ВИРОБНИЦТВО

Як жінкам не обійтись без панчіх, так країні — без ПАТ «Україна»

Кожен економіст знає, що легка промисловість, як галузь із відносно швидким капіталооборотом, традиційно служить «локомотивом», здатним вивозити з кризи більш важкі на підйом виробництва та економіку загалом. Наочне підтвердження — приклад публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Україна» — колишньої Житомирської панчішної фабрики, яка за роки незалежності перетворилась із рядового «середнячка» у визнаного флагмана своєї галузі. Лише впродовж минулого року підприємство перерахувало до бюджетів різних рівнів і обов’язкових державних фондів 12,4 млн грн. Та значно важливіше, що вироблена у Житомирі продукція, образно кажучи, працює на Україну, тим часом як витрачені нами на придбання імпортного ширвжитку кошти фактично інвестують економіки чужих країн.

«За 4 гривні — 5 пар»

Якщо до кризи 2008 року на ПАТ «Україна» випускали 17,6 млн пар панчішно-шкарпеткових виробів, то торік обсяги виробництва склали 13,6 млн пар. Утім, це вже на 3,9% більше, ніж було позаминулого року. А якщо аналізувати ситуацію в розрізі товарних груп, то з продукції для жінок житомирські панчішники вийшли на докризовий рівень, з дитячої — навіть істотно  його перевищили. Єдиним каменем спотикання нині   залишаються шкарпетки для чоловіків — з  огляду на технологію  не найскладніший вид виробів.

Зрозуміло, що ситуація не пройшла повз увагу маркетологів, які вважають, що причина — у вкрай низьких вимогах вітчизняного споживчого ринку до якості чоловічих шкарпеток. Адже жінки потенційно готові навіть на відчутні жертви, аби  бути красивими, і не менш вимогливі до добротності (адже досвід уже навчив мам, що яскравість — ще не синонім безпечності) дитячих речей. А от найкращою рекламою чоловічих шкарпеток і надалі залишається відомий базарний слоган: «За 4 гривні — 5 пар».

За оцінками фахівців, лише вартість сировини, потрібної для виготовлення однієї пари добротних шкарпеток, складає від 15 до 30 євроцентів. Якщо додати ще роботу і податки, то стане зрозумілим, що якісна річ має коштувати щонайменше 5 грн.

Утім, одна справа, коли покупець свідомо дозволяє себе ошукати, обираючи дешевий, але одноразовий товар. І зовсім інша, коли сумнівна продукція невідомих виробників реалізовується під торговою маркою… ПАТ «Україна» — «Легка хода». І якщо завезені з-за кордону підробки досить просто відрізнити від оригінальної продукції завдяки грубим граматичним помилкам у тексті на ярликах, то вітчизняні «підпільники», на жаль, українською мовою володіють досконало.

Більше того, складається прикре враження, що попри наявність численних державних структур, покликаних протидіяти тіньовому бізнесу, випуск підробок залишається злочином без покарання. І це при тому, що діяльність фальсифікаторів завдає шкоди навіть не стільки доброму іміджу ПАТ «Україна», як, вибачте за тавтологію, інтересам України. Адже «підпільники» не лише самі не платять податків, а  й не дають працювати на повну силу тим, хто, виготовляючи добротну і якісну продукцію, ще й поповнює державну казну. Йдеться, до речі, аж ніяк не про дрібні для бюджету суми, адже, судячи з офіційної статистики, кожен із наших співвітчизників нині обходиться…1,5 парами панчішно-шкарпеткових виробів на рік.

Проте, як з гіркотою констатують фахівці, «фантомну» продукцію слід шукати не у віртуальному просторі, бо на кожному з оптових ринків — вона у практично необмеженій кількості.

Від «наперекір» — до «завдяки»

Навіть короткого ознайомлення з підприємством достатньо, аби  пересвідчитись: його найбільше багатство — не заводські будівлі чи  справді унікальне обладнання, а насамперед люди, які тут працюють. Розумію, що за нинішніх ринкових умов «заводський патріотизм» багатьом видається анахронізмом. От лише якби на підприємстві із далеко не найвищими навіть за житомирськими мірками зарплатами кілька років тому не спромоглися втілити в життя масштабну програму з енергозбереження, то навряд чи сьогодні понад 900 працівників мали б роботу, а країна — вітчизняну панчішно-шкарпеткову продукцію.

За словами робітниць, до заміни старих віконних рам на металопластикові працювати на окремих виробничих дільницях взимку доводилося мало не в пальто. Не менш важливо, що вдалося зменшити витрати на опалення, а модернізація теплового господарства дозволила знизити обсяги пару для технологічних потреб майже вдвічі.

Отож, коли вартість природного газу стрімко поповзла вгору, а вітчизняні постачальники бавовняної пряжі  з Полтави та поліамідних волокон із Чернігова через кризу кілька років тому припинили роботу, панчішники з Житомира наперекір усьому зуміли вистояти. Більше того, на підприємстві нещодавно запрацювали два десятки суперсучасних верстатів, придбаних за лізингом в Японії

— Для випуску традиційного асортименту продукції підходять машини навіть ще радянських часів, — розповідає заступник генерального директора з економіки Олена Богатова. — А щоб радувати модниць елегантними новинками, потрібно йти в ногу з часом. Тим більше, що тепер для цього вже є умови. Зокрема, новим Податковим кодексом передбачено, що інвестований підприємствами легкої промисловості у розвиток виробництва прибуток не оподатковується.

Відтак чи не вперше у нас з’явилася можливість працювати не наперекір впливу цілком об’єктивних негативних чинників, а розвиватися завдяки підтримці держави.