Взяти інтерв’ю у Генсека Ради Європи виявилося набагато легше, ніж у деяких українських міністрів. Спочатку через маленьке непорозуміння у секретаріаті пана Ягланда зробили висновок, що я хочу зустрітися з ним особисто і, вибачившись за щільний графік Генсека на час сесії ПАРЄ, запропонували зустрітися з ним «лише» на 15 хвилин. А коли я пояснила представниці прес-служби РЄ Естеллі Штайнер, що ніяк не буду днями у Страсбурзі і сподіваюся на письмове інтерв’ю, це також не викликало жодних труднощів. «Єдине, — сказала Естелла, — треба почекати завершення сесії, бо у пана Ягланда просто не буде часу посидіти над вашими запитаннями». Очевидно, свободі ЗМІ в Україні справді треба пройти ще доволі довгий шлях, щоб досягти славнозвісних європейських стандартів.
Закон на сторожі демократії
— Пане Генеральний секретар, у Раді Європи наразі триває процес серйозного реформування, який виходить на завершальну стадію. Чи не могли б ви пояснити, яким чином ці зміни вплинуть на ефективність роботи РЄ?
— У 2009 році я був обраний на посаду Генерального секретаря, коли реформа розпочиналася. Вона передусім є політичною, а її головні пункти такі: відродити Раду Європи як політичну силу та інноваційну організацію; зосередити її діяльність на меншій кількості сфер; зробити РЄ більш гнучкою, практичнішою та актуальнішою для європейців.
Зміни вже помітні і триватимуть далі. До речі, Комітет міністрів РЄ нещодавно погодився на реорганізацію Секретаріату Ради Європи, який стане менш численним і більш ефективним. Я чув від багатьох міністрів думку про те, що РЄ повинна поступово відходити від ролі такого собі теоретичного мозкового центру, а робити акцент на прийнятті оперативних рішень щодо тих проблем, які сьогодні постають перед країнами-членами організації. У цьому по суті і полягає головна зміна: оперативніший пошук оптимальних відповідей на виклики сьогодення. Це стосується усіх трьох головних напрямків, за якими працює РЄ: встановлення міжнародних стандартів, їх моніторинг і надання допомоги.
Також ми вважаємо за необхідне сконцентруватися на підвищенні довгострокової ефективності Європейського суду з прав людини, який є найбільш видимою частиною організації для пересічних європейців. Переговори щодо приєднання Євросоюзу до Конвенції з прав людини наразі тривають, і в результаті це безперечно консолідує європейську правову архітектоніку. Як на мене, успішним підсумком цієї роботи буде створення спільного європейського правового простору (який на сьогодні виключає Білорусь). І якщо ми цього не зробимо, то це призведе до появи нових розподільчих ліній між Євросоюзом, Судом ЄС та Радою Європи. Створення ж фільтраційного механізму значною мірою поліпшить ефективність процедур Європейського суду з прав людини. Хоча не менш важливим є й удосконалення юридичної системи у країнах-членах РЄ, адже проблема часто полягає у тому, що всередині самих держав усі можливі засоби правового захисту повністю не використовуються.
— На вашу думку, які найсерйозніші політичні виклики сьогодні доводиться розв’язувати Раді Європи?
— Це передусім проведення успішної реформи організації і, відповідно, забезпечення ефективної роботи Європейського суду з прав людини. Адже РЄ повинна мати можливість розв’язувати ключові проблеми, пов’язані з правами людини, верховенством закону та демократії у сучасній Європі.
Можна сказати, що Європейський суд з прав людини — заручник власного успіху. І ми хочемо бути певними, що його система не забуксує у наростаючому потоці звернень і скарг. Проте реформування Європейського суду повинно проходити у співпраці з усіма країнами-членами РЄ.
На запитання, які виклики сьогодення найважливіші для усього Європейського континенту, я без вагань відповів би, що для мене особисто пріоритетним є встановлення та безперешкодне функціонування закону у всіх 47 країнах РЄ до кінця нинішнього десятиліття. Чому? Тому що віра у верховенство закону — головний стрижень будь-якої демократії. Там, де немає віри у закон, який стоїть на сторожі демократії та прав людини, пануватимуть корупція, зловживання владою та нехтування найелементарнішими людськими правами. Тож це головний виклик, над яким ми повинні працювати.
Завдання на шість місяців
— Україна перейняла головування у Комітеті міністрів РЄ і оголосила про свої пріоритети на цей час. З вашого досвіду, у чому полягає секрет успішного головування і що може бути найскладнішим?
— Як голова Комітету міністрів Україна може підтримувати політичний імпульс реформування Європейського суду з прав людини, обговорюючи усі моменти реформи з міністрами закордонних справ країн-членів РЄ і таким чином утримуючи це питання у центрі уваги. Це буде нелегко, особливо беручи до уваги той факт, що цей процес включає в себе і питання про приєднання ЄС до Європейської конвенції з прав людини. І я вважаю надзвичайно доречним, з огляду на загальну розбудову системи захисту прав людини, демократії та верховенства права, що країна, яка ще не є членом ЄС, очолить цей процес. Я переконаний, що українська влада гідно справиться з цим складним завданням.
Україна висловила бажання опікуватися захистом прав дітей, оголосила це одним зі своїх пріоритетів на час головування і планує присвятити цьому кілька спеціальних заходів. Так, у травні в Києві пройшла міжнародна конференція «Боротьба з насильством щодо дітей: від розрізнених дій до комплексної стратегії». Вона порушила проблеми, які стоять перед багатьма європейськими країнами, але у ширшому контексті, оскільки виокремила, так би мовити, загальні чинники, які часто породжують насильство щодо дітей: бідність, брак демократії і захисту прав людини, помилкові соціальні стереотипи.
Наміри України працювати над розв’язаннями цих проблем не обмежуються лише шістьма місяцями головування у КМ. І їх довготермінове вирішення знайти завдяки тому досвіду, який Україна накопичувала протягом багатьох років.
Цінності громадянського суспільства
— Пане Генеральний секретар, ви особисто бували в Києві, нещодавно зустрічалися з Президентом В. Януковичем у Страсбурзі. Як ви оцінюєте рівень демократії в Україні?
— Я можу говорити про це, беручи до уваги ті зобов’язання, які взяла на себе Україна, вступивши до Ради Європи. І я вітаю указ Президента Януковича, підписаний у січні, який заклав основу для тих реформ, які дадуть змогу Україні виконати усі взяті зобов’язання щодо нашої організації. Започаткування процесу реформ демонструє бажання політичного керівництва подолати внутрішні розбіжності заради перспективи і розуміння того, що зближення у співпраці між Радою Європи та Україною безсумнівно сприятиме поліпшенню рівня життя населення.
Я дуже тішуся з того, що наш офіс у Києві переїхав у нове приміщення. Сподіваюся, що наше представництво надаватиме всю можливу підтримку у розробці другого Плану дій Ради Європи щодо України, який незабаром буде завершений, що допоможе вам на шляху реформ.
Я із задоволенням відзначив заяву Президента В. Януковича з приводу того, що проект кримінально-процесуального кодексу вже майже завершений і буде надісланий до Венеціанської комісії. Ми очікуємо, що Венеціанська комісія незабаром розгляне і проект нового виборчого законодавства України.
Вам, безсумнівно, відомо, що на зустрічі Ради регіонів у Ялті на початку червня Президент презентував стратегію реформ місцевого самоврядування, наголошуючи на необхідності створити механізми, котрі давали б змогу місцевим громадам впливати на державну політику. Такі реформи безперечно сприятимуть створенню повноцінного ефективного механізму місцевої демократії, що відповідає Статуту РЄ.
— Після виступу українського Президента на сесії ПАРЄ європарламентарії ставили Віктору Януковичу запитання з приводу стану свободи ЗМІ. Наскільки серйозно воно турбує РЄ?
— Так, Рада Європи висловила українській владі свою стурбованість з приводу недавніх звинувачень у згортанні свободи мас-медіа. Україна взяла на себе зобов’язання поважати високі європейські стандарти у сфері свободи ЗМІ. Тож ми уважно стежитимемо, щоб ці стандарти поважалися. Це стосується і свободи зібрань, вільного висловлювання думок. Лише у громадянському суспільстві — а Україна висловила бажання створити саме таке суспільство — можливе існування конструктивної критики, лише громадянське суспільство гарантує повагу прав людини, свободу зібрань та об’єднань.
Проведення конституційної реформи також важливе, і, як на мене, тут необхідно забезпечити рівні умови для висловлювання всіх політичних сил в країні. Венеціанська комісія була надзвичайно активна з приводу таких питань у минулому. І я переконаний, що українське керівництво (як воно заявляло) візьме до уваги усі коментарі та пропозиції цієї комісії з приводу всіх важливих законодавчих актів, які розроблятимуться у наступні місяці.
Ми, як і раніше, готові сприяти у проведенні реформ, які дадуть Україні змогу виконати усі зобов’язання щодо РЄ. Особливо у сфері судової системи, засобів масової інформації, а також — цьому питанню ми надаємо особливої уваги і воно, як я знаю, викликає велике занепокоєння в Україні — боротьби з корупцією. Я радий, що Президент В. Янукович рішуче налаштований боротися проти корупції, і з нетерпінням чекаю, коли його слова будуть підкріплені широким застосуванням тих антикорупційних законів, які були прийняті за останні місяці.
Така допомога уможливить більш демократичну та стабільну Україну. І це важливо не лише для неї самої, а й для всієї Європи. Оскільки стабільна Україна, з сильними громадянськими інститутами і розвиненою демократією — гарант стабільності в усьому регіоні.
Вікторія ВЛАСЕНКО, «Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Турбйорн ЯГЛАНД. Народився у 1950 році у м. Драммен (Норвегія). У 1975 році закінчив економічний факультет Університету Осло. До 1992 року брав активну участь у діяльності Робітничої партії Норвегії. 1993-2009 рр. — депутат норвезького парламенту. 1996-1997 рр. — Прем’єр-міністр Норвегії, 2000-2001 рр. — міністр закордонних справ, 2005-2009 — спікер норвезького парламенту. 2009 рік — голова Комітету Нобелівської премії. З 1 жовтня 2009 року — Генеральний секретар РЄ. Одружений, має двох дітей.