Посол Соціалістичної
Республіки В’єтнам в Україні
ХО ДАК МІНЬ НГУЕТ
Коли заходить мова про В’єтнам, один із нас завжди згадує студентські роки та своїх в’єтнамських друзів по Київському держуніверситету: Кі з філософського факультету, Нгуена і Тхао з біологічного. Ніколи не забути, як раділи ми в середині 70-х років ХХ століття, коли дізналися про закінчення війни та об’єднання Північного і Південного В’єтнаму. То було справжнє свято не лише для в’єтнамців, а й для українців. Здається, з жодною країною світу в України немає таких теплих, дружніх відносин, як із цією. Країна не може не викликати захоплення. У 1975-му ще воювала, у 80-ті роки харчувалася переважно рисом, а сьогодні за багатьма показниками в економічному, соціальному розвитку перебуває на передових позиціях у світі.
Шлях до «економічного дива»
— Багатьох в Україні цікавить, яким чином лише за кілька десятиліть СРВ поталанило з бідної та відсталої країни перетворитися на одного з «азійських тигрів». З цього питання й розпочнемо наше інтерв’ю, пані посол.
— Так, минуло вже 37 років після закінчення війни на моїй батьківщині. Рани заліковано, народ дивиться в майбутнє, будуючи нове життя. Справді, В’єтнам з бідної та відсталої країни перетворився на державу, яку називають «економічним дивом», «азійським тигром». Вагомі причини для цього є. Протягом останніх 20-ти з лишком років зростання економіки щорічно становить у середньому 7%, і В’єтнам увійшов до десятки країн світу, що розвиваються найдинамічніше. Валовий продукт з 2001 р. до 2010 р. зріс у 3,2 раза. За п’ять останніх років створено понад 8 млн робочих місць, безробіття знизилося до 4,5%. Якщо наприкінці 80-х років у країні існувала карткова система й щороку закупляли до 1,5 млн т рису, то з початком політики «оновлення» В’єтнам став одним із найбільших його експортерів, поставляючи на світовий ринок до 6 млн т за рік. Тепер наша країна дуже приваблива для іноземних інвесторів: за останні 22 роки в економіку було залучено до $215 млрд іноземних інвестицій. Це завдяки сприятливому інвестиційному клімату.
За оцінкою ООН, на початку 1990-х років до 58% населення СРВ належало до категорії бідняків. Наприкінці 2004 р. кількість бідних знизилася до 22%, а в 2010 р. – до 9,5%. Буквально на очах змінюється на краще вигляд наших міст і сіл. Будується багато житла, доріг, мостів, аеропортів, курортів, поліпшується рівень життя населення.
— У чому запорука економічних успіхів? Як країна долає фінансові кризи останніх років?
— Гарантія успіхів, по-перше, у виборі правильного курсу та стратегії розвитку. В’єтнам поступово, але рішуче переходив від планової до ринкової економіки соціалістичної орієнтації з різними формами власності на виробничі засоби, при цьому державний сектор продовжує відігравати провідну роль. По-друге, триває перехід від економіки закритої, спрямованої в основному на самозабезпечення, до відкритої, орієнтованої на експорт та інтеграцію. По-третє, зростання економіки супроводжується соціальним прогресом і соціальною справедливістю, безперервним поліпшенням життя народу. Водночас особлива увага приділяється питанням зайнятості населення та ліквідації бідності. І, нарешті, по-четверте, паралельно з оновленням економіки відбувається поступове оновлення політичної системи, центром якої є зміцнення керівної сили Комуністичної партії В’єтнаму.
Фінансові кризи останніх років не оминули жодну країну. Наша не є винятком. У 2010-2011 рр. ріст ВВП становив менше 7-6,5%; інфляція зростала, ціни на продукти й товари ширвжитку підвищувалися; банківська система, ринок нерухомості стикалися з труднощами; потік іноземних інвестицій дещо зменшився… У відповідь на натиск фінансової кризи уряд вжив термінових заходів щодо врегулювання інфляції, зміцнення банківської системи, субсидування державного сектору економіки, скорочення витрат, економії коштів.
Бухта Халонг, визнана ЮНЕСКО пам'яткою світового природного спадку, віднедавна стала Меккою і для українських туристів. Фото з сайту blog.viajamus.com
— Як ви оцінюєте сьогоднішній стан відносин між В’єтнамом та Україною?
— 23 січня виповнилося 20 років з часу встановлення дипломатичних відносин між нашими державами. Це знаменна дата для обох сторін. Наші відносини беруть свій початок відтоді, коли український народ душею й серцем допомагав в’єтнамському добитися та захистити свою свободу і незалежність. В’єтнамці ніколи не забудуть ту цінну поміч та підтримку, яку надали українці у важкі роки війни та мирного відновлення країни після 1975 року.
За ці 20 років наші стосунки розвиваються по висхідній лінії, незважаючи на різні об’єктивні та суб’єктивні обставини. Особливо слід відзначити 2011-й — рік прориву у двосторонніх відносинах. Під час державного візиту Президента України Віктора Януковича до В’єтнаму було підписано спільну заяву про розвиток відносин всебічного співробітництва і партнерства та кілька угод щодо співпраці в різних галузях. Конкретним результатом офіційного візиту Прем’єр-міністра В’єтнаму Нгуен Тан Зунга до України стало відкриття авіакомпанією «Аеросвіт» прямих рейсів Київ—Хошимін—Київ, створення кафедри в’єтнамської мови в Київському національному університеті та кафедри української мови в Ханойському державному університеті.
Чи відповідають масштаби співпраці потенціалу обох сторін
— Україна взяла курс на активізацію економічних відносин з державами Азійсько-Тихоокеанського регіону, а одне з перших місць серед її економічних партнерів посідає В’єтнам, —про це говорив Прем’єр-міністр Микола Азаров при зустрічі зі своїм колегою Нгуен Тан Зунгом у жовтні 2011 р. в Києві. Тоді значну увагу було приділено розвитку торгово-економічного партнерства. Чого вдалося досягти минулого року? Чи відповідають потенціалу двох країн масштаби співпраці між ними?
— Ми розглядаємо Україну як важливого партнера на Європейському континенті. При всій сукупності напрямків торгово-економічна співпраця займає особливу позицію. Торік взаємний товарообіг досяг приблизно $350 млн, при цьому позитивне сальдо у в’єтнамський бік становило $100 млн. Ці масштаби не відповідають потенціалу двох сторін. Зростання стримують різні перепони, такі, як механізм оплати, великі затрати при транспортуванні, мито, не завжди висока якість товарів. Назву ще одну важливу причину: бракує великих інвестиційних проектів, які сприяли б значному зростанню обміну товарами.
— Які сфери співпраці з Україною Ханой розглядає як найперспективніші? Які галузі найпривабливіші для в’єтнамських інвестицій? Чи є передумови для створення режиму вільної торгівлі?
— Україна сильна важкою промисловістю, машинобудуванням, технологіями добування сировинних ресурсів, виробництвом мінеральних добрив, славиться турбінами для теплових і гідроелектростанцій… Наші країни вже давно співпрацюють в енергетичній галузі. Ханой купляє метал та обладнання, добрива, деякі види продукції сільського господарства (олію, пшеницю), натомість поставляє в Україну швейні вироби, спортивне взуття, морепродукти, чай, рис, тропічні приправи. Вважаю, що В’єтнам і Україна можуть мати спільні проекти в енергетиці, фармації, східній медицині, з переробки сільськогосподарської продукції, передачі технологій.
Існують передумови і для створення режиму вільної торгівлі. Оскільки обидві країни є членами СОТ, то можуть доповнювати, а не конкурувати одна з одною в торгівлі. Під час візиту Прем’єр-міністра Нгуен Тан Зунга до Києва ця тема порушувалася. Просуватися до режиму вільної торгівлі непросто, але потрібно.
Якщо говорити про результати конкретних спільних проектів, то прикладів, на жаль, поки що не так багато. Успішно працюють підприємства з морських перевезень «Лотус», будівництва гідроелектростанцій невеликої потужності, збору КрАЗів, які функціонують на території В’єтнаму. У Харківській області працює компанія «Sungroup» з в’єтнамськими інвестиціями з будівництва офісів і торговельних центрів. До 2010 р. у Харкові діяла велика в’єтнамська компанія «Техніком» з виробництва їжі швидкого приготування. Вермішель, приправи марки «Мівіна» досі мають неабиякий попит в українських покупців, хоча фабрика вже належить французькій «Nestle».
— А що можна сказати про гуманітарний аспект?
— Напередодні святкування 20-річчя встановлення дипломатичних відносин уперше в Україні пройшли Дні культури СРВ. Вони викликали неабиякий інтерес українських друзів у Києві, Харкові, Одесі. Культура, освіта, підготовка кадрів — традиційна сфера тісної взаємодії між нашими країнами. Раніше Україна допомагала В’єтнаму готувати десятки тисяч спеціалістів різних професій. Нині у вас навчаються майже 1500 студентів і аспірантів, у нас здобувають освіту два десятки українців. З відкриттям кафедр у провідних навчальних закладах Києва та Ханоя зросте, впевнена, обопільна зацікавленість культурою двох країн.
— І насамкінець, пані посол. У ніч з 22 на 23 січня настав Новий рік за східним календарем. Від імені читачів «УК» вітаємо вас і весь в’єтнамський народ з цим святом.
— Дякую. Для в’єтнамців зустріч з Новим роком за місячним календарем — найважливіше свято. Настання Нового року завжди асоціюється з пробудженням весни, надією та вірою в краще… 2012-й — рік Золотого Дракона. В’єтнамці вважають, що це буде добрий рік. Приємно відзначити: наша країна стає одним з улюблених туристичних об’єктів для українців. Особливо пожвавився потік туристів з відкриттям прямої авіалінії між Києвом і Хошиміном — мені розповідали очевидці, що літак курсує повним.
Через «Урядовий кур’єр» хочу також від усієї душі привітати всіх українських друзів і читачів газети з Новим роком, побажати доброго здоров’я, добробуту, щастя. Мої плани та надії на посаді посла пов’язані з тим, аби інтенсивніше розвивалася співпраця між В’єтнамом та Україною в усіх галузях, на благо народів наших країн.
Марія ЗАВОРОТНА,
Микола ПУГОВИЦЯ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Хо Дак Мінь Нгует. Народилася 26.06.1958 р. в провінції Нге АН В’єтнаму. У 1976–80 рр. навчалась у Липецькому педагогічному університеті, спеціальність – російська мова та література. З 1981 р. працює в Міністерстві закордонних справ В’єтнаму, зокрема заступником і генеральним директором Департаменту Європи (2006–2009 рр.). 25.11.2009 р. указом Президента країни призначена Надзвичайним і Повноважним Послом СР В’єтнам в Україні та Республіці Молдова. Одружена, має сина.