьбі з російським паливом для реакторів ВВЕР-1000», — стверджує Дмитро Бобро.
Справді, американське паливо може працювати в маневреному режимі: потужність енергоблоку в нічний період, коли потреба в електроенергії різко падає, можна розвантажувати на 75%. Крім того, в американського аналога вища ємність урану, що дає змогу оптимізувати, тобто робити гнучкі паливні цикли: 12, 18 чи 24 місяці. Поки що використовують 12-місячний цикл роботи.
Отже, російській компанії ТВЕЛ доведеться всерйоз позмагатися за український ринок, адже йдеться про вищу ефективність американського палива.
КОМПЕТЕНТНО
«Прихід Westinghouse в Україну дає змогу впливати на якість і ціну ядерного палива»
Володимир БРОННІКОВ,
почесний президент Українського ядерного товариства:
— Найгостріша проблема в атомній енергетиці України — це нагальна потреба створення системи власного інжинірингу, інакше Україна не зможе збудувати жодного енергоблоку й не розв’яже проблеми радіоактивних відходів АЕС.
В Україні кваліфіковано вирішують лише один напрям робіт: адаптація іншого, крім російського, виробника ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-1000. Повністю це схвалюю! Із приходом компанії Westinghouse наші фахівці поглиблюють своє розуміння роботи реактора та його активної зони. З огляду на те, що на ринку тепер присутні два виробники ядерного палива, ми отримали змогу критично розмовляти і з російським постачальником, і з компанією Westinghouse.
Знаю настрої росіян-професіоналів: вони не задоволені співпрацею України з Westinghouse із комерційної точки зору, але у них немає технічних претензій до того, як Енергоатом проводить цю роботу. Самі росіяни також виробляють ядерне паливо для західних атомних енергоблоків. Це нормальний процес, тому не потрібно нікого лякати страшилками, які інколи з’являються у пресі: вони всі з політичним душком.
Наталка ПРУДКА
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+