НАДЗВИЧАЙНА ПОДІЯ
Лише після приїзду власкора «УК» у будинки 600 жителів Рівненщини подали струм
600 мешканців колишнього військового містечка, що в селищі Оржів на Рівненщині, ще й не чули, що тарифи на житлово-комунальні послуги будуть однаковими на всій території держави. Вони ж бо не мали змоги дивитися телебачення: кілька днів поспіль їхні будинки були знеструмленими. І це при тому, що ці люди сплачують за електроенергію по… 36 копійок за кіловат — як промислові споживачі.
Щоправда, після візиту кореспондента «УК» електроенергія
з’явилася. От чи надовго?
Проблеми оржівців, як мовиться, з бородою: свого часу невиправдано надовго затягнулася передача житлового фонду військового містечка (про це «УК» розповів два роки тому). Тож у 2010 році селищна рада таки взяла на баланс колишнє військове містечко (10 житлових будинків, у яких 200 квартир та 600 мешканців), присвоївши двом вулицям назви — Армійська та Лісова. У людей нарешті з’явились адреси та можливість приватизувати квартири, в яких вони прожили десятки років. До слова, вони активно скористалися нею: за рік приватизували 90 % квартир.
Утім, далі справа не пішла. От, приміром, електроенергію військове містечко отримувало з того ж трансформатора, що й військова частина. З набуттям «цивільного» статусу тут «провели капітальний ремонт системи електроживлення та відокремили живлення житлового містечка від мереж технічної зони» (принаймні, так зазначено в документах Оржівської селищної ради ще в 2009 році), використавши на це майже 55 тис. грн державних коштів, виділених Міністерством оборони.
Але жоден із жителів і досі не має прямої угоди з енергопостачальною організацією — «Ей-і-ес Рівнеенерго». Тобто, живуть як у великому колгоспі: загальна кількість використаної електроенергії «розбивається» між усіма квартиронаймачами, та ще й за ціною… 36 копійок за кіловат, адже угоду з «Рівнеенерго» має селищна рада — ось звідки така ціна.
— Нам говорили, що це тимчасово, що за місяць-два все буде полагоджено, — кажуть жителі. — Але пройшли вибори до місцевих рад, змінився селищний голова, а наш віз і нині там уже другий рік. Ви ж подивіться, — демонструють люди розрахункові книжки, — ми в селищну раду за світло платимо справно, ось останній штамп — 31 травня. Чому сьогодні ми повинні страждати за оплачені показники своїх лічильників і жити без телевізора та холодильника?
У селищного голови Галини Кидун своя правда:
— Рік тому мій попередник прийняв містечко на баланс під тиском громадськості, преси, народних депутатів. Міноборони так і залишилося винним селищній раді 150 тис. грн коштів спеціального фонду, а на роботи з ремонту зовнішніх електромереж вулиць Армійської та Лісової ми змушені були виділити 150 тис. грн із селищного бюджету, пізніше район поверне їх нам як субвенцію. Принаймні, таке рішення було прийняте на засіданні робочої групи в заступника голови облдержадміністрації Володимира Новака. Адже «Рівнеенерго» поставило кілька умов, які ми мусимо виконати для того, аби люди могли укласти прямі угоди з ним: по-перше, відремонтувати зовнішні електромережі, по-друге, погасити наявний борг у 46 тисяч гривень, який жителям реструктурували на три місяці, по-третє, вивести лічильники електроенергії з квартир на сходові клітки і за необхідності замінити застарілі на нові. Свої зобов’язання місцева влада виконує: на виділені кошти вже виготовлено проектно-кошторисну документацію, зараз проект проходить експертизу, обраний підрядник, який днями візьметься до роботи. А от жителі гасити борг не поспішають. Скажу більше: взимку чимало людей платять за 100—120 кіловат електроенергії — не знаю, як можна вкластися в такі межі? Вони відверто крадуть електроенергію, як звикли робити це, коли лічильник стояв у військовій частині.
Не виключаю, що хтось-таки користується дармовою енергією, адже найслабша ланка у всіх перетвореннях — наша психологія. Втім, на зустрічі з людьми вловила й інше: вони втомилися від невизначеності, теж уже не хочуть жити у «великому колгоспі» і… не вірять владі. Адже попередній селищний голова відзвітував на всіх рівнях про те, що ремонт зовнішніх мереж проведено і, відповідно, гроші використано. Тепер з’ясувалося, що державні кошти просто «спливли». Як після цього вірити новим обіцянкам?
Одне слово, низи не хочуть жити по-старому. А чи урветься терпець верхам?
КОМПЕТЕНТНО
Володимир НОВАК,
заступник голови Рівненської
облдержадміністрації:
— Проблема військового містечка в Оржеві й справді з
бородою. Вузьких місць тут вистачає: по-перше, своїх фінансових зобов’язань не
виконало Міноборони, так і недофінансувавши навіть виконані вже роботи, не
кажучи про капітальний ремонт житлового фонду при передачі його у власність
селища; по-друге, наразі компетентні органи розслідують, куди поділися вже
виділені кошти на ремонт зовнішніх електромереж; по-третє, йдеться не лише про
прямі угоди жителів із підприємствами, що надають послуги ЖКГ, — у селищі немає
аптеки, нормальної дороги, туди не доїжджає маршрутка. До того ж, у власність
оржівської територіальної громади ще не передано 11 гектарів мальовничої
лісової території. Усі ці питання будемо вирішувати поетапно. Але хотілося б
мати й підтримку самих мешканців, щоб разом вирішувати наболілі питання.